В тюрьме довольно часто говорят о происходящем в Украине. Арестанты собираются за столом; спорят, когда и как закончатся боевые действия. Обсуждают санкции, рост цен, сокращение рабочих мест. Делятся байками о том, как зеков вербуют в лагерях, обещая деньги и помилование.

Но удивительно — я очень редко встречал за решёткой искренних сторонников войны. Буквально несколько человек.

В очереди перед кабинетом дактилоскопии рядом со мной стоит коренастый мужик средних лет. Взъерошенный, суетливый, с лёгкой растерянностью во взгляде.

«За что тебя, браток?» — завязывает он диалог.

Я рассказываю, что выступал против войны. Мужик явно удивлён. Презрительно фыркнул.

«Глупо, — говорит. — Ты же ничего про эту войну не знаешь».

После этого меня окатил поток отборной конспирологии. Собеседник щедро делился «разведданными», пересказывал «прослушки секретных переговоров». А ещё он точно знает о запланированных Украинцами ударах по Крыму, Кубани и Белгороду. Путин-то воевать не хотел, просто «на опережение сыграл». Потому что стратег выдающийся. Да и сам мужик не промах: лично видел карты и в курсе, откуда готовилось нападение.

Я хотел уточнить, не доводилось ли этому гражданину выпивать в компании Лукашенко. Тот ведь тоже может карты показать, как известно. Но не успел — дядьку завели в кабинет катать пальцы.

«Ну как, понравилось? — спросил меня заключённый, стоявший вместе с нами в очереди. — Мы каждый вечер эти лекции в хате слушаем. Уши вянут».

В общем, мужик оказался мелким чиновником Министерства обороны. Сидит за взятку: пытался чьего-то сына от армии отмазать.

"...Посреди ночи в нашу камеру заехал помятый гражданин лет пятидесяти. Проснувшись к завтраку, он сел на шконке, недоумённо огляделся и рассказал свою историю.

Всё банально: наделал детей и не платит алименты. Суд наказал его исправительными работами, но трудиться руками наш герой тоже не захотел. В итоге получил 30 суток ареста. По меркам СИЗО срок смешной, но всё равно неприятно.

По камере мужик ходил в камуфляжной форме. Кто-то из заключённых пошутил: «На Донбасс что ли воевать собрался, отец?»

Алиментщик принял гордую позу и объявил: «Зря смеётесь! Я вообще-то подавал заявление в военкомат. По возрасту не прошёл просто…»

«А чего ты туда рвался-то? Денег хотел?»

«Да плевать я хотел на деньги! Я вообще не про деньги!»

«Детям своим это расскажи, вояка»...."!

Ілля Яшин.
***

Від "всьо пропало" до "Перемога, ворог скрізь тікає".
То ворог готується до втечі, то буде битись до отстанього "руцкаго".
Одно відчуваю, що кремлядь з порожніми руками не повернеться, бо це буде катастрофою "морди ліца" перед "глубінним народом". Хоч якийсь трофей потрібен.
Переспективи перемоги для рашки щось не видно. Але тупий "глубінний народ" пробачає все що завгодно, крім поразки.

Є ще новина. Померла начебто українська (?) блогосфера бігмір.нет. Тобто блоги відмінені. Чому "?". Бо Бігмір належав, чи належить пророссійському олігархові Курченкові (?).

4 хвилини.

...що в цьому місяці рашка офіційно об"явить війну Україні.
А щоб був пропагандистський привід для відкритої мобілізаціі.
А з другого боку, тоді доведеться пояснювати всьому ООН, що та для чому.

"...Йдеться не про Петра Толстого, на якому природа сильно відпочиває, оскільки нещодавно цей любитель рятувати все, що погано лежить у передачі Скабеєвої, примудрився уявити себе таким собі доном Ігнасіо - багатим плантатором і рабовласником, розповідаючи записникові поляку, що "наших російських українок ми вам не віддамо".
Очевидно, російських росіянок у Росії для госдуровского недографа не залишилося.

Втім, розмова зараз про інше. Після введення чергового пакету санкцій МЗС Литви чесно попередив губернатора Калінінградської області - що для більшості аналогових вантажів, що циркулюють між Унікальною та її "споконвічними землями" Сувалкський коридор буде закрито.

 Тим не менш, вірячи в свою скріпну непереможність, спадкоємиця Нерушимого, що кудись загубився, просто проігнорувала цю "червону лінію", оскільки була зайнята своїм триденним бліцкригом в Україні, розраховуючи після "одної на всіх" не постояти за ціною і пізніше почати "спецоперацію" у прибалтійських республіках

Однак коли настав той самий день X і Москва усвідомила масштаби проблем, чиновники Непереможної почали загрожувати всіма ракетними карами, якщо литовці не розблокують прохід скріпного вантажу.

Хоча зрозуміло, що воювати з НАТО Встаюча з колін віддає перевагу "в Україні", а реально перевіряти свої сили у прямому зіткненні з Альянсом Давно звільнена особливо не поспішає. І Литва це знає. Тож із ввічливою усмішкою киває на санкції – які для Росії неймовірно корисні. Мовляв раз корисні - нате вам - користуйтеся.

І тут якраз такий випадок, коли вихлопи пекельної духовності рвуть скріпу на шматки і звідти починають кип'ятками сипати зайві хромосоми. Здавалося б - є шлях по Балтійському морю.

Навіщо принижуватися, якщо можна занурити ту ж аналогівну ходу на скріпний кораблик - і спокійно обійти надто корисні санкції. Але річ у тому, що непереможний балтійський флот існує лише хворих фантазіях Путіна та її наближених. А в реалі – "вона потонула".


Визнати повну свою поразку та безсилля в Балтиці – смерті подібно. Навіть настільки "духовний" і довготерплячий російський народ почне ставитись питанням - а де ж ще нас наїбали.

Ось і залишається невтішним у відпустку шахтарям, заблукавшим трактористам та іншим спецоператорам виторгувати марні іскри непереможності та з ще більшим розлюченістю ґвалтувати нещасну Україну - остання радість для злегка підгуляли російської величі - та й ту, очевидно - скоро вже відберуть. А там на горизонті маячить вже примара ніжок Байдена та й усіх інших "втрачених" няшок пізнього СРСР...."

Я дивувався феномену Херсона з Мелітополем.
Як тількі почалось у лютому-22, знайомий сказав, "от побачиш, вибіжуть на вулицю оккупантів з квітами т оркестром. Бо херсонці та мелітопольці, начебто це ті, хто голосував за пророссійського Якунєвіча".
Не відбулось. Ніякого ентузіазму нахшталт а ля "дайош Крим та Дамбас".
Та ще й антиватні виступи.

Знайомий, щоб пояснити, чому не відбулось, привів приклад з 2ї світової.
Ентузіазм радянців по здачі у полон, співпраці з гітлерівцями на оккупованій территоріі був досить високий. До 42го року. Потім німців вдалось відкинути від Москви, активність співпраці з оккупантами почала знижуватись. Тому що дещо вже не були впевнені у перемозі Гітлера. Тобто вата залишилась ватою, але поки "прітіхлі".

А я подумав, що причини можуть бути інші. Російсько-фашистські окккупанти самі зробили все можливе, щоб відштовхнути від себе населення. Тут тобі і пограбунки колгоспників та фермерів, городян. Розруйноване житло. Безсудне насильство та навіть страти, викрадання, зубожіння людей.
Як що не торкнулось одних, то торкнуло сусідів, рідних, знайомих.
Крім того, рашка під санкціями, та без санкцій, це не одне й те саме. (могли помітити принаймні заробітчани).
Проте зрадники скрізь знайдуться.

То практичні висновки. А є моральні. Національні. Ну не всі ж у Херсоні бавовна. Не всі думають лише про гроші. Я дивився мапи  голосування до майдана 2014. За "Якунєвіча" у східних регіонах голоснуло біля 65-75%. У Донбассі аж 97%. (Навіть у Криму 91%.)...