Сміх і сльози! Баран

        Баран
Один господар
Барана придбав,
Щодень і вечір
Добре годував.
   Тепленьке пійло,
   Запашне сінце,
   Годив, о Боже!
   - На оте й оце!
Вставав раненько,
В лузі випасав,
Щоб ріс гарненько!
Бо ж надію мав!
     Отак ж бо думав:
      - Підросте баран
      Та й буде вівцям
      Гарний отаман!
Баран же зовсім
У дрімоту впав,
Перфоменса собі
В господаря забаг!
        Мораль в цій байці,
        Друже, є така:
        Не загодовуй
        Щедро барана!
Така порода
Вже у барана:
Жратви багато -
То ж які діла?