Гліб Бабіч

Є люди, яким нічого не доведеш.

Вони будуть чіплятися зубами за свої ілюзії, як за борт корабля, який тоне.
І вибирати собі “надійних поводирів” з товариства канібалів.

Ну, або “випробуваного капітана”.
Випробуваного тому, що з ним вже йшли на дно. Але не дійшли.
Капітана встигли помітити в той момент, коли він вантажив на єдину цілу шлюпку відкручені штурвал і компас.
І перли з ним, власне, на скелі.

Але віра – страшна сила. Навіть булькаючи останніми ковтками повітря, багато хто буде чекати що ось-ось… ще трохи… треба дати “капітану” ще один шанс… він же обіцяв… курс же ж новий… все ж повинно було бути просто…

Все буде просто, як потонути.
Дехто навіть встигне виринути ще раз, щоб подивитися на кокетливу корму рятувального бота. На який помістився тільки капітан і все цінне суднове майно.
Хтось встигне виматюкатися з досадою. Але на дно піде першим. А досада ще трохи погойдається на хвилях, для науки …

Ті, що йдуть “новим курсом”, йдіть собі на ***. У сенсі, на дно.
Слідом за вашим казковим капітаном. Косою дорогою.

А ми вже це пробували. Досить.

Выборы-2019: кандидата только два – Порошенко и Путин

Джон Сміт

Тут высказали идею, что, в связи с непременным вмешательством РФ в будущие выборы, неплохо бы нашим кандидатам заключить некую хартию, которая бы помогла нивелировать это вмешательство.

Идея нежизнеспособная. Никакую хартию никогда нынешние кандидаты не заключат. Никогда. Такая хартия была возможна в 2014-м году – сразу после Майдана и понесенных жертв, сразу после вероломной аннексии Крыма, после нападения рф на Донбассе, когда вспоротые животы депутата Владимира Рыбака и Юрия Поправко всех шокировали. На короткий момент тогда удалось нагнать правильного настроения на кандидатов.

Кроме того, тогда основную электоральную скрипку играли такие люди как Порошенко, Яценюк, Кличко, Тягнибок – люди, которые пусть не идеальные, но прошедшие Майдан и видевшие все воочию. Какой бы человек ни был, мало шансов, что такое не изменит его. Потому таким как Люля, которая только выйдя из зоны, принялась врать со сцены, и Грыцько, который понтовался пистолетиком на камеру и угрожал беркутне, а в критический момент смотался с Майдана, не говоря уже о Ляшко, который просто отлично чует настроения общества, в общем, таким людям пришлось подстраиваться в общий тренд.

Сейчас всего этого нет. Теперь наверх лезут люди морально никчемные и беспринципные. Вдобавок, люди, для которых слово “Украина” – пустой звук. Люди, которые уже по разу слили Украину или газовыми контрактами, или продажей военной техники за копейки. Люди, лезущие в Верховные Главнокомандующие, но ни разу не побывавшие в зоне боевых действий.

Такие никчемные персонажи никогда не подпишут никакую хартию. Они не то что не попытаются нивелировать вмешательство рф в выборы, они рады такому вмешательству. Ведь в рф уже официально объявили, что воюют на следующих выборах против нынешнего Президента. А это основной конкурент этих кандидатов. Так что они с радостью примут такую помощь от рф. Как Ле Пен, как Орбан и Ципрас. Как додон и прочие земаны. У нас лезет именно такой человеческий мусор.

Нивелировать вмешательство рф в наши выборы не удастся. Москва будет подбрасывать штабам компромат на Порошенко, подыгрывать им всякими акциями, разгонять нужные новости и настроения через своих ботов в соцсетях и агентуру в СМИ, а мы будем на это смотреть. Потому что за 4 года инструмента информационного противодействия не создано. У нас демократия во время войны – заходи, бери что хочешь.

Выборы-2019: кандидата только два – Порошенко и Путин

Джон Сміт

Тут высказали идею, что, в связи с непременным вмешательством РФ в будущие выборы, неплохо бы нашим кандидатам заключить некую хартию, которая бы помогла нивелировать это вмешательство.

Идея нежизнеспособная. Никакую хартию никогда нынешние кандидаты не заключат. Никогда. Такая хартия была возможна в 2014-м году – сразу после Майдана и понесенных жертв, сразу после вероломной аннексии Крыма, после нападения рф на Донбассе, когда вспоротые животы депутата Владимира Рыбака и Юрия Поправко всех шокировали. На короткий момент тогда удалось нагнать правильного настроения на кандидатов.

Кроме того, тогда основную электоральную скрипку играли такие люди как Порошенко, Яценюк, Кличко, Тягнибок – люди, которые пусть не идеальные, но прошедшие Майдан и видевшие все воочию. Какой бы человек ни был, мало шансов, что такое не изменит его. Потому таким как Люля, которая только выйдя из зоны, принялась врать со сцены, и Грыцько, который понтовался пистолетиком на камеру и угрожал беркутне, а в критический момент смотался с Майдана, не говоря уже о Ляшко, который просто отлично чует настроения общества, в общем, таким людям пришлось подстраиваться в общий тренд.

Сейчас всего этого нет. Теперь наверх лезут люди морально никчемные и беспринципные. Вдобавок, люди, для которых слово “Украина” – пустой звук. Люди, которые уже по разу слили Украину или газовыми контрактами, или продажей военной техники за копейки. Люди, лезущие в Верховные Главнокомандующие, но ни разу не побывавшие в зоне боевых действий.

Такие никчемные персонажи никогда не подпишут никакую хартию. Они не то что не попытаются нивелировать вмешательство рф в выборы, они рады такому вмешательству. Ведь в рф уже официально объявили, что воюют на следующих выборах против нынешнего Президента. А это основной конкурент этих кандидатов. Так что они с радостью примут такую помощь от рф. Как Ле Пен, как Орбан и Ципрас. Как додон и прочие земаны. У нас лезет именно такой человеческий мусор.

Нивелировать вмешательство рф в наши выборы не удастся. Москва будет подбрасывать штабам компромат на Порошенко, подыгрывать им всякими акциями, разгонять нужные новости и настроения через своих ботов в соцсетях и агентуру в СМИ, а мы будем на это смотреть. Потому что за 4 года инструмента информационного противодействия не создано. У нас демократия во время войны – заходи, бери что хочешь.

План Медведчука. Чому Кравчук знову захотів прямих переговорів з Путіним.

Перший президент України Леонід Кравчук запропонував українцям свій рецепт завершення війни на Донбасі. Рецепт цей виявився мало того, що нехитрий, але і не дуже новий.

За словами Леоніда Макаровича, Петро Порошенко та Володимир Путін повинні сісти за стіл переговорів, причому віч-на-віч, без посередників. При цьому, як вважає перший президент, головна заковика саме в Путіні. Мовляв, саме російський президент не бажає розмовляти з Порошенком. "Він каже "я не хочу з ним спілкуватися", - так я знаю з його розмов. Що значить "не хочу"? Ми вибрали такого президента. А що ти хочеш, щоб ми вибрали іншого? Це наше право, кого вибирати. Сідайте і домовляйтеся, оскільки мова йде про народи, про кров, жах, смерть", - заявив Кравчук, як би даючи зрозуміти, що як тільки Путіна вмовлять почати прямі переговори з Порошенком, він хочеш не хочеш буде змушений йти на поступки.

Тут потрібно нагадати, що з вуст Леоніда Макаровича подібна пропозиція звучить вже не в перший раз. Влітку 2016-го він вже озвучував аналогічний план. Мінські угоди, мовляв, шлях в нікуди, вони не допоможуть нам ні Донбас деокупувати, ні Крим повернути. А ось якщо посадити Путіна за стіл переговорів без посередників, то справа зрушиться з мертвої точки.

Про цю пропозицію Кравчука багато хто за два роки забув, але, як бачимо, перший президент продовжує гнути свою лінію. Причому цього разу він навіть пішов трохи далі, акуратно натякнувши, що потрібно погоджуватися ні багато ні мало, на давню мрію Путіна - федералізацію. Мовляв, не вийде з Донбасу унітарно підпорядкована Київська область, а тому потрібно давати тамтешнім жителям "може" якусь автономію.

А ще потрібно нагадати, що ще в 2016-му пропозицію Кравчука про переговори без посередників сприймали як частину нового плану Медведчука, з яким Леонід Макарович досить щільно і довго співпрацював в рамках СДПУ(о).

Два роки тому заяві Кравчука передували слова Путіна про вихід з Нормандського формату, і це не виглядало просто збігом. Треба відразу зазначити - теза про двосторонні переговори знаходить відгук серед багатьох українців і не тільки "зрадофілів". Однак, як тільки Україна на це погодиться, ми потрапляємо в пастку. Вести переговори з людиною, яка не хоче вести переговори, неможливо. А Путін не хотів і не хоче вести переговори. Його позиція незмінна - федералізм, особливий статус окупованих територій і перевибори. Саме це, тільки дуже акуратно, мовою натяку, і переказав Кравчук, коли розмірковував про неможливість унітарно підпорядкованного Донбасу.

При цьому Кравчук як колишній президент прекрасно розуміє - вийти один на один з більш сильним противником - це значить програти. Більше того - таким чином ми звільняємо наших союзників від будь-яких зобов'язань, і європейці будуть тільки аплодувати такому повороту подій.

А тепер давайте спробуємо змоделювати ситуацію: Україна говорить Німеччини, Франції, Польщі і т. п. - не влазити в наші переговори - ми все зробимо самі. Ми щось зможемо реально змінити? Ні, тому, що Путін не збирається вести переговори, він ставить ультиматуми.

Чого всі ми доб'ємося? По-перше, ми різко послабимо себе на зовнішньому полі. А по-друге, Порошенко втратить свій величезний козир - досі він є політиком, який балансує на межі війни і миру. Все, що зараз відбувається на наших кордонах, з розгортанням різних угруповань, навчаннями, перетворенням Криму в мілітаризовану зону і т. д. - це примус України до капітуляції. Путін не хоче війни - його економіка руйнується. Тому він прискорює процеси. І найелегантннішим виходом із нинішньої ситуації для нього є і залишається переведення переговорів у формат один на один, бажано з ініціативи України.

Простіше кажучи, "план Медведчука" наступний. В країні йде модерована дискусія - Європа нас зрадила, треба послухати мудрого Кравчука. Паралельно продовжує нагнітається антивоєнна істерія. У парламенті всі кричать про зраду і розвал. А на вулицях спробують організувати черговий Майдан.

Як результат, Путін може запропонувати вустами Кравчука чи когось іншого новий варіант "мирного" договору і почне вимагати двосторонні переговори, в яких ми програємо, а ЄС полегшено зітхне, поки Путін не почне експансію в Прибалтику.

І ще один нюанс. За кілька днів до виходу інтерв'ю "Укрправді" Кравчук благословив своєю присутністю і підтримкою форум "Нового курсу" Юлії Тимошенко, де та кілька хвилин свого бенефісу присвятила розмовам про те, як сильно і терміново Україні потрібен мир, якого, за версією Тимошенко, не хоче нинішня влада, що наживається на війні. З натяком, що вже вона, коли виграє вибори, зможе швидко все вирішити. До речі, чутки про зв'язки Тимошенко з Медведчуком блукають у ЗМІ давно і вперто. Ми, звичайно ж, ні в які чутки не віримо, але якщо раптом про прямі переговори з Путіним почне говорити і Тимошенко, то цьому не треба буде дивуватися.

— Яша, ви знаете, говорят шо от поноса помогает морковь...
— Сеня, я даже представить боюсь каким образом.

Первый раз Розочка вышла замуж только для того, шоб потренироваться перед основным замужеством.

Как говорит тётя Фира: “Хорошо всё уметь. Но не дай Бог всё делать самой”.

- Есть ли в самолете врач???
- Я врач! А что случилось?
- Не хотите познакомиться с моей дочерью?

У Фимы был большой опыт соблазнения женщин. Правда, пока неудачный.

- Миша, я не хотел вас обидеть, просто случайно повезло.

- Зяма, все будет хорошо. Не пессимиздите.

- Циля, сколько ты дала за эту шляпку?
- Ни разу! Мне ее муж купил.

Билетёрша говорит опоздавшему на оперу Изе:
– Проходите в ложу, только тихо.
– А шо, уже все спят?

Объявление на пляже:
“Гражданам, не оплатившим лежаки, категорически запрещается заплывать за буйки!”

- Софочка никогда ни о ком не говорит плохо. 
- Оно и понятно, потому что она всегда говорит только о себе.

- Симочка, у вас есть грудь?
- Конечно, Боря, есть.
- А попа есть?
- И попа есть.
- Симочка, таки шо ж вы их не носите?!

- Давид Маркович, поделитесь опытом: как вы заработали свой первый миллион?
- Свой первый миллион я заработал уже через полгода после свадьбы... Это был миллион претензий от жены.

Что бы ни собрался делать Изя, у его бабушки есть такая же история, в которой обязательно кого- то посадили или кто-то умер.

- Яша, я таки отказала вам, но совсем не наотрез.

Прийшов старий дід до священика на сповідь.
- Отче, грішний я!
- І в чому твій гріх, сину мій?
- Під час 2 світової війни я ховав у себе в підвалі єврея...
- Hy, це не гріх, а навпаки свята справа! - заспокоїв священик.
- А ще я змушував його платити мені за постій, - додав дід.
- Звісно це не добре, але оскільки ти ризикував собою, сину мій...
- Дякую! Дуже дякую вам, святий отче! Але в мене ще маленьке питання...
- Яке?
- Чи повинен я сказати тому єврею, що війна закінчилася?

Був собі рабин, який дуже полюбляв грати в гольф. І от в одну з субот не втримався, пішов грати, хоч воно і заборонено. Побачив то ангел з Небес та й звернув увагу Бога на теє неподобство.
Бог глянув, каже:
- Ну що ж, зараз покараємо...
Рабин б'є по кульці і влучає в лунку з першого удару. Аж присів, витріщивши очі, від такого успіху...
Ангел здивовано вигукує:
- О, Боже, і оце таке Твоє покарання?!!
- Ну так... А кому він тепер про це розповість?

Дякую коллеге Sisyphus за помощь в подготовке заметки!