Я - ЖІНКА

Я – жінка.                                                        

Це для мене на зорі

Зриваєш ти росою взяті квіти.

Цілунок твій о вранішній порі –

Для мене.

Правди нікуди подіти:

Я – жінка.

Це для мене написав

Петрарка неземні оті сонети.

І це заради мене – Боже збав! –

Готовий був підняти на багнети

Весь світ Наполеон.

І мій полон

Здолати не судилося поету…

Я – жінка.

Монна Ліза і Ассоль.

Облич у мене безліч,

Безліч доль.

Таких, як я, мільйони на Землі!

І це до нас прямують кораблі

Крізь всі шторми,

Крізь бурі навісні –

Це наша зірка світить їм в пітьмі.

Це ми синів чекаємо з доріг,

Що приведуть на материн поріг…

Я – жінка.

Я – Надія і Любов.

І ти мені весь світ даруєш знов.