Русланка

Ранкова зоря заглядає в вікно, 

Усе вже затихло навколо давно. 

Слово тихенько у риму лягає, 

Легесенький смуток мене огортає, 

Адже цю жінку зовсім не знаю, 

Ніжне ім'я я її промовляю. 

Котиться місяць- злота серпанок, 

А я ще не спав, та прийшов новий ранок.