Дістало! новий світ - нові порядки
- 09.04.25, 21:28
У 30-х роках XX століття посаду генерального директора американської корпораціїУ «Дженерал Моторс» займав бізнемен-візіонер Альфред Слоун, який вирішив зміцнити позиції своєї корпорації в боротьбі з тоді практично єдиним конкурентом на автомобільному ринку - легендарною компанією «Форд Мотор».
Тоді Слоуну прийшла по-справжньому революційна ідея, яка справила величезний вплив на розвиток великого бізнесу по всьому світу не на десятиліття, а на сотні років. Справа в тому, що в ті далекі роки автомобільне виробництво, як і будь-яке інше виробництво, було повністю самодостатнім. Тобто всі компоненти, від двигуна до «двірників», випускалися на одному заводі. В результаті відбулася 100% локалізація - блакитна мрія нинішнього адепта імпортозаміщення.
Слоун зрозумів, що така надмірна централізація серйозно обмежує масштаби виробництва. Дійсно, рано чи пізно, але є обмеження на кількість двигунів і прокладок, які можуть бути виготовлені в одному і тому ж місці. Набагато простіше і практичніше замовити окремі деталі і комплектуючі у інших компаній, які можуть наклепати їх в будь-якій кількості.
Слоун тричі перевернувся в труні. Його ноу-хау відпливло до японців, корейців та китайців.
Декілька років Альфред Слоун терпляче впроваджував цю практику на заводах «Дженерал Моторс», оскільки спочатку його ініціативу не розуміли і навіть зустрічали в штики. Але минуло якийсь час і стало зрозуміло — ось він, спосіб збільшення потужностей виробництва, чого завгодно, практично до нескінченності.
Саме так у світовій економіці вперше виникло поняття "аутсорсинг", яке сьогодні повністю поглинуло світову індустрію.
Спочатку ідея Слоуна виробляти компоненти та деталі за воротами власних брендів стосувалася суто внутрішніх справ – великі концерни замовляли комплектуючі у дрібніших підприємств, які бажано працювали в одному місті чи десь по сусідству.
Спочатку ідея Слоуна виробляти компоненти та деталі за воротами власних брендів стосувалася суто внутрішніх справ – великі концерни замовляли комплектуючі у дрібніших підприємств, які бажано працювали в одному місті чи десь по сусідству.
А потім вибухнула Друга світова війна, в ході якої США, примкнувши до країн антигітлерівської коаліції, не на життя, а на смерть боролися не лише з Німеччиною, а й з Японією, скинувши на неї дві атомні бомби та майже повністю зруйнувавши цю країну.
Прийшов Трамп та зламав гру Кіссінджеру. Дістало!
У вересні 1945 року імператорська Японія капітулювала, і її подальша доля опинилася в руках американців, перед якими стояло непросте завдання - як відновити в Японії знищену за роки війни економіку, причому в умовах повної відсутності в цій країні природних ресурсів?
І рішення було знайдено - в якості палива для реконструкції повністю спустошеної країни було вирішено використовувати... Приголомшиву дисциплінованість і працьовитість японського народу. Так аутсорсинг вперше здійснювався за межами США, а великі американські концерни почали відкривати своє виробництво в Японії, де у них був привабливий бізнес-клімат, дешева робоча сила, а головне - унікальний трудоголізм населення.
Цей метод приніс американським корпораціям багато прибутку, допоміг Японії встати на ноги. Але...
У ті далекі від нас роки ніхто в Штатах, мабуть, серйозно не замислювався про феномен IQ - тобто про рівень інтелекту. В іншому випадку американці в 1945 році дізналися б, що середній рівень IQ японців є одним з найвищих у світі, і що рано чи пізно інженери, техніки і робітники країн висхідного сонця перестануть виконувати функції безшумних «кнопок» на машинах з позначкою Made in USA і почнуть створювати щось своє.
Якщо у вас високий рівень IQ, як у японців, то ви перестанете безсловесно натискати на кнопки
У результаті японці, набивши руку в аутсорсингу, навчилися створювати власні технології, ставши серйозними конкурентами США на світовому ринку і зумівши потіснити їх у виробництві таких суто американських продуктів, як автомобілебудування, побутова техніка та електроніка.
Ви думаєте, протверезіння настало пізніше, коли США вдруге наступив на ті самі граблі, повторив японський досвід у повністю зруйнованій війною Південній Кореї?
Нічого подібного!
Нічого подібного!
У Південній Кореї теж все почалося з аутсорсингу, але в результаті високоінтелектуальні і надзвичайно працьовиті корейці перестали натискати кнопки і зробили свою країну однією з провідних високотехнологічних країн світу.
Тим часом американці наближалися до найбільш суперечливого і небезпечного кроку в своїй історії, про наслідки якого до Сполучених Штатів ніхто не подумав.
В 1971 году держсекретарю Генрі Кіссінджеру вдалось упереконати
президента США Річарда Ніксона в тому, що він повинен відвідати Китай з офіційним візитом, щоб спробувати вивести коммунистичний
Пекін з політичного впливу Москви.
Постає питання: в обмін на що китайці повинні були відмовитися від комуністичної ідеології і дійсно дратувавшої їх опіки «старшого брата» в особі Радянського Союзу?
Відповідь Кіссінджера була готова - в обмін на американську обіцянку зробити Китай економічною наддержавою, такою як Японія і Південна Корея.
Альфред Слоун, безсумнівно, поревернувся би труні, дізнавшись, що його країна здатна на такий божевільний вчинок, як передача небезпечному, амбітному і некерованому 860-мільйонному Китаю розвиненої промисловості, сучасних технологій і навіть ринки збуту.
Але саме це й зробив Кісінджер, який був великим доком у питаннях геополітики, але, як і всі кабінетні інтелектуали, недооцінював геоекономіку.
Потім американці сказали Ден Сяопіну, що КНР потрібен ринок
В результаті китайці отримали сучасні заводи - просто перенесли половину американської промисловості в КНР. Тоді Ден Сяопін заявив, що КНР потрібен ринок. "Які питання?! - вигукнули американці. - Ласкаво просимо до Америки! Ми вб'ємо нашу промисловість, але вас в обіду не дамо ".
Потім СРСР розпався, і китайці заявили, що їм потрібні сучасні технології.
"Ну от, у нас купа всяких корисних технологій, - відгукнувся Білий дім. - Забирайте скільки завгодно, не шкода!.."
І тепер, нарешті, потужний, високотехнологічний, півторамільярдний Китай настільки сильний, що готовий підім'яти свого творця.
Аналогічним чином, завдяки США і Європі, азіатські країни, такі як Таїланд, Індонезія, Малайзія, Бангладеш, Камбоджа змогли встати на ноги і побудувати технологічні м'язи...
І що б всі ці нові «дракони» Південно-Східної Азії робили б без аутсорсингу США і Європи? Відповідь: тихо вирощували рис у промислових масштабах.
Без інтеллектуальних
потуг таких наділених владою дурнів, як Генрі Кіссінджер, ніякого
«глобального Півдня» ніколи б не було. А був би пояс країн, що вирощують
один рис.
Ну а тепер підведемо підсумки. Світ зіткнувся з фактом, що суперечить людській природі. Я говорю про реальність, в якій багаті країни добровільно, за примхою своїх корпорацій, які заробляють на дешевій робочій силі, дають іншим країнам своє джерело багатства, позбавляючи себе власної промисловості.
А вигадонабувачі, від яких ви навіть подяки не діждетесь, відвертають носи від «гнилого Заходу», звинувачують США в імперіалізмі і об'єднуються в різного роду БРІКС та інші антиамериканські союзи. Мало того, що вони навіть придумали нову концепцію - «глобальний південь».
І, звичайно, вони навіть не хочуть чути, що без інтелектуальної сили таких дурнів, як Генрі Кіссінджер, ніколи не буде «глобального Півдня». Був би пояс бідних, неперевірених, відкритих країн, продукцію яких можна було дарувати тільки як подарунки, та ще й за додаткову плату.
Світ, в якому все виробляється, а Америка споживає, здавався настільки звичним, що його неприродність і патологічна збоченість сприймалися як належне.
І ось тут з'являється Доналд Трамп, і на обурення всіх, оголошує світову торгівельну війну.
Знаєте чому?
Дістало!
(с)тибрено
