Пісня буде поміж нас

Через тиждень Україна отримає нову зірку естради - Київський міський голова Леонід Черновецький планує випуск диска популярних пісень 80-х років у власному виконанні. Про це мер сам повідомив сьогодні журналістам, передає УНІАН.
"Так, я випускаю диск. Через тиждень він з`явиться. Зараз я погоджую з
виконавцями цих дуже популярних, гарних пісень 80-х років цінові
питання", - сказав Черновецький.
На запитання, які саме пісні він записав, Черновецький відповів, що "дуже душевні", зокрема пісні Володимира Висоцького.
"Я співаю їх не гірше, краще, аніж виконавці. Єдине, я не можу
зрівнятися з Висоцьким. Я співаю його пісні дуже гарно, але… звичайно,
це велика людина. Здається, це не він співає, а сам Господь Бог", -
наголосив Черновецький.
Зазначимо, що столичний мер каже, що вважає себе творчою людиною, з тонкою душею, а також він повідомляв, що має музичну освіту й абсолютний слух.
Він навіть не раз намагався це довести: останнім часом у кінці своїх
прес-конференцій він співає для журналістів пісні. Наприклад, у грудні він заспівав перед камерами перший куплет пісні "Рідна мати моя". Цією ж піснею він привітав українців у Новорічну ніч по телебаченню.
У 2008 році київський мер відсвяткував своє 57-річчя.
Сказав, що дорогих подарунків йому не дарують, але якщо врахувати, що
їх буде дуже багато, то в цілому вони потягнуть на 5 млн дол. Усі
подарунки він обіцяв віддати музею при міськадміністрації.
Зазначимо, що в рамках щорічного проекту журналу "Кореспондент" "Особа року" Черновецький у 2008 році отримав номінацію "Несподіванка року" за "впевнену перемогу на виборах мера у столиці, не дивлячись на цілу когорту політичних опонентів-важкоатлетів".
А у 2007 році йому вручили ганебну винагороду - "Чортополох року" ("за незаконне обмеження свободи пересування").

Українські ЗМІ повідомляють:

3.02.09 у віці 84 років помер український письменник, герой України, лауреат Державної премії СРСР і Шевченківської премії Павло Загребельний. Сумну новину повідомив голова ВР Володимир Литвин одразу після відкриття четвертої сесії парламенту шостого скликання. У зв'язку зі смертю українського письменника свої співчуття висловив президент України Віктор Ющенко. Про це повідомила прес-секретар президента Ірина Ванникова. "Пішов із життя видатний український письменник, Герой України, лауреат Державної премії СРСР, Шевченківської премії, багаторічний народний депутат України Загребельний. Видатні твори Павла Архиповича стали улюбленими для кількох поколінь", - сказав голова держави,додавши, що за сорок років роботи в українській літературі з-під пера Загребельного вийшло близько двадцяти романів. "Його громадянська позиція завжди буде прикладом для українців, а творчість надихатиме до дій", - зазначив президент. Павло Загребельний народився 25 серпня 1924р в селі Солошине на Полтавщині. У 1941 році закінчив десятирічку; вчорашній випускник, ще не маючи повних сімнадцяти років, пішов добровольцем до армії, пише Вікіпедія. Він був курсантом 2-го Київського артучилища, брав участь в обороні Києва, в серпні 1941р був поранений. Після госпіталю знову військове училище, знову фронт, тяжке поранення в серпні 1942р, після якого - полон, і до лютого 1945р. - фашистські концтабори смерті. У 1945p. працював у радянській воєнній місії в Західній Німеччині. З 1946p. - навчався на філологічному факультеті Дніпропетровського університету. Поісля його закінчення (1951p) - майже півтора десятиліття журналістської роботи (в обласній дніпропетровській газеті, в журналі "Вітчизна" в Києві), яку він поєднував із письменницькою працею. В другій половині 50-х років Загребельним видано збірки оповідань "Учитель" (1957), "Новели морського узбережжя" (1958), повісті "Марево", "Там, де співають жайворонки" (1956), "Долина довгих снів" (1957). Серйозною заявкою на письменницьку зрілість стала "Дума про невмирущого" (1957), присвячена військовому та громадянському подвигу молодого радянського солдата, що загинув у фашистському концтаборі. 1961 - 1963 pp. Загребельний працює головним редактором "Літературної газети" (пізніше - "Літературна Україна"), приблизно в той же час з'явилися три перші романи письменника: "Європа 45" (1959), "Європа. Захід" (1960), "Спека" (1960). Протягом 60 — 70-х років письменник створив більшу частину своїх романів, зокрема і найвагоміші з них: "День для прийдешнього" (1964), "Шепіт" (1966), "Добрий диявол" (1967), "Диво" (1968), трилогію "З погляду вічності" (1970), "Розгін" (Державна премія СРСР, 1980) - романну будову з чотирьох книг: "Айгюль", "В напрямі протоки", "Ой крикнули сірі гуси", "Персоносфера"; "Левине серце", (продовженням "Левиного серця" став роман "Вигнання з раю" (1985)); "Переходимо до любові" (1971), "Намилена трава" (1974), "Євпраксія" (1975), "Південний комфорт" ("Вітчизна", 1984). Виступив Загребельний і з кількома п'єсами, створеними на основі власних романів - "Хто за? Хто проти?" ("День для прийдешнього"), "І земля скакала мені навстріч" ("З погляду вічності"); активно виступав з критичними і літературознавчими статтями в пресі, а також із доповідями, промовами й інтерв'ю. Ці виступи зібрано в книзі статей, есе і портретів "Неложними устами" (1981). До неї ввійшла повість-дослідження "Кларнети ніжності", присвячена Тичині. За сценаріями письменника на Київській кіностудії імені Довженка знято художні фільми: "Ракети не повинні злетіти" (1965), "Перевірено - мін немає" (1966), "Лаври" (1974), "Ярослав Мудрий" (1982). Загребельний понад сорок років працював в українській літературі. За цей час вийшло близько двадцяти його романів. Один із них - "Розгін" відзначено Державною премією СРСР, два - "Первоміст" і "Смерть у Києві" - Державною премією УРСР ім Т. Г. Шевченка. Твори високо оцінюються критикою, мають широке читацьке визнання. Загребельний - один із найпопулярніших сьогодні українських письменників. Друковані масовими тиражами; книги письменника постійно виходять в перекладах іншими мовами; зростає і кількість видань творів письменника за кордоном.

Зміїний визнано островом

Міжнародний суд ООН визнав Зміїний островом, а також визначив берегову лінію України в зоні делімітації континентального шельфу й виняткових економічних зон у Чорному морі, яка простягається на відстань утричі довшу, ніж румунська. Про це повідомив прес-секретар МЗС України Василь Кирилич, передає "Інтерфакс-Україна". Сьогодні в Гаазі (Нідерланди) на відкритому судовому засіданні було оголошено рішення Міжнародного суду ООН у справі про делімітацію континентального шельфу й виняткових економічних зон України й Румунії в Чорному морі. Відповідно до встановленої практики, оголошення рішення суду відбудеться в присутності сторін суперечки, представлених офіційними делегаціями. Українську делегацію очолить уповноважений країни в Міжнародному суді ООН посол Володимир Василенко Міжнародний суд ООН також вважає, що острів Зміїний не може вважатися частиною прибережної лінії України при визначенні серединної лінії при делімітації континентального шельфу і виняткової економічної зони, передає УНІАН. "Врахування острова Зміїний означало б юридичний перегляд географії", - заявила президент суду Розалін Хіггінс, зачитуючи рішення. Нагадаємо, що 16 вересня 2004 року Румунія звернулася до Міжнародного суду ООН з проханням розмежувати морський кордон з Україною. Слухання в Гаазі розпочалися 3 вересня. Зазначимо, що судова боротьба йшла за шельф навколо острова Зміїний, багатого на нафту й газ. Київ дотримується тієї позиції, що Зміїний - острів, тому економічну зону України в Чорному морі потрібно відраховувати від нього. Румунія ж вважає Зміїний скелею, відповідно економічна зона починається від берега, і тоді Україна втрачає велику частину покладів енергоносіїв.

А я все дивлюся, де моя Маруся

                                Українська народна пісня
Якби мені сивий кінь,
Я сідельце маю,
Поїхав би за Дунай,
Там дівчину маю.

Приспів
А я все дивлюся,
Де моя Маруся,
А я все дивлюся,
Де ж ти моя Маруся. |
Як приїхав за Дунай,
Як прийшов до хати,
Стара баба, старий дід,
Ще й дівка кирпата.

Приспів.

Як прийшов я в хату,
Дали мені сісти,
Поставили бараболі,
Не лупленої їсти.

Приспів.

А я тії бараболі,
По столі качаю,
На полиці паляниці,
Я до них моргаю.

Приспів.

Погасили каганець,
Полягали спати,
Я за тії паляниці,
Та й давай тікати.



Приспів.

Не попав у двері я,
А в стовп головою,
Отаке то приключилось,
Лишенько зі мною.

Приспів.

Як тікав я через тин,
Через перелази,
Били мене ціпом, ціпом,
аж чотири рази.

Приспів.
(Без музичного супроводу)

Третина української молоді прагне виїхати за кордон

Більшість українських студентів пов'язують своє майбутнє з комерційною діяльністю, не довіряють політикам, хочуть досконало знати іноземні мови та мріють виїхати за кордон або тимчасово, або назавжди. Такими є результати соціологічного дослідження українського студентства, яке проводив Державний інститут розвитку сім'ї та молоді, повідомляє "Німецька хвиля". Подібні дослідження інститут проводить уже чотирнадцять років, однак українське студентство досліджували вперше, розповідає директор інституту Андрій Мішин. "Студентство найбільш ресурсна і креативна частина суспільства і сьогодні, коли перед країною стоять завдання виходу з кризи, молодь має бути конкурентоздатною", - пояснив він. Мішин уточнив, що дослідження підготовлене для президента, уряду та Верховної Ради, аби можновладці проаналізували стан справ у молодіжній політиці, адже нині в українських вузах навчається понад два мільйони студентів. За його словами, нині в Україні найбільш популярними є економічні та інженерно-технічні спеціальності: їх опановують майже 40 відсотків українських студентів. Результати дослідження свідчать, що молоді люди обирали майбутню професію, орієнтуючись на те, що можна буде в подальшому успішно працевлаштуватися та мати кар'єрний ріст. Водночас 50 відсотків опитаних не певні, чи знайдуть роботу по закінченню вузу. У цьому молодь розраховує в першу чергу на себе і найменше покладається на центри зайнятості. Майже 30 відсотків українських студентів планують назавжди залишити Україну після навчання через матеріальні негаразди або через те, що не можуть повністю себе реалізувати на батьківщині, а ще 25 відсотків хотіли б поїхати на заробітки за кордон. Найбільше студентів приваблює Великобританія, США та Німеччина. Своїми моральними орієнтирами українські студенти називають здоров'я, сімейне та матеріальне благополуччя, економічну незалежність та особисту свободу. Більшість з них засуджують торгівлю людьми, сексуальні домагання, самогубство, вживання наркотиків та відмову від новонароджених дітей. 66 відсотків опитаних молодих людей є віруючими. Тому велика кількість їх довіряє церковнослужителям, а ще - співробітникам Служби безпеки України та військовим. Дані дослідження підтверджують, що здебільшого молодь не цікавиться політикою, однак екологічний напрям політичних ідей їм найближчий. Вони готові йти на пікети, якщо погіршиться рівень життя їхніх сімей. Близько 30 відсотків опитаних висловилися проти долучення України до НАТО та стільки ж - за членство в Євросоюзі. Мішин зауважив, що це дослідження стане предметом обговорення на парламентських слуханнях уже навесні цього року. Зауважимо, що опитування, яке було проведено ще у квітні минулого року показало, що українські підлітки за останні декілька років стали більше вживати алкоголь, палити, в ранішому віці вступати в статеві контакти, але при цьому, як правило, вони не відчувають себе щасливими. Цікаво, що проведене нещодавно в США дослідження показало, що чоловіки з віком стають щасливішими, тоді як жінки, навпаки, з роками дедалі менше задоволені своїм життям.

Україна й НАТО

Газовий скандал між Москвою і Києвом не позначився на планах долучення

України до НАТО. Оскільки "між суперечкою про газ і приєднанням України до Альянсу немає взагалі жодного логічного взаємозв'язку", - у середу офіційний представник НАТО Джеймс Аппатурай. За словами Аппатурая, "наскільки швидко Україна стане членом НАТО - заперечливе питання, тому що все залежить від швидкості здійснення реформ у цій країні". Він додав, що всередині Альянсу питання щодо розширення НАТО немає розбіжностей. "Вашингтонський договір 1949 року говорить про те, що всі демократичні держави мають право прагнути приєднатися до НАТО. І в Бухаресті союзники погодилися з тим, що і Україна, і Грузія мають право претендувати на статус члена, коли вони відповідатимуть стандартам НАТО", - нагадав офіційний представник НАТО. Він не зміг відповісти на питання про те, чи обговорюватиметься долучення Грузії і України до НАТО на майбутньому саміті, який відбудеться у квітні. "Я поки що не знаю, чи обговорюватиметься це питання на саміті в Страсбурзі, але ці принципи було вже ясно і чітко озвучено", - сказав Аппатурай. Повертаючись до теми газового конфлікту, він підкреслив, що "НАТО не є відповідальною стороною в цій газовій суперечці, це не входить в її компетенцію". "Але ми бачили, - додав представник альянсу, - що розбіжності між Росією і Україною мали політичні наслідки за межами обох країн, таким чином, це викликає серйозну стурбованість з боку низки членів НАТО". Відповідаючи на питання про те, чи може "газовий скандал" призвести до переосмислення в НАТО стратегії енергобезпеки всередині альянсу, він сказав, що суперечку Росії і України з газового питання і його наслідку для Європи примушують думати про безпеку і диверсифікацію постачань енергоресурсів. "Але ці напрями не стосуються майбутньої ролі НАТО в забезпеченні енергобезпеки", - додав Аппатурай. "У НАТО немає жодних намірів втручатися у двосторонні суперечки, які зводяться до того, хто сплатив або не сплатив свої рахунки за газ", - підкреслив він. Про те, що газовий конфлікт не вплинув на євроатлантичні прагнення України, напередодні заявила і міністр у справах міжнародної безпеки і оборони Великобританії Енн Тейлор. Газовий конфлікт з Росією, на думку українського президента, не вплинув і на відносини України з Європейським Союзом і на перспективу євроінтеграції України. У свою чергу глава місії України при Європейському Союзі, посол Андрій Веселовський висловив думку, що газовий конфлікт між Києвом і Москвою продемонстрував необхідність швидкої інтеграції України в ЄС. Нагадаємо, що 19 січня голова правління НАК "Нафтогаз України" Олег Дубина та керівник ВАТ "Газпром" Олексій Міллер підписали контракт купівлі-продажу газу на 2009-2019 роки. Документ був підписаний в Москві у присутності прем'єрів України і РФ - Юлії Тимошенко і Володимира Путіна.

Вільний простір

  • 27.01.09, 13:09
Говорячи про вільний простір, я маю на увазі - мережу Інтернет.
 І як ми могли жити без нього раніше, навіть і не втямлю.
Щойно потрібна якась інформація - клікнув на клавішу, і google видає тисячу варіантів, потрібно знайти певну особу - клікнув на клавішу - і все, тобі висвітлюються дані, телефон, адреса, уподобання.
 Дивні метаморфози сучасного життя...

Майя

  • 26.01.09, 11:42
Майя 
1. В індійській міфології – богиня обману.
 
2. У ведичній релігії Стародавньої Індії – магічна, божественна сила,
надчуттєва здатність творити чудеса.

3. У філософії брахманізму –
видимість чуттєвої різноманітності фізичних речей, ілюзія реального
світу, що приховує справжню духовну сутність буття.

4. У буддизмі –
ім'я матері Будди.

Папа Римський проповідуватиме в Інтернеті

Римська католицька церква йде в ногу з часом - звертатися до пастви понтифік буде на популярному порталі Youtube. Там у Ватикану з'явиться власний відеоканал, де крім Папи Римського Бенедикта XVI, користувачі Інтернету зможуть побачити святі місця, а також значні події в католицькому світі, повідомляє "Эхо Москвы". Широке представництво в мережі стало можливим для Ватикану завдяки договору про співпрацю з компанією Google. Деталі угоди оприлюднять сьогодні. Під прицілом десятка телекамер і в оточенні натовпу журналістів підсумки переговорів оголосить Енріке де Кастро, топ-менеджер Google і власник порталу Youtube. З боку Ватикану в проекті бере участь телевізійний центр і радіо Святого Престолу. До речі, сьогодні вони готуються до святкувань дня Франциска Сальського - святого покровителя журналістів.

Раніше Ватикан вже відкрив власний сайт. Для цього було зареєстровано нову доменну зона "va".

Сергій ЖАДАН

ЦИТАТНИК

В почині завжди є процес твого народження. І це – суттєвий крок до заморок життя. Під владою зірок вже наростає твій процент, що зменшує твій строк.

Та разом з тим це та пора, коли виходить на-гора твоя залежність від умов народження. І ти, немов сліпий, не здатен вибирать поміж вітчизн і мов.

Тому твоя вітчизна – це твоє тавро і твій кацет, чий прояв є надміру злим, бо туго стягнено вузли, і хоч гидке твоє лице, та мусиш бути з ним.

Вітчизни – різні. І твоя, на жаль, не з кращих. Все ж не я, так інші цей сприймають край з утіхою. Тож, хоч тікай, “любов к отчизні” в цих краях завжди була за кайф.

“Любов к отчизні” є слова, з яких повинен випливать життя людського вічний сенс, хоч як на мене спосіб сей кохання плідно убива саме поняття “секс”.

Вітчизна це, скоріше, звір, тому, якщо ти маєш зір, на нього пильно озирнись: любов до нього – шлях униз. У цьому випадку, повір, чесніше онанізм.

Вважай, тобі не повезло, бо здавна згублене весло, яким би вигріб ти звідсіль. І це була б розумна ціль, бо громадянство тут є зло, що роз’їда, мов сіль.

Країна ця – великий гріх людей і Бога. Наш поріг навряд чи подолать кому – він неприступний, ніби мур. І це нагадує скоріш не дім, але тюрму.

У тому сенсі, що таки ти звідси міг би утекти. Проте – за чим? Щоб десь вночі – і побивайся, і кричи в надії марній зішкребти лілею на плечі.

Простіше вірити, що ти сидиш в оточенні води або пісків, їх не пройти, тому кордон – кінець мети, де розбудовано пости і зірвано мости.

І це об’єднує народ, підтримує нейтральність вод і невгасимий блиск в очах. Суспільству ж прагнеться вбачать в усьому цьому вищий код ментальності. Хоча,

на перший погляд, їх не є – подібностей, чий сплав дає основу єдності, але єднання є, хоч і мале. Наприклад, сонце, що встає, чи спільний туалет.

Крім того, може об’єднать розмитий шлях, відсутність дна. Потопи, струси чи вогонь – це об’єднає будь-кого. І можна, зрештою, додать фольклор і алкоголь.

Тепер ти знаєш, де ростеш, тим більше – з ким. Уважно стеж, як неба згорнено сувій, як простір біль тамує свій, як насідає дикий степ і порожніє світ.

Хоча, здавалося б, речей та явищ – тьма. Та все тече і змінюється, біжучи від нас, мабуть, не без причин. Тож речі тануть нам з очей, мов стравлені харчі.

І не втішає навіть те, що виробництво їх росте. Всі речі поглина земля, і це наводить переляк, та вартість кожної, проте, не збільшує ніяк.

Але на берегах Ріки Життя є речі більш тривкі. Насамперед – існує час, й тому, хто все це поміча, спада на думку, що роки є плинні, мов сеча.

Іще існує відчуття, що все гаразд, та до пуття це відчуття ні я, ні ти в собі не можем віднайти, тому сприймаємо життя з відсутністю мети.

Існує небо, а затим – десяток-другий перспектив, копа означень, сотні назв, освіта рас, злягання мас, і Бог, що в межах самоти охороняє нас.

І смерть – косою чи серпом врізає віку нам обом, і мста – густа, мов тінь хреста, між нами вперто вироста, і давить соляним стовпом небесна висота.

***

© Сергій Жадан. Всі права застережені.