Пісня про Роланда.

Відчув Роланд,що морок очі криє,на ноги став,напруживши всі сили.В лиці червоної ні краплі крові,до скелі темно-бурої підходить,і десять раз у розпачу і гніві,мечем об камінь б'є.А сталь дзвенить,і навіть не щербиться.І молить граф:"Мій добрий меч,о Дюрандале вірний,коли я вмру,ти більше не потрібний!А скільки битв з тобою виграв я,а скільки царств завоював з тобою,для імператора з сідою бородою.Ти не потрапиш в руки боягузам,тобою володів такий васал,яких не зна вже Франція-краса!".Роланд почув себе в обіймах смерті,смертельний холод в голові і серці.Лягає під ялину ниць Роланд,притис до серця меч і Оліфант.Він ліг обличчям до країни маврів,щоб Карл сказав своїй дружині славній,що граф Роланд умер-та переміг.