Проєкт Вікторія
- 06.05.25, 17:12
Forbidden Stories взялася дослідити обставини перебування журналістки в російському полоні. А також продовжила її роботу над історіями українських "потойбічних в'язнів". За приблизними оцінками, йдеться про понад 16 000 цивільних осіб, яких утримують на тимчасово окупованих територіях України та в Російській Федерації.
Протягом шести місяців тривав глибокий аналіз документів, свідчень і судових матеріалів. До розслідування долучилися 13 міжнародних медіа, зокрема Forbidden Stories, TheGuardian, TheWashington Post, LeMonde, DieZeit, DerSpiegel, ZDF, PaperTrailMedia, IStories, France24, "Українська правда", DerStandart."
......
А я собі зараз на лікарняному. Отож, видався час тут поговорити. Насправді, ми все пишемо тут для себе. Хай буде. Окупація таки вилазить боком. Ти такий собі проєкт, живеш собі, хоча інші вже ні, а ти такий лакі, кожного дня на рузькій йбаній рулетці граєш..., а тут чомусь в тобі росте пухлина. Ну може тому, що ти кожного дня втрачаєш якусь частину себе, чи накопичуєш гидоту ненависті, як у смертельному калейдоскопі перемішуючи фрагменти спогадів, та людей, яких втратив (психосоматіка, бляха).
Ось бачиш, як вранці мама проводжає нас у дорогу, беремо ікону (чомусь ми стаємо в ту хвилину особливо віруючими), українські книжки. Кажу дитині: якщо щось станеться зі мною, ти читай їх своїм дітям, ти-українка. Мама стоїть, дивиться у слід машині... плаче, і чомусь є відчуття, що вже не побачимось.
Ти живеш собі в новому домі, з новою людиною, і дім твій тут, і ніколи рефлексувати, купа щоденних проблем, уроків, вирішення підліткових трагедій, нестачі грошей, лікування, кошачих диверсій. А вона росте. Ось нарешті, дочекалася, її нема. Я - переможець, мікровсесвіт сколихнувся, і затих. Оклигала. Все минає в житті так швидко. Якщо приходиш в себе після наркозу і грьобаної трубки в горлі та ще дихаєш, то ти живий, і точно лакі. Чомусь хтось тебе ще тримає тут. І ти такий думаєш: тре жити.
Найбільше бажання дати дитині майбутнє.
Бережіть близьких людей, не всі сильні...І скільки б нам не було років, в моменти розпачу хочеться до мами. Дуже жалію тепер про наші якісь сварки.
Всім бобра і Перемоги...
Так, так, Україна є. Була і буде.
Коментарі
bagheera
16.05.25, 18:45
желаю победить опухоль. раз и навсегда. без возврата
Дормідонт
26.05.25, 19:11
Syrena27
36.05.25, 19:15
Бувають моменти коли не знаю що написати.
Тримайся.
Whiskey*
46.05.25, 21:19Відповідь на 1 від bagheera
Привіт, дякую!
Whiskey*
56.05.25, 21:19Відповідь на 2 від Дормідонт
Отож
Whiskey*
66.05.25, 21:19Відповідь на 3 від Syrena27
Дякую
Lukas-67
76.05.25, 23:29
Тримайся.
Дормідонт
86.05.25, 23:44
А ніхто не знає,християнські цінності дозволяють грати у нечистивий ласт оф ас або й у вітчизняний сталкер,там де кровіща,вбивства і жадоба до грошей на спорягу.Щось знов варухідзе овечу шкуру не одягнув як слід,лицемірне муділо
Whiskey*
98.05.25, 15:47Відповідь на 7 від Lukas-67
Привіт, нічого не залишається)) дякую!
Whiskey*
108.05.25, 15:49Відповідь на 8 від Дормідонт
Не читала ваші з тим дядьком суперечки. Знаю одне, біблія написана людьми і часто ,віками ,муділами по типу хуйла)