Курка

Ой каялась курка,

Ще й била поклони:

Навіщо ж я, бідна,

Не знала покою,

        Про себе лиш дбала,

        Усіх ображала,

        Себе шанувала,

        Дарунки приймала.

Про совість забула,

Підлеглих клювала,

Гордилась собою,

Своєю «красою».

          Та дуже недовго

          Так каялась курка.

          Гріхи відмолила

          Та й знову грішила!

 

 

Normal 0 false false false RU X-NONE X-NONE /* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:"Обычная таблица"; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-priority:99; mso-style-qformat:yes; mso-style-parent:""; mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; mso-para-margin-top:0cm; mso-para-margin-right:0cm; mso-para-margin-bottom:10.0pt; mso-para-margin-left:0cm; line-height:115%; mso-pagination:widow-orphan; font-size:11.0pt; font-family:"Calibri","sans-serif"; mso-ascii-font-family:Calibri; mso-ascii-theme-font:minor-latin; mso-fareast-font-family:"Times New Roman"; mso-fareast-theme-font:minor-fareast; mso-hansi-font-family:Calibri; mso-hansi-theme-font:minor-latin; mso-bidi-font-family:"Times New Roman"; mso-bidi-theme-font:minor-bidi;}

        Баран
Один господар
Барана придбав,
Щодень і вечір
Добре годував.
   Тепленьке пійло,
   Запашне сінце,
   Годив, о Боже!
   - На оте й оце!
Вставав раненько,
В лузі випасав,
Щоб ріс гарненько!
Бо ж надію мав!
     Отак ж бо думав:
      - Підросте баран
      Та й буде вівцям
      Гарний отаман!
Баран же зовсім
У дрімоту впав,
Перфоменса собі
В господаря забаг!
        Мораль в цій байці,
        Друже, є така:
        Не загодовуй
        Щедро барана!
Така порода
Вже у барана:
Жратви багато -
То ж які діла?