11день війни в Україні...
Вже нестримно хочеться почути : "кінець!!! Перемога!!!"... Та нажаль, новини не дуже втішні...
Але, мозок навчився радіти за всіх хто у 100% безпеці, а ще турбуватись за тих хто десь там... у Маріуполі, Бучі, Ірпені, Харкові ... Десь там де не стихають вибухи, а українці з голими руками, йдуть назустріч озброєним загарбникам доводячи, что їм тут не місце!!!
О так і ще одна думка, що не полишає... Президент, так саме він! О який супротив чинив весь організм коли його обирали на цю посаду, так я була проти дуже, бо не розуміла що він як не політик, не юрист, не економіст буде робити?!... Якась постійна зневага більшості , прізвиська типу зеля, клоун і т.д., а що ж зараз? Зараз, коли дивишся на нього втомленого , з мішками під очима, часом не голеного, але того хто провів сотні розмов з представниками по всьому світі , і в день і в ночі... Того хто різко відповідає Європі, що його не цікаве співчуття, а потрібні дії і реальна допомога! Того хто звинувачує НАТО в бездіяльності, ООО це змінює все... Тепер його можна назвати лише Володимир Олександрович... Все що було колись забуто і знищено його діями зараз , ці 11 страшних днів війни...
А ще зараз присутні безкінечні молитви і прохання захистити наших хлопців в ЗСУ, тер.обороні, всіх тих хто з землі захищає наше небо.... Коли весь світ не взмозі закрити небо над Україною!!!
А може вже завтра? Що найбільше тиждень і ВОНА!!! Перемога?!!!
ВІРЮ! Бережіть себе, рідних і свою землю і хай все буде УКРАЇНА!
РS казали писати, що б не накопичувати стрес, реально допомагає... Всіх люблю

                        ... вовремя уйти...

Нет, ощущения счастья, почему? Все хорошо, никто не болеет, прекрасные дети, так что же не так? Говорят "ощущение счастья умение радоваться простым вещам". Выходит я не умею... Блин, ну что же делать? Я радуюсь объятиям и встречам но это так не долго и вроде не со мной... А ты ощущаешь счастье? Всегда? От снега и от того что есть горячий кофе , что ты не застрял в лифте и у тебя есть теплый дом?

каблучки и как же я их любила, и бегала в них сутками и на концерте могла прыгать и плясать....и ведь удобные они были и в снег и в дождь, а каблук ниже 10 см, именовался не иначе как "недокаблук" ... а теперь он мой любимый!!!!!!!!

Но, вот 5 й год в декрете, все без каблука сносилось) новое купилось и сносилось, обула я каблуки и иду такая...как на протезах... стараясь не пружинить на согнутых коленях, и не горбиться как 100 летняя старуха, при этом создавая непринужденное выражение лица и легкости ... как результат, 20 минут ковыляний, боль в бедре и 5! лопнувших пузыриков мозоликов ...((( что же делать? пора начинать, по немного их продавать, и менять на недокаблы?))) 

пхынь...