Важливі замітки
Останні статті
- Ірина Фаріон "Хто такий російськомовний українець?"
16.11.2022, 20:55 - Ліна Костенко. Вислови, думки, цитати, афоризми
07.02.2022, 18:48 - Українська - мова села?
27.11.2021, 16:39
Свіжі фотографії
Цуцик
- 11.11.18, 11:16
- Короткі історії для душі
Посеред великого саду в пердмісті стояв будинок. На його брамі висіла табличка з написом"Продаєм породистих щенят"
Якось у двері цього помешкання подзвонив один хлопець. Коли прийшов господар, хлопчик встромив руку до кишені і сказав:
-Я маю два євро і тридцять сім центів. Чи можу побачити песиків?
Чоловік свиснув. З будки, на якій виднівся напис "Леді",вийшла красива елеґантна сучка, а позаду неї з'явилося п'ятеро пречудових цуциків. Одне з них трохи кульгало.
-Що з ним трапилося?-спитав хлопчик,показуючи на кривенького песика.
-Ветеринар каже,що в ньго деформована лапка. Найімовірніше, завжди кульгатиме.
-Я хотів би його купити, якщо ви не заперечуєте,-промовив хлопець.
Чоловік хотів віддати песика задарма, але хлопець відповів:
-Він такий самий повноцінний,як і усі інші. Приноситиму гроші щотижня,аж поки не заплачу всю суму.
-Чому ти хочеш купити хворого песика? Він ніколи не зможе бігати з тобою чи піти в гори!
Хлопець нахилився, підкотив штанину і показав свою ногу: вона була деформована й стиснута металевим фіксатором.
Потім сказав:
-Я теж не можу бігати. Цуцик потребуватиме когось,хто його розумітиме.
Переможцем конкурсу під назвою "Найкраща дитина року" став хлопець, що жив по сусідству з-понад вісімдесятилітнім чоловіком, який недавно овдовів.
Коли малий побачив, як старий сидить у садочку і плаче, він перестрибнув через паркан, примостився в нього на колінах і надовго застиг в такому положенні.
Мама запитала його, коли повернувся додому, шо він сказав тому бідолашному дідусеві.
-Нічого-відповів хлопчик.- Його дружина померла і він дуже страждає через це. А я лише приєднався до нього і допоміг плакати.
Бруно Ферреро
Вічність
- 08.11.18, 11:18
- Короткі історії для душі
Одного дня до зайнятої прасуванням жінки похилого віку прийшов янгол смерти й сказав:
-Ходімо!
Жінка відповіла:
-Добре, але дозволь мені закінчити прасувати цю білизну. Хто зробить це за мене? А після цього мушу ще приготувати обід; моя дочка працює допізна, тож, повернувшись утомлена додому, захоче їсти. Розумієш?
Почувши це, янгол пішов.
Через деякий час, однак, повернувся. Запитав жінку, чи тепер уже готова покинути дім?
-Уже час, ходімо!-промовив до неї.
Жінка відповіла:
-Сьогодні моя черга відвідувати мешканців будинку спокійно старості. Там на мене чекає щонайменше десять осіб, про яких забули їхні родини. Хіба ж я можу просто так узяти й покинути їх?
Янгол і цього разу пішов ні з чим.
Пізніше повернувся і сказав:
-Уже час, ідемо.
Жінка відповіла:
--Так, маєш рацію,але хто забере мого внука з дитячого садочка, якщо мене не стане?
Янгол зітхнув:
-Згода, почекаю, поки твій онук не зможе сам ходити до школи.
Минуло ще кілька років. Жінка почувалася дуже втомленою й часто хворіла. Сидячи в кріслі, думала: "От тепер візит янгол був би доречним. Після довгих років праці чудово було б потрапити до Божого дому"
Янгол прийшов.
Жінка запитала:
-Чи тепер віднесено мене в обійми Господа Бога?
Янгол відповів:
-А як ти думаєш,де ти була весь цей час?
Смерть-це ніщо:
я просто перейшов до сусідньої кімнати.
Я й далі залишаються собою
Ти теж завжди будеш собою.
Ким були ми один для одного досі,
тими й залишимося назавжди.
Називає мене так,
як завжди називав.
Розмовляй зі мною так,
як завжди розмовляв.
Не вдавався до іншого тону.
Не роби ні сумної, ні урочистої міни.
Сміюся далі з того,
з чого ми сміялися разом.
Молися. Усміхайся.
Бруно Ферреро
-Ходімо!
Жінка відповіла:
-Добре, але дозволь мені закінчити прасувати цю білизну. Хто зробить це за мене? А після цього мушу ще приготувати обід; моя дочка працює допізна, тож, повернувшись утомлена додому, захоче їсти. Розумієш?
Почувши це, янгол пішов.
Через деякий час, однак, повернувся. Запитав жінку, чи тепер уже готова покинути дім?
-Уже час, ходімо!-промовив до неї.
Жінка відповіла:
-Сьогодні моя черга відвідувати мешканців будинку спокійно старості. Там на мене чекає щонайменше десять осіб, про яких забули їхні родини. Хіба ж я можу просто так узяти й покинути їх?
Янгол і цього разу пішов ні з чим.
Пізніше повернувся і сказав:
-Уже час, ідемо.
Жінка відповіла:
--Так, маєш рацію,але хто забере мого внука з дитячого садочка, якщо мене не стане?
Янгол зітхнув:
-Згода, почекаю, поки твій онук не зможе сам ходити до школи.
Минуло ще кілька років. Жінка почувалася дуже втомленою й часто хворіла. Сидячи в кріслі, думала: "От тепер візит янгол був би доречним. Після довгих років праці чудово було б потрапити до Божого дому"
Янгол прийшов.
Жінка запитала:
-Чи тепер віднесено мене в обійми Господа Бога?
Янгол відповів:
-А як ти думаєш,де ти була весь цей час?
Смерть-це ніщо:
я просто перейшов до сусідньої кімнати.
Я й далі залишаються собою
Ти теж завжди будеш собою.
Ким були ми один для одного досі,
тими й залишимося назавжди.
Називає мене так,
як завжди називав.
Розмовляй зі мною так,
як завжди розмовляв.
Не вдавався до іншого тону.
Не роби ні сумної, ні урочистої міни.
Сміюся далі з того,
з чого ми сміялися разом.
Молися. Усміхайся.
Бруно Ферреро
Гори
- 04.11.18, 12:46
- Короткі історії для душі
Дивлячись на прекрасну панораму гір перед собою, маленький Лаврентій, трирічний хлопчик, несподівано запитав:
- Хто створив гори?
Здивована мама відповіла:
- Не знаю. Мабуть, Господь Бог... А може, самі утворилися...
Хлопчик на хвилю замислився, після чого із серйозним виразом обличчя сказав:
- Знаю. Гори створив диявол, а Господь Богпроклав стежка,щоб можна було видряпатися на вершини!
Щодня натикатимешся на гори зі стрімкими скелями, крутими схилами і проваллями. І щодня Господь Бог указуватиме тобі стежку, простуючи якою, можеш їх подолати. Лише повір-і знайдеш її.
Бруно Ферреро
- Хто створив гори?
Здивована мама відповіла:
- Не знаю. Мабуть, Господь Бог... А може, самі утворилися...
Хлопчик на хвилю замислився, після чого із серйозним виразом обличчя сказав:
- Знаю. Гори створив диявол, а Господь Богпроклав стежка,щоб можна було видряпатися на вершини!
Щодня натикатимешся на гори зі стрімкими скелями, крутими схилами і проваллями. І щодня Господь Бог указуватиме тобі стежку, простуючи якою, можеш їх подолати. Лише повір-і знайдеш її.
Бруно Ферреро
