Сьогодні нашій Ліні 90.
Поважний вік, поважний ювілей.
Не ображайтесь, Ліно, що не просто
Рядки Ваші доходять до людей.
В них щем любові й гордість патріота,
І грядка кропу, й вибухи війни.
Як перші вірші писано в окопі,
Під чарку не читаються вони.
"Та треба жити, якось треба жити..."
Ну хто б іще про будень так сказав?
Хіба б іще Іван Марчук, що пензлем,
Своєю "пльонтаниною" писав.
Його також не жалують удома,
Хоч виставку й зуміли провести.
І Ваші твори, як удари грому,
Не часто чути і не скрізь знайти.
Нічого, виполем бур"ян колючий,
Побілим хату і поправим тин,
І Ваші вірші, як струмок цілющий.
Поллються в кожну душу із глибин.
19.03.20
