Він і Вона

Їх було двоє - Він і Вона. Вони десь знайшли один одного і жили тепер одним життям, десь смішним, десь сумним, загалом, найзвичайнішим життям двох найзвичайніших щасливих.

Вони були щасливими, бо були удвох, а це набагато краще, ніж бути поодинці.

Він носив Її на руках запалював на небі зірки ночами, будував будинок, щоб Їй було, де жити. І всі говорили: "Ще би, як його не любити, адже він ідеал! З таким легко бути щасливою!" А вони слухали всім і посміхалися і не говорили нікому, що ідеалом Його зробила Вона: Він не міг бути іншим, адже був поряд з Нею. Це була їх маленька таємниця.

Вона чекала Його, зустрічала і проводжала, зігрівала їх будинок, щоб Йому там було тепло і затишно. І всі говорили: "Ще би! Як її не носити на руках, адже вона створена для сім'ї. Зрозуміло, що він такий щасливий!" А вони лише сміялися і не говорили нікому що Вона створена для сім'ї лише з Ним і лише йому може бути добре в Її будинку. Це був їх маленький секрет.

Він йшов, спотикався, падав, розчаровувався і втомлювався. І всі говорили: "Навіщо Він Їй, такий побитий і стомлений, адже довкола стільки сильних і впевнених в собі". Але ніхто не знав, що сильніше за Нього немає нікого на світі, адже вони були разом, а значить, і сильніші за всіх. Це була маленька їхня таємниця.

І Вона перев'язувала Йому рани не спала ночами, сумувала і плакала. І всі говорили: "Що він в ній знайшов, адже у неї зморшки і синяки під очима. Адже що йому варто вибрати молоду і красиву?" Але ніхто не знав, що Вона була найкрасивішою в світі. Хіба може хтось порівнятися по красі з тією, Яку кохаєш? Але це була Його таємниця.

Вони всі жили, любили і були щасливими. І всі дивувалися: "Як можна не набриднути один одному за такий термін? Невже не хочеться чого-небудь нового?" А вони так нічого і не сказали. Просто їх було всього лише двоє, а всіх було багато, але всі були поодинці, адже інакше ні про що б не запитували. Це не було їх таємницею, це було те, чого не поясниш, та і не потрібно...