Звернення
- 26.08.10, 23:03
Вельмишановна тернопільська громадо, дорогі діти – учні «Зоринки», випускники, батьки, бабусі і дідусі минулих, сьогоднішніх і майбутніх «зоренят», шанувальники «Зоринки»!
До вас моє слово як до останньої інстанції!
Упродовж півроку «Зоринку» лихоманять події, які могли б вивести із колії будь-який дорослий колектив. А в нашому випадку йдеться про дитячий позашкільний мистецький навчально-виховний заклад.
Заклад, який інтенсивно, напружено працює цілий навчальний рік сім днів у тиждень. Цього вимагає специфіка нашої установи, цього вимагають умови, в яких ми працюємо, адже в школу приймають усіх бажаючих, а їх з кожним роком більшає. Напевно, авторитет нашого закладу в Європі таки резонує і в рідному місті. Стіни школи розсунути неможливо, тому доводиться «розсувати» часовий режим – збільшувати межі робочого дня (з 8.30 по 20.30), а також працювати у вихідні та святкові дні. Піти на таке “порушення” нам дали дозвіл і батьки, і діти, і це зафіксовано офіційно у відповідних документах. Думаю, що тільки така повсякденна важка, але водночас приємна праця підняла «Зоринку» на п’єдестал колективу європейського рівня – не тільки хор, а й школу, методика, принципи, засади роботи якої виросли у надрах хорового гуртка.
Уже перший скромний успіх «Зоринки» – звання дипломанта Міжнародного музичного фестивалю в Будапешті у 1995 році – спричинився до мудрого, справді державницького рішення тодішнього голови міської ради В’ячеслава Негоди про відкриття на базі хору і для хору «Зоринка» дитячої хорової школи «Зоринка». Мені не потрібно було доводити п. Негоді, людині, далекій від музики, що і в співучій Україні дітей необхідно вчити співати. Не експлуатувати здібних у період оглядів художньої самодіяльності, забираючи з уроків і нашвидкуруч змушувати відстоювати честь школи, а вчити п р о ф е с і й н о. Адже дитячий хор – це живий організм, дивовижна істота, яка постійно росте, з ентузіазмом несе енергетику юності; особливий виконавський інструмент, тендітний і ніжний, гнучкий і чуйний, якому підвладне щире і безпосереднє вираження найглибших людських почуттів. Тільки цей інструмент неможливо отримати готовим. Його потрібно виростити, виплекати, навчити, настроїти, виховати…
Отже, у 1996 році на базі хорового гуртка палацу піонерів і для вже досить відомого хору повстала хорова школа – навчально-виховний позашкільний мистецький заклад. Учасники хорового гуртка де-юре стали учнями дитячої хорової школи, адже де-факто вони ними були уже давно, бо в основу організації навчально-виховної роботи у музично-хоровому відділі палацу піонерів з перших днів його існування ми заклали принцип професійності. І діти, які приходили в «Зоринку», і їхні батьки насамперед психологічно мали бути готовими до усвідомлення того, що вступ до «Зоринки» - це вступ до структури, яка дає дітям ґрунтовні теоретичні основи музичної грамоти і формує високі навички з вокалу, хорового співу, сольфеджіо і гри на музичних інструментах.
Невдовзі після відкриття школи прийшли перемоги і здобутки, які утверджували нас у правильності обраного шляху. Ось лише декотрі з них:
1999 р. – два срібних дипломи на 1 Міжнародному конкурсі хорових колективів ім. Брамса (Німеччина) (1 місце отримав камерний хор Московської консерваторії, а друге - «Зоринка»);
2000 р. – дві срібні і одна бронзова медалі 1 Всесвітньої хорової олімпіади в Австрії (в олімпіаді брало участь 350 колективів із 70 країн світу);
2001 р. – шість сольних концертів духовної музики в костьолах Кракова;
2002 р. – присвоєно звання "Народна хорова капела";
2002 р. – на базі хорової школи - Всеукраїнська хорова асамблея, майстер-класи для керівників хорових колективів України;
2004 р. – гран-прі 1 Всеукраїнського хорового фестивалю „Співає юність України”.
2005 р. - володар 2 премії 28 Міжнародного хорового конкурсу ім. Дімітрова (Болгарія);
2006 р. – володар 1 премії 22 Міжнародного хорового конкурсу ім. Бели Бартока (Угорщина); керівники хору Ізидор Доскоч та Анжела Доскоч визнані кращими диригентами конкурсу;
2008 р. – участь у церемонії зустрічі Вселенського Патріарха Варфоломея І (м.Київ);
2009 р. - лауреат 1 ступеня IV Міжнародного Павловського фестивалю ім. Глінки (м.Санкт-Петербург, Росія);
2010 р. - володар 3 премії 24 Міжнародного хорового конкурсу ім. Бели Бартока (Угорщина).
З прикрістю констатую, що нинішня влада в особі її міських керівників різних рангів не завдає собі труда вникати в наші потреби і проблеми. Ми надто довго давали собі раду самі і це всіх влаштовувало. А тепер наші елементарні офіційні і професійні вимоги трактуються як завищені амбіції. Попри всю імпульсивність, властиву творчим людям, заявляю, що це не так. Елементарна взаємоповага передбачає повне розуміння керівників і підлеглих (принаймні у нашій школі це відбувається так навіть на рівні вчителів та учнів), що, на жаль, не є очевидною нормою для тернопільських владців).
Гроші, звичайно, - сила. Але ж не хлібом єдиним живе людина, та й, мабуть, не задля хліба насущного хочуть забрати приміщення школи у центрі міста. Такі потуги стосовно будівлі, в якій працює «Зоринка», тривають з березня цього року.
Як керівник мистецького закладу, як педагог, який упродовж 52 років навчав українських дітей мистецтва співу, щиро кланяюся усім представникам нинішньої влади, котрі знайшли спосіб і можливість пошанувати найславетнішу українську співачку Соломію Крушельницьку. За це владі щирий, низький уклін. А відразу по тому прошу усю тернопільську громаду підтримати мене у не менш щирому і не менш уклінному проханні: знайти спосіб і можливість вишукати засоби, відчути внутрішню потребу підтримати той колектив, який іде слідами своїх знаменитих попередників, який працює не лише на втіху вузькій родині (хоч і це дуже добре, і споконвіку культивувалося українцями), а й на славу Україні! Таким колективом, на моє глибоке професійне переконання, є «Зоринка»!
Ізидор ДОСКОЧ,
засновник і незмінний керівник дитячої хорової школи «Зоринка», заслужений працівник освіти України.
Коментарі