Для неї закінчився черговий робочий день. Вона одяглась закрила офіс та
вийшла на вулицю. На вулиці була жахлива погода стояв туман, туман серед
зими тай зимою то назвати було досить важко... Вона подзвонила до свого 
близького друга вони про щось розмовляли кілька хвилин... після чого вона 
вирішила піти поблукати ще трішки самотніми вулицями міста перш аніж йти
додому. Отак блукаючи забрела на дах однієї із багатоповерхівок міста на
якусь мить у її голові промайнула думка чотрт побери, а він правду казав 
звідси красивий вид і чому я нехотіла з ним сюди сходити тоді коли він мені це
пропонував...
 У її голові робилось невідомо що її переповнювали найрізноманітніші
емоції та думки, а головною серед них була образа на саму себе вона
проклинала саму себе за те що відпустила його, його єдиного котрий кохав 
її та вона вирішила розлучитись із ним аби йому було добре хоча вона і
знала що він страждає так само як вона та вона знала і інше на що він
не звертав уваги та просто сприймав її такою як вона є, вона знала що
поруч із нею він щасливим не буде... ось так от роздумуючи вона стояла на межі 
між вічністю та життям...

P.S. З емоціями людини може впоратись лиш людина...

Є така теорія всесвіт та час нескінченні, а значить трапитись може будь-яка подія неминуче навіть сама неймовірна, щож таке пояснення нічуть негірше інших для деяких подій у нашому житті...

Був тут кілька днів замістом спокій та краса хоча й погода паскудна та там усе якось поіншому... повернувся до міста та дивлюсь і вчерговий раз розумію  що тут усе якесь надто місцями накручене та одноманітне...

Присвячую цю сонату одній людині з котрою я нещодавно познайомимвся...

Життя це не ті дні що пройщли, а ті що запамятались...

P.S. Отож потрібно його прожити так щоб на схилі віку можна було пригадати кожен день із нього...

Коли поруч із близькою тобі людиною час немов зупиняється хоча і втой самий час він проліта непомітно та так швидко, непотрібно ніяких слів щоб зрозуміти близьку людину досить лиш погляду у очі там завжди знайдеш спокій та розуміння, це мабуть єдиний погляд який від якого не намагаєшся втекти а навпаки намагаєся затримати його та у той самий час бачиш у цьому погляді увесь світ, увесь всесвіт. Немає більшого щастя аніж бути поруч.... щоб там не казали

P.S. Цей світ нічого не вартий... Без нас...

Королева із крижаним серцем у її очах не побаш найменшого натяку на якісь почуття вона безжальна водночас тендітна та ніжна але всеж у неї крижане серце яке не здатне кохати...
Що трапляється у житті дівчини щобвона стала такою...

Поцілунок скільки закладено у це слово який він щоразу інший чи однаковий, кожний посвоєму особливий та незабутній особливо перший він неначе вино сортів мускат гранд та шардоне трішки терпкий та грайливий та всеж незабутній...

Linux&Windows що краще те чи інше те халява а за те ще хочуть щоб платити але лєшого не дочекаються, а плюну на все напишу щось своє і обізву Фіндовс

Чому так трапляється що люди здавалосяб нормальні ззовні тай як поспілкуватись досить пристойні, і все здавалосяб у них добре. Та вони не бажають нікогопідпускати близько до себе воліють жити самі своїм внутрішнім світом що спонукає їх до того щоб ставати одинаками...