Газета «Нове життя» готова писати про будь-які гарні справи

Редактору газети “Нове життя” Мікушину К.Б.

Шановний Констянтин Борисович!

Звертаються до Вас громадяни селища Залізко А.М., Мартиненко М.В., Прохоренко В.А., Гарбарчук С.П, які багато років передплачують газету “Нове життя”. З нашою газетою пов'язана чимала доля і не один десяток років, які ми з цікавістю читали газету, де правдива інформація друкувалась на її сторінках. Кожен із нас, в свій час, зробив маленьку частину свого вкладу, щоб газета була матеріально забезпечена, а статті були об'єктивні, гострі та правдиві. Ми завжди гордились нашим друкованим органом, адже він висвітлював життя простих людей праці: трактористів, доярок, тваринників, вчителів та керівників трудових колективів всіх рівнів. Ніхто з нас не втручався в журналістську діяльність, бо журналісти були відповідальні і завжди перевіряли матеріали, які друкувались на сторінках газети, щодо об'єктивності.

Проте, нас, людей з життєвим досвідом, не може не турбувати те, що протягом останнього року на сторінках газети перекручувалися факти, які були в історії району.

Зокрема, в останньому номері (5(10640) газети “Нове життя”, який ми отримали 03 лютого цього року, пан Ю.Малашевич опублікував матеріал в статті “Сторінками історії Черняхівщини”, якого не було в дійсності.

Цей пан, чи добродій, пише: “Всю зиму 1986/1987 року через недоліки з пожежною безпекою простояв майже повністю опломбованим Черняхівський РБК, не зважаючи на акт про прийомку, підписаний членами державної приймальної комісії”. Як відомо, ця інформація не відповідає дійсності, бо починаючи з дня відкриття, а їх було два рази з участю поважних гостей, будинок культури не був опломбований жодного разу і не закривався ні на день. Повідомляємо пану Малашевичу, що в приміщенні РБК відбувалися серпневі конференції вчителів у 1986, 1987 роках.

Протягом цих двох років в приміщенні РБК проходили сесії районної ради, наради працівників сільського господарства, промисловості та інші культурно-виховні заходи, концерти і вистави. В ці роки на сцені РБК виступали Назарій Яремчук, Павло Дворський, Лілія Сандулеса та інші. Нас також турбує те, що пан Ю.Малашевич на сторінках газети постійно передруковує матеріали з сайту “Моя Черняхівщина”. Так в номері 3(10638) газети списано із сайту 4 матеріали. Зокрема, “Новий рік завітав у будинок дитячої творчості”, “Госпітальний округ буде. А чи буде район?”, “У Ксаверівці відзначили Старий Новий рік” та “Гарненько прибирати сніг, діточки”.

Ми краєзнавцю-історику Ю.Малашевичу хочемо нагадати всім відому істину, що при висвітленні сторінок історії слід друкувати матеріали в строгій хронології від меншого і до більшого року. А то виходить історичний вінегрет з подіями часу.

Ми проти того, що на сторінках газети висвітлюються матеріали лише про одну партію, це - “Конкретних справ”.

Хочемо привернути увагу до того, що в районі зареєстровано понад 60 політичних партій, а додайте до них громадські організації, які також проводять певну роботу з людьми.

Якщо проаналізувати матеріали протягом мунулого року в газеті друкувалась інформація лише про громадську організацію “Україна — це ми”.

Як можна бути необ'єктивним?

Судіть самі, в травні 2016 року, в смт.Черняхові пройшли зональні змагання з футболу на “Шкіряний м'яч“, в яких прийняли участь команди м.Києва, м.Вінниці, м.Бориспіль та Черняхівської СШ І-ІІІ ступенів. Наші юнаки 2004 року народження обіграли всіх і вийшли в фінал Всеукраїнських змагань, які проходили в м.Львів на стадіоні “Львів-Арена з 23 травня по 28 травня 2016 р.

Але на сторінках видання матеріали про змагання юних футболістів не висвітлювалися. Не знайшли часу журналісти зустрітися із дітьми, тренерами і тими, хто організував їх поїздку до м.Львова і профінансував її.

Під час проведення першості району з футболу, жодного разу не висвітлювався матеріал на сторінках газети про ці події. Надіємось, що в цьому році таких фактів не буде. Районна федерація футболу постійно запрошує журналістів на футбольні змагання. І надіємось, що Ви будете приходити на футбол і об'єктивно доносити ці події до чатачів.

Констянтин Борисович, на підставі ст.37 Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, ст.1, ст.20 Закону України “Про звернення громадян" ми звертаємось до Вас з цим зверненням, яким просимо спростувати неправдиву інформацію, та надрукувати це звернення до газети “Нове життя”. Бо переконані, що наша газета — найкраща, об'єктивна і цікава.

З повагою

А.М. Залізко            М.В.Мартиненко                 В.А.Прохоренко                  С.П.Гарбарчук

вул.Волі, 41,             вул.Перемоги, 5,           вул.Івана Франка, 16,  вул.Соборності,

ВІДПОВІДЬ НА ЛИСТ

Газета «Нове життя» готова писати про будь-які гарні справи

Готові її кореспонденти розповідати і про гарні справи будь-яких партійців  (комуністів у тому числі), і критику сприймати, якщо вона, звісно, об’єктивна, і на питання читачів відповідати, щоб підвищувати  інтелектуальний рівень земляків. Так от, ретроспективна рубрика «Сторінками історії Черняхівщини» побудована за системою «Історичного календаря» не відповідно до років, а  відповідно до календарної послідовності днів тижня та висвітлення історичних подій минулих років у календарному порядку днів року. Подібна рубрика існує і в газеті Верховної Ради України «Голос України» - має назву «Цей день в історії», оскільки ця газета виходить майже щоденно. Наша газета - щотижневик, а відтак події орієнтовно подаються на тиждень уперед.

 Водночас подібний матеріал є анонсом для планування різних заходів культурно-освітніми установами району,  нагадує про минуле, збагачує знання наших земляків про історію рідного краю, нагадує їм про близьких і рідних людей, розвиває і зміцнює безперервний життєвий зв’язок між поколіннями жителів району, доносить правду, розвиває у наших читачів любов до історії рідного краю, сповнює приємними спогадами тощо.

Що ж до «передруку публікацій  із сайту «Моя Черняхівщина», то немає нічого дивного, що одні й ті самі автори пишуть і туди, і в газету: контингент читачів цих засобів масової інформації різний: паперові носії полюбляють старші люди, електронні – молодше покоління. У даній ситуації головне, щоб інформація знайшла свого читача і щоб читачеві було зручно.

Що ж до інформації про закриття районного будинку культури взимку 1986 – 1987 років через недоліки з пожежною безпекою, яку автори листа називають такою, що не відповідає дійсності, то вона таки дійсності відповідає, бо підготована на основі статті світлої пам’яті чесного й талановитого Журналіста Віктора Малаховського «Пам’ятник байдужості» від 10. 02. 1987 р., № 17 (8226). У ній йдеться про те, що районний будинок культури офіційно не працював із 12 листопада 1986 року. Достовірно відомо й те, що в момент опублікування Віктором Малаховським своєї статті «Пам’ятник байдужості» він не діяв точно, бо саме на цьому факті акцентується увага автором публікації. Назва статті «Пам’ятник байдужості» говорить про те, що РБК в той час став немов  неживою спорудою. Цитую документ датований від 12 листопада 1986 року:

«Я, начальник відділу пожежної охорони управління внутрішніх справ Житомирського облвиконкому, полковник внутрішньої служби Чумак, розглянувши матеріали про протипожежний стан Будинку культури на 600 місць, установив, що в порушення постанов Ради Міністрів СРСР …

А саме: не зроблено герметизацію побудованих пожежних водойм, у наслідок чого воду вони не тримають і Будинок культури не забезпечено нею для пожежогасіння; не закінчено наладку автоматичної системи пожежогасіння і монтаж аварійного освітлення; не зроблено глибокого просочення дерев’яних конструкцій робочих галерей і колосників сцени; не змонтована система автоматичного вимикання резервного електроживлення… Указані недоліки не були вчасно ліквідовані.

З метою збереження соціалістичної власності від знищення вогнем, керуючись пунктом 8 Положення  про державний пожежний нагляд в СРСР, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 26 грудня 1977 р. № 115, ухвалив: подальшу експлуатацію Будинку культури на 600 місць припинити з 12 листопада 1986 року».

Акт приймання будівництва підписали всі члени комісії, крім  начальника інспекції держпожнагляду Петра Рафальського. Зрозуміло, чого пішли на порушення члени комісії: дуже вже довго  чекали всі на відкриття будинку культури, до того ж справді титанічних зусиль коштувало будівництво.

Як згадують очевидці, комуністична верхівка нашого району у той час звинуватила покійного Петра Антоновича в найтяжчих гріхах: він, мовляв, не був патріотом району, бажав зла черняхівцям, чавили на нього авторитетом керівних крісел, натякали на невідповідність посаді, яку обіймав. Ця боротьба підривала його здоров’я. Та до честі Петра Антоновича він вийшов переможцем у ній - не покривив душею, до кінця тоді виконавши свій службовий обов’язок. Шкода, що його боротьба не принесла очікуваного в той момент результату. У книзі «Історія Черняхівщини: етапи становлення та сучасність» про нього, на жаль, майже не згадується.

Тож окрім єдиної комсомольської конференції, усі великі урочисті заходи в період з листопада 1986 року по березень 1987 року проходили в районному кінотеатрі ім. ВЛКСМ: «День відкритого листа» ( Н. Ж. за 9 грудня 1986 р. №146(8199)), січнева конференція учителів, (Н. Ж. за 10 січня 1987 р. №4 (8218)), установча конференція ветеранів 14 лютого 1987 р. (Н. Ж. за 17 лютого 1987 р. № 20 (8229)), засідання, присвячене Дню Радянської Армії, яке пройшло 20 лютого 1987 р. (Н. Ж. за 21 лютого 1987 р. № 22 (8231)), наукова конференція – 24 лютого 1987 року. Виникає питання: якщо, як стверджує товариш Мартиненко, у цей час функціонував новий комфортний РБК, то чому всі заходи було проводити  в менш  придатному для масових зібрань кінотеатрі?!

Ось вам і чесність із об’єктивністю, чого не можна сказати про заборонену в Україні і всьому цивілізованому світі комуністичну партію, колишні працівники райкому якої, мабуть, ніяк не можуть заспокоїтися, що незалежна Україна – це не Радянський Союз. Тому для них незвичним є і той факт, що пишуть про іншу партію, а не їхню рідну. «Нове життя» пише про людей різних партій, які справді працюють на благо рідної землі.  І якщо «Конкретні справи», наприклад, ремонтують дороги чи проводять шаховий турнір, - то пишуть про них, а якщо представник БПП Андрій Руденький допомагає освітнім закладам чи передає допомогу на передову бійцям, - то пишуть про нього. Працюйте, комуністи, - газета писатиме про вас.

 Що ж до футболу, то замітки на цю тему є постійними на сторінках часопису, якщо ж і обминули якийсь матч, то через недосконалу організаційну роботу районної федерації футболу, яка має продумувати всі аспекти висвітлення подібних заходів у ЗМІ.

 Юрій МАЛАШЕВИЧ