Про російську мову, добробут, Швейцарію та Україну.

Часто в якості аргумента за надання російській мові офіційного статуса приводять як приклад досвід інших країн. Наприклад Бельгію, чи Канаду. Тобто валять все в кучу. Хоча різні країни вимагають різних підходів. Отже, розглянемо які існують у світі багатомовні країни:

1) Країна, утворена з кількох рівноправних частин, з різними мовами. Приклад: Бельгія, Швейцарія. Характерні ознаки: компактне поселення груп з різними мовами, як правило - різної національності. Оскільки жодна група не є домінуючою, а спілкуватись якось треба, всі мови визнані державними і мають рівні права. Кожна людинадля спілкування всередині свого ареалу використовую власну мову, за межами своєї території - переходить на місцеву мову. Україна до таких країн аж ніякого стосунку не має.

2) Країни з домінуванням одної нації, з вкрапленням територій компактного проживання інших націй, або інших мовних груп. Приклади: Російська Федерація, Велика Британія, Канада, Франція, Іспанія і безліч інших країн. Дуже рідко трапляється ідеальна ситуація, коли кордони держави повністю співпадають з кордонами розселення одного народу. Тут можливе надання якогось статусу не основній мові, але виключно в межах розселення мовної групи. А можливе й ігнорування інших мов на державному рівні. І в першому і в другому випадку мовні меншини асимілюються, питання лише в часі повної асиміляції.

3) Країни, в яких мовні групи більш-менш рівномірно "розмазані" по всій території, зазвичай таке трапляється внаслідок іноземного панування. Приклади: Фінляндія та Чехія у 19-20 ст., Ізраїль та Білорусь сьогодні (Фінляндія хоч і входила в склад Російської Імперії, але мала значну автономію). Друга мова може мати державний статус (шведська у Фінляндії, арабська у Ізраїлі, російська у Білорусі), а може не мати (німецька у Чехії). З часом одна з мов деградує та витісняється іншою: якщо виживає автентична, держава зберігає свій суверенітет (Чехія, Фінляндія), якщо виживає мова бувшого завойовника - держава втрачає суверенітет та національну автентичність (Білорусь).

Україна має цікаве поєднання 2 і 3 варіантів: з одного боку існують території компактного проживання інших народів: кримсько-татарського, угорського, польського, румунського (2 варіант); з іншого боку є всі ознаки 3 варіанту (російська мова, поширена всією територією країни). Національна політика України, на мій погляд, має полягати в державній підримці мов компактного проживання: російська і кримсько-татарська в Криму, угорська і румунська в Закарпатті і т.п. (2 варіант), оскільки вони не загрожують державі в цілому; в той же час - мовна асиміляція російськомовних за межами Криму (3 варіант), як запорука національної безпеки.