Ворогові вдалося тимчасово зайняти території, але запровадити адекватну політику – ні. У Запорізькій області, частково захопленій росіянами, управління обмежується грошовими обіцянками терміном на два місяці та днями пошани Радянському Союзу.
24 лютого російські війська вдерлися на територію України. Під тимчасову окупацію ворогом частково потрапила, поміж інших, Запорізька область. Команда KibOrg дослідила політичну діяльність самопроголошеної влади на окупованих територіях.
Один із головних героїв, ім’ям якого підписано ряд документів, – «голова Якимівської селищної адміністрації» – Зубарєв Максим Юрійович. Цікава, але, на жаль, фейкова історія трапилася із Зубарєвим 14 листопада. Тоді інтернетом поширилася інформація про загибель колаборанта від невстановленого вибухового пристрою, закладеного в його авто. Всупереч повідомленням про смерть Зубарєва, що були розміщені на його сторінці у фейсбуці, й підтвердженням інших колаборантів, він виявився живим. Після звільнення окупованих територій українською армією зраднику Зубарєву доведеться або їхати разом із російським цирком, або заздалегідь відновлювати публікації про власну загибель.
Імена інших учасників окупаційного самоврядування також не будуть забуті. Наводимо контактні дані осіб, що обіймають посади керівників на тимчасово захоплених територіях.
У червні окупанти намагалися удавати, що «прийшли з добром» на «звільнені території» й обіцяли матеріальну допомогу незахищеним верствам населення в розмірі 10 тисяч рублів. Натомість від мешканців області, що погодилися на угоду, вони вимагали прийняти російське громадянство або надати свої паспортні дані та письмові заяви. Ми знайшли перелік громадян, що в обмін на гроші надали окупантам особисту інформацію. Російської «щедрості» вистачило лише на два місяці. У серпні «Глави військово-цивільних адміністрацій районів Запорізької області» отримали розпорядження про «призупинення» надання соціальної виплати.
23-27 вересня загарбники проводили «референдуми» на тимчасово окупованих українських територіях щодо входження до складу Росії. За підсумками псевдореферендуму окупаційна «влада» повідомила, що 93,11% виборців проголосували «за».
Проте правдивість і об’єктивність опитування сумнівні. Про це свідчать документи під назвою «Списки агітаторів», отримані з комп’ютерів окупантів і колаборантів.
Список агітаторів с. Богатир
Список агітаторів с. Радивонівка
Список агітаторів с. Мирне
Крім того, ми знайшли списки комісії виборчих ділянок Якимівського району.
Наводимо розпорядження про призначення людини, що також була відповідальною за проведення «референдуму» в Якимівці.
30 листопада «глава військово-цивільної адміністрації Мелітопольського району Запорізької області» видав розпорядження щодо надання житла військовослужбовцям. «Голови адміністрацій» повинні були сповістити про житлові будинки, квартири, пансіонати, бази відпочинку та інші приміщення, де розміщувалися росіяни. Все ж таки «спеціальна воєнна операція» з уяви росіян нікуди не збіжить, а поки в Україні, то хоч на базах відпочинку побувати зможуть.
Цікавим видається документ про розміщення військових в Якимівці станом на перше грудня. 77 локацій, серед яких дитячі садки, школи та житлові будинки. Коли адреси потраплять до українських партизанів, переховуватися російським військовим треба буде ретельніше.
Піклування про мешканців окупованих територій Запорізької області росіян турбувало менше, аніж розміщення армії в навчальних закладах. «Щотижневий звіт служби зі справ дітей» містить підсумки щодо виконаної за тиждень роботи. Крім «профілактичних бесід» йдеться про роздачу хліба в кількості 100 штук родинам із дітьми-інвалідами та дітям, що знаходяться під опікою. Все як в старі радянські часи – «хліб усьому голова».
Про Радянський Союз в «Адміністрації Якимівського сільського поселення» не забули. У планах на грудень у здобутих командою KibOrg файлах наведено заходи, які проводитимуть окупанти. І день святкування СРСР входить до планів навіть не один – культурна програма передбачає виставку на честь сторіччя заснування союзу, а напередодні Нового року ще й театралізований концерт. Якщо у прихильності росіян до СРСР сумніватися не варто, то інші заходи викликають застереження. Не зрозуміло, чого можуть навчити окупанти на літературній годині «Передай добро по колу» та годині милосердя «Вам даруємо добро і радість».
У вересні загарбники теж проводили «театралізовану виставу». «Голова адміністрації Якимівського сільського поселення» Максим Зубарєв запрошував якимівців до участі в мітингу «Я русский!». Однак дещо суперечить свободі вибору примітка зі знаком оклику про обов’язкову явку.
Українці, на чиїх землях окупанти розіграють спектакль, дивитися його не стали. У списку пустих будинків із Шелюгівської сільської ради Якимівського району зазначається, що більшість мешканців покинули будинки, аби переїхати на території, підконтрольні Україні.
Цирк, який росіяни звикли влаштовувати у РФ, українцям не до вподоби. Постановні заходи, «референдуми» й мітинги не підходять вільному й чесному українському духові. Ті, хто вирішив звернутися до ворога, за десятьма тисячами рублів, понесуть відповідальність. Натомість окупанти вже скоро розпрощаються із базами відпочинку й пансіонатами, що зайняли для проживання, і повернуться до Росії.
Джерело