Півзими пройшли...

... але до тепла ще довго. Скількі до кінця війни не знаю. Рашизм розчиниться як бридка примара, але скількі життів унесе? Він не переможе, тому що подібне десь та колись було.
Так що міцніше обіймайте своїх Мурок чи Мурзиків.





З наступаючим!










На останній. Перший сніг у Бахмуті. Пригожинці відпочивають після чергової атаки.


Орки відпочивають після чергового штурму Бахмута.

У війни є не тількі лицарске, та шляхетно-классичне обличчя.
Насправді частіше це обличчя смерті.
Багато хто вважає оце щось нахшталт сафарі-полювання.

Не припиняю радіти за херсонців.

Спочатку, у березні міркував, що буде Донецьк-2, чи може Севастопіль-2. Що у Херсоні живе сама вата. Адже чи не вони 75% тягнули лапи за якунєвіча у 2004му та 2010? Був шокований коли херсонці вийшли зустрічати орків зовсім не хлібом - сіллю.

Виявляється, що краще обстріли ворога, аніж террор у оккупаціі. Бо щоб добряче зрозуміти, через це треба пройти, та хай йому грець.
Бачу, як на роботі той, хто раніше нив "А вот чєго ані гонят на рассію, єсли самі туда лєзут зарабативать?". Тепер привітає "Слава Україні, Тупін куйло"!

Орки теж жорстко помилились, бо гадали що там справді буде Сєвастопіль-2, готувались лише до репрессій та парадів.
А вийшло в "стєпях херсонщини".

Ледь встигаю за новинами.

А колись, не дуже давно навпаки, чекав. Війна здебільшого штовхає динаміку подій, хоч, скажімо і не святковому розумінні.
Шувбоснули десь тут...на кілька годин світла немає.
 Та кого цім зараз здивуєш? Добре, хоч хата залишилась. Все ж не Маріуполь.
А у Київі що, справді 80% без води, світла, газу водночас, як пишуть у пресі?
Нє, у нас теж, але не майже одночасно все по всьому місту.


А це давнє. Хотів викласти, та забув через "суєту".
"Єдиноє государство". "Бєлко-рашка".











Продовження попереднього посту. Про розмови.

Ось такі розмовини "Героя України".
Справді кажучи, перехват телефонних розмов мабуть не є вигадкою, особливо коли мова йде про "серьйозних людей". Бо останніми роками над цим працюють цілою командою. Журналістів, технічних експертів у зв"язці з послугами операторів зв"язку. А підслуховування - взагалі досить давня практика розвідок.

Наприклад: "The lnsider, Bellingcat и Der Spiegel выяснили, кто наводит ракеты на гражданские объекты в Украине. Речь идет о секретном подразделении в составе Главного вычислительного центра (ГВЦ) ВС России. Путем детализации звонков идентифицировали 30 российских военных преступников"

Ну звісно бувають міжурядові закодовані лініі зв"язку, чи якость таке.
А дешеві мобільні, то годі й казати. Навіть з лініі фронту. Хоч взагалі, користуватись там звичайним зв"язком начебто заборонено, або це робиться у особливих умовах. Не знаю.

Узяли коллаборанта з нашого міста.

А був же дирехтор, начебто спеціаліст та кандидат наук у повітряній техніці, поважна людина. Був обшук.

Чого йому не вистачало? Грошей? Грошей відносно небагато. Не оглосили наявність "хатинок" та рахунків у оффшорах. А ось винагород повно, здебільшого російських. Депутат аж трьох сессій. І завжди терся об рашку, як кішка об ноги тій рашці.
Фанатом був рашкиним. Памятаю його виступи перед 1м майданом.
Потім теж. Але здається став обережнішем. Щось відчув? Ну тоді і це не врятувало.

Дуже любив чіпляти рашкини герби.



Про "хубла".

Про Хубла: "У дурні визріває гігантська біологічна енергія. Його не долають ні совість, ні сумніви. Самолюбство його безмірно, мораль йому невідома. Він може зробити все, що завгодно, особливо вабить дурня пристрасть до руйнування, до переробки світу..." "
   (Андрій Дмитрович Сахаров).

-Ваня, пора на войну
 -А с кем воюєм?
-С фашистамі  
-А протів кого?










З давнього радянського фільму Гайдая.

"Воображаю какая там драка на Изюмском шляхе"
 ("Іван Василйєвіч мєняєт профєссію")
Диви, скрізь час глянув. Тількі зараз смішного менш. Та буває втішно.
"Ізюмський шлях". Орки. Гарні орки. Тому що більш не стрілятимуть по українцях.








Намагаюсь менше думати про зиму.


Гадаю у житті кожної сволоти, бувають такі часи...

...що вона б дорого заплатила, щоб її рожа зникла з документальніх політичних фото та відео.

Взагалі багато таких у історіі. Це торкається і авантюристі, наймитів і дурнів, що "нє на ту лашадку паставілі". Ну може тим що помилились, та ім соромно.

Згадав хтось день прапору "аквафреш" у Купянську та Маріуполі.

Можна згадати роздачу пачпортів у Волчанську. Де один з отримувачів живе на вокзалі Бєлгороду.

Все має свою ціну. Власне кажучи, немає у коллаборантів ані Батьківщини, ані національності. Є лише халявні мріі та власна продажність.