щуролови

В безодню – чванливим, чистим одягом, стелячи собі ніч, і в ній –
Тисяча говорунів скріпляють павучими нитками отвори, через
Які можна дивитись лише з чиєюсь допомогою, адже нутро
Випустіло від стадів, котрі потонули в океані, адже там стоїть
Неприступна фортеця, яку домуровують, приносячи час від часу
Цеглу. Він не зазнав мук, безплідними виявились його сади, що
Повинні були кожної осені віддавати десяту частину свого
Тіла. Він не зазнав мук, коли викорчовували його угіддя і земля,
Здавалось, прогнила. Глек з водою умивав руки дітей, стояв
Посеред столу, і в ньому кожен міг бачити обличчя, і в
Ньому кожен міг сховати обличчя. Сьогодні йому необхідно
Умертвити десяток людей, невідомо – як і навіщо, але йому
Сказали, що це необхідно зробити саме сьогодні і назвали точну
Кількість. Він зібрав уже п’ятьох охочих, засівши від ранку
За стіл на центральній площі. Спочатку вони мають показати
Виставу про те, як повинні вмерти. Всі вони заздалегідь
Знають, що саме повинні казати, щоб викликати захват
У довколишніх зівак, котрі завмерли і просять відвертіших
Дій. Обирають п’ятьох із натовпу, котрі не можуть їм заперечити,
Виносять на руках на платформу, аби вони могли задовольнити
Їхні очікування, аби володіти своєю плоттю через іншого.
Дзвони розганяють їх, наче щурів у нори, дзвони розчиняють
Зачинені двері, аби звідти вийшли щуролови. Палицями з загостреними
Наконечниками постукують всю дорогу, наколюючи на них
Залишки тіл, кидають у розтоплений віск на поверхні підземної
Річки, що виливає на околиці безпам’ять дочки та матері, батька та сина