Оркестр Гленна Міллера задає тон Новому року

Перший тиждень Нового 2020 року для вітчизняних фанатів джазової музики стане по-справжньому гарячим.  4 та 5 січня,  велику сцену Жовтневого палацу протягом двох вечорів окупує легендарний джазовий оркестр Гленна Міллера.


А поки що меломани роздумують, на який з цих двох концертів їм піти, нагадаємо, чому у світі джазу вважається, що Гленн Міллер, видатний тромбоніст і «досі живий», і як саме ця теза втілюється в оркестрі його імені.

Взагалі, оркестр Гленна Міллера під керівництвом Уілла Салдена, який ось вже кілька разів з великим успіхом виступав у столиці України, є єдиним з трьох однойменних колективів-тезок, який удостоївся права працювати в Європі.

Шлях до міжнародного визнання був довгий та кропіткий. Спочатку глава «Glenn Miller Productions Inc.» американець Девід Маккей зібрав під одним дахом найсильніших джазменів Західної Європи. Потім вже протягом 15 років під його чітким контролем відтворювалися унікальні творіння Гленна Міллера. Ті самі, які окрім метра або разом з ним, майстерно виконували Френк Сінатра, Елла Фіцджеральд, Луї Армстронг та інші легендарні виконавці «чорної» музики.

Гастролювати оркестр Гленна Міллера почав в 1990 році, даруючи слухачам усього світу незабутні враження від прослуховування віртуозної «інтелектуальної музики». В рамках цьогорічного концерту прозвучать відомі шедеври, джазові хіти в неповторному, оригінальному, але пізнаваному усіма звучанні оркестру Гленна Міллера.

Цікавим є той факт, що унікальне звучання оркестру народилося в результаті щасливо-нещасливій випадковості: на одному з концертів трубач поранив губу, внаслідок чого партію довелося перехопити кларнетисту. Експеримент вдався - і... вийшло щось зовсім нове. А саме - неймовірно красиве аранжування всіма улюбленої пісні!

Ну й, звичайно ж, всесвітньо відома «Серенада місячного світла» обов’язково буде зіграна. Отже, можна лише позаздрити тим, хто дістанеться цього вечора до МЦКМ.

З Новим роком і приємних вражень!

Штраус-Оркестр знову готовий зачарувати українських меломанів

Перший тиждень останнього місяця року для вітчизняних фанатів класичної музики стане по-справжньому гарячим. 


Вже у суботу, 7 грудня до столичного Жовтневого палацу, проїздом через Одесу (5.12) та Дніпро (6.12) завітає славетний Віденський Філармонічний Штраус-Оркестр із найкращими хітами видатних класичних композицій.

Основу його репертуару складають шедеври Гайдна, Брамса, Моцарта, представників династії Штраусів та інших класиків оперети. Найвибагливіші гурмани з найвитонченішим слухом зможуть легко задовольнити усі свої потреби! Головний диригент і один з творців оркестру – Андраш Деак, авторитетний маестро з багаторічною успішною кар'єрою, який виступав у багатьох найвідоміших концертних залах з провідними оркестрами світу.

За внесок у розвиток музичної культури маестро Андраш Деак в 2004 році був удостоєний в Угорщині престижного Ордена Заслуг.

У Києві концерт Віденського Філармонічного Штраус-Оркестру відбудеться 7 грудня 2019 року, о 18:00, в центрі мистецтв "Жовтневий палац".


Летючі грузини дарують свято українцям

Якщо ви прийшли на концерт, а там безкоштовно пригощають вишуканим грузинським вином – не дивуйтесь, мабуть ви потрапили на концерт ансамблю «Кутаїсі». У грудні відбудеться їх великий тур містами України.


Хто ніколи не був на виступах легендарних грузинських танцювальних ансамблів, той не знає, що таке Грузія, навіть якщо кожен день їсть хінкалі з хачапурі і п’є Алазанську Долину. Проте, у кожного українця в грудні з’явиться блискуча можливість надолужити прогаяне й потрапити на один з 10 виступів легендарного колективу «Кутаїсі». Ця вишукана й унікальна трупа – справжнє Кіндзмараулі серед найкращих грузинських вокально-хореографічних ансамблів, якщо говорити мовою вина. Те, що вони виробляють на сцені, як злітають у карколомних трюках над залою, яку динаміку і чудову енергетику дарують глядачам - цього ніколи не забути. Кожного разу, приїжджаючи до нас, вони привозять щось нове й небачене, щоб здивувати своїх шанувальників.


Взагалі, в Україні завжди дуже тепло зустрічають «Кутаїсі», і на цей раз можливість потрапити на їхній концерт з`явиться у мешканців Донбасу, близьких до зони АТО – талановиті сакартвело заїдуть до Маріуполя 4.12, Краматорська 5.12, Сєверодонецька 6.12. А розпочнеться їх гастрольне турне 1 грудня в Одесі. Вже 2 грудня шалених грузинів зустрічатиме Київ. А ще будуть Дніпро, Суми, Харків, Чернігів і навіть Бровари. Мешканці цих міст без труднощів знайдуть дату й місце виступів «Кутаїсі».   

А от як про славетний  колектив пишуть автори концертних програмок:

 «Справжній культурний «скарб» Грузії, багаторазовий переможець міжнародних фестивалів — він закохує у себе глядача з перших хвилин унікального шоу, занурюючи у справжній вихор щирих емоцій. Ансамбль «Кутаїсі» свято шанує національні фольклорні традиції, посилюючи і примножуючи їх з допомогою молодих й талановитих виконавців пісень і танців. Саме цим він вигідно відрізняється від інших грузинських колективів, оскільки зумів органічно поєднати в собі енергію, запал і барвистість танцю з хвилюючим багатоголосним співом. Багаторічна історія успіху цього дивовижного колективу стрімко мчить крізь час, мов вируюча гірська річка, зачаровуючи досить сильною енергетикою та неперевершеним талантом. Поєднання глибокого, чаруючого співу з віртуозним виконанням національних грузинських танців підкорили світову сцену, забезпечивши визнання і тріумф традицій найгостиннішого етносу. Унікальні постановки і хореографія, розкішні костюми, супровід оркестру подарують емоції, здатні опромінити ваше серце». 

Що ж, без сумніву, вони варті того, щоб їх любити, бо, крім усього, ще можуть дарувати українцям частину своєї жадоби до волі і життя.

Аббатство Даунтон против слуг короля


Поздравляю всех поклонников великолепного британского сериала «Аббатство Даунтон» с выходом одноименного полнометражного фильма Майкла Энглера с участием любимых персонажей в исполнении любимых актеров!!! Это событие невозможно переоценить. Тот, кто видел сериал – поймет.


История знает подобные примеры, когда по мотивам успешных сериалов выпускали полноформатные кинофильмы. Взять те же «Секретные материалы», «Семейку Адамс» или сиквелы культовых мультсериалов типа «Футурамы» и «Симпсонов».

Задумка продюсеров, превыше всего ценящих финансовую выгоду, в данном случае вполне понятна. Выпуская киноверсию популярного сериала, ты гарантированно получаешь всю его аудиторию!  Ну кто из фанатов «Во все тяжкие» откажется от крутого экшена «Хайзенберг возвращается», или разве не забьют все залы фанаты «Игры престолов» на блокбастере под названием «Последняя война Дейнерис»!? 

Плюс, если будет удачный и самодостаточный сценарий с хорошей режиссурой и яркой картинкой, то можно подцепить и несведущего зрителя, который прошел мимо основного сериала. Что в купе гарантирует высокие сборы, которые возможно будет даже спрогнозировать.    

В случае с «Аббатством Даунтон», думается, присутствовала похожая логика. Правда, осмелюсь предположить, что незнакомые с сериалом и его героями вряд ли смогут пережить всю ту гамму чувств, эмоций и тонких ощущений, заложенных в сценарий. Всего того, что обеспечивает понимание характеров, взаимоотношений и мотиваций основных персонажей. 




С другой стороны, фильм срежиссирован таким образом, чтобы сюжет с ходу захватывал и постороннего зрителя, не знакомого с обычаями легендарного Аббатства. Достаточно лишь быть внимательным, ценить английский юмор и любить британскую аристократическую культуру. Хотя, возможно, люди с похожими характеристиками вряд ли могли бы пройти мимо данного сериала)). 



Об игре актеров рассказывать нет смысла – все они на своих местах, играют, как всегда, великолепно и колоритно. Но в фильме есть пару персонажей, которых не было в сериале - что лишь добавляет интриги.


Короче, праздник на улице фанатов «Аббастсва», и поствикторианских традиций удался! Два часа фильма пролетают как один миг. 





А история о приезде британской королевской семьи в старое английское имение и приключения вокруг этого события – что может быть лучше для погружения во все это великолепие, да еще и в уютном кресле на большом экране.

В общем, идите, смотрите и получайте удовольствие!

Внимание! Неожиданный Тарантино на два часа…

Ну, что, господа, девятый фильм Тарантино вышел в прокат и добрался до кинотеатров Украины.


9 – вообще, мистическое число, старшее из однозначных, символ истины и универсума, знак всемогущества! Иными словами, некое определяющее число, которое позволяет увидеть все ранее созданное под другим специфическим углом... Хотя кого я тут пытаюсь нагрузить? Это же ТАРАНТИНО! И какие-то попытки разобрать его творчество с точки зрения классических подходов к рецензированию – это глупая затея. 

«Захватывающе безудержный, но твердо продуманный «Однажды в Голливуде», уравновешивает провокационные импульсы Тарантино ясностью видения зрелого режиссёра», — вот квинтэссенция западной критики.


Фильм подается как своеобразная дань эпохе золотых дней Голливуда, показанная сквозь призму вымышленных событий, якобы произошедших на рубеже 60-70 годов в Лос-Анджелесе. В центре сюжета – некогда популярный актер вестернов (Ди Каприо) и его помощник-дублер (Брэд Питт). Все действо разворачивается на фоне их поиска новых возможностей в развитии карьеры. Вообще, свести именно этих двух монстров актерского цеха в сценический дует – сильный ход. Но чувство, что им очень тесно в своих «костюмах» и в таком видении режиссера, не покидало весь фильм. Кстати, у картины практически отсутствует сюжет, что, конечно, не редкость для Квентина, но удивляет при просмотре, ибо все же присутствует ожидание, что вас готовят для чего-то большего, для какой-то огромной и сильной идеи, глубинного смысла, который хочет выразить и показать мастер…


Однако большой и глубокой идеи, на мой взгляд, не случается. Думаю, Тарантино и не планировал это. Зато есть россыпь ассоциаций, рефлексий и каких-то личных ностальгирующих моментов. Как будто бы режиссер делает ревизию своего эго и пытается найти истоки – откуда, вообще, он сам взялся в кино и чего хочет от этой жизни. Но вряд ли он нашел ответ.


Молодой Роман Полански, какие-то тусовщики, актеры, продюсеры, костюмеры, каскадеры… Тарантино попытался заглянуть в те времена и представить себя, как бы он там пробивал себе дорогу в жизнь. Судя по впечатлению от фильма – режиссер не увидел себя в той эпохе. Хотя, если брать всю картину целиком, то несомненно, отработал очень добросовестно, тщательно, достоверно. Как прилежный аспирант, сдающий важную кандидатскую.

Если вы ждете неожиданных поворотов, смачных крышесрывающих перепалок, которые потом растащат на цитаты, провокационных, будоражащих нервы и воображение ситуаций… ждите.

У меня даже сложилось впечатление, что Тарантино реально устал и решил отдохнуть прямо во время работы над фильмом. Неспешные диалоги, затянутые атмосферные перебивки – время иногда будто останавливается вовсе.


Вот эта вот магия имени Тарантино, в сочетании с его противоречивым наследием и непредсказуемой манерой самовыражения, делает ленту цельной и почти монументальной. Когда ты ожидаешь, что вот-вот что-то такое случится, что-то пойдет не так… И это, заметьте, никакой не триллер, там нет заводящей и настораживающей музыки, нет той канвы, из которой должно произойти что-то мерзкое и кровавое.



И если бы не драка с хиппи-убийцами в конце фильма, то лента вообще бы стала примером классики Голливудского байопика 60-70-х годов, отсылка на которые, собственно, присутствует в рецензиях западных критиков.

Но все же Тарантино прослыл не только мастером провокаций, он еще и качественный режиссер-постановщик, умеющий подобрать колоритные пейзажи, передать неуловимые эмоции, выстроить забавные диалоги, создать напряжение из ничего, не говоря уже о деталях костюмов и прочих мелочах.


Эпизод с Брюсом Ли, который отгребает в драке от простого каскадера, конечно, позабавит знатоков восточных единоборств и биографии великого мастера, зато очень забавно и атмосферно.))

Короче, вам стоит это увидеть собственными глазами – фильм далеко не так прост, как я описал, и как вам может показаться. Хотя, возможно, я ошибаюсь и все совсем по-другому… не поняли, о чем я? Так и было задумано…))

Як Дора знайшла ще одне «Золоте місто» і не зникла безвісти…

  • 13.08.19, 13:04

Як думаєте, що буде, якщо поєднати молодіжну комедію про старшу школу та пригодницьке фентезі в стилі Індіани Джонс, та ще й додати в стрічку парочку анімаційних персонажів?


Вгадали – вийде новий захоплюючий фільм від Парамаунт «Дора і загублене місто», який виходить на українські екрани з 15 серпня.


Хто тільки не шукав легендарні  золоті  міста прадавніх індіанців -  Ельдорадо, Сібола або Пайтіті – від справжніх історичних персонажів, починаючи з конкістадорів Кортеса та Орельяни до кіно-героїв Гаррісона Форда, Ніколаса Кейджа та Роберта Паттінсона.

Нарешті, свій шанс віднайтися юрбою підлітків отримала й міфічна Парапата – легендарне місто, заховане в джунглях Перу прадавніми інками, що охороняється безжалісними містичними охоронцями.


В головній ролі свіжоспечена зірка Голлівуду,  чарівна й дотепна Ізабела Монер, яка своєю харизмою і енергією на всьому протязі заряджає дійство.


Вражає й допоміжний акторський склад. Тут вам і веселун Майкл Пенья, знаменита Єва Лонгорія, і  Еухеніо Дербес у ролі хитрого злодія і шукача скарбів, що підманув дітей та з їх допомогою дістався до загубленого міста.



Особливості і незвичності сюжету додають і два мультяшних герої-антагоністи – посіпака авантюристів, хитрий, але невдачливий лис на прізвисько Шахрай, якого зіграв знаменитий Бенісіо дель Торо, та улюбленець Дори, винахідливе і кмітливе мавпеня на ім’я Чобіток у виконанні несподіваного та нев’янучого Денні Трехо.

Описувати всі пригоди, кумедні епізоди, веселі сценки й жарти не в моєму стилі. Отже, відсилаю вас до кінотеатрів дивитися фільм власними очима. «Дора і загублене місто» – якісне сімейне кіно, яке захоплює від початку та веселить і вражає до самого кінця.

Приємного вам перегляду!)

Українське будівництво адаптують до стандартів ЄС

В УНІАН відбулося підписання «Меморандуму про співробітництво» між Асоціацією інженерів-консультантів України, Українським співтовариством будівельного права та Академією будівництва України.


Тим самим провідні експертні організації будівельного ринку засвідчили свої наміри та бажання вивести будівельну галузь України на новий рівень та втілити у реальних проектах високі міжнародні стандарти якості і безпеки.

Повне відео з прес-конференції: 


Зокрема, у вступному слові Іван Назаренко, президент Академії будівництва України (АБУ) зазначив, що підписання Меморандуму – дуже визначна подія, яка відбувається вперше в Україні. За його словами, об`єднання зусиль фахівців будівельної галузі дасть можливість не тільки розробити і втілити нові стандарти і нові підходи до будівництва, але й покаже Євросоюзу, що Україна здатна на системні перетворення, і що з нами можна і треба мати справу. Президент АБУ  нагадав, що прагнення України бути в тренді європейських здобутків було помітне ще за часів Київської Русі, коли князь Володимир у 996 році провів стандартизацію «мір і ваги», яка значно спростила міжнародні торгівельні стосунки.

«У 2018 році в нашій академії ювілей - 25 років. Будемо проводити чимало цікавих заходів, на які запрошуємо всіх. За цей час було багато здобутків, але зараз, з підписанням Меморандуму, відкриваються великі перспективи будівельної галузі як на внутрішньому, так і на міжнародному ринках. В нашому Меморандумі багато уваги приділяється розвитку новітніх технологій – екологічного, безпечного, енергозберігаючого будівництва, за якими майбутнє. Отже, залишається наполегливо працювати, і разом поступово втілювати наші задуми в життя», - наголосив президент АБУ.


В свою чергу, Яна Щигурова, президент Асоціації інженерів-консультантів України (АІКУ) звернула увагу на те, що Міжнародна федерація інженерів-консультантів FIDIC (ФІДІК, 104 країни), представником і  членом якої є АІКУ, присутня в Україні вже 10 років. Президент АІКУ нагадала, що за цей час фахівцями - членами АІКУ було  зроблено дуже багато для підвищення стандартів якості, вдосконалення критеріїв, норм і положень у всіх сферах будівництва, що є дуже важливим фактором на шляху до інтеграції в Європу.

«Перш за все, стандарти ФІДІК, членом якої ми є, застосовуються в міжнародних проектах, які фінансуються за рахунок інвестиційних фондів. Але й на внутрішніх ринках, які цінують якість, теж використовуються стандарти ФІДІК, наприклад, у Британії чи Китаї.

Для нас дуже важливо і приємно, що, нарешті, ми підійшли до підписання цього Меморандуму в тісному співробітництві з АБУ. Адже, без класичної школи, без фундаментальних академічних навичок, та знання всіх особливостей внутрішнього ринку було б дуже важко імплементувати новітні міжнародні стандарти. Хочу відмітити, що застосування євростандартів у будівництві само по собі є дуже важливим і потрібним фактором для України. Це відкриває шлях до залучення міжнародних інвестицій у великі будівельні, інфраструктурні проекти на території нашої країни, що, в свою чергу, дасть поштовх для економічного розвитку», – підкреслила Яна Щигурова.

На її глибоке переконання, будівельна галузь України має хороші перспективи для розвитку, лише треба прикласти зусилля і наполегливо працювати, і тоді виникаючі проблеми будуть вирішуватись, а нові правила забезпечать стале зростання. Яна Щигурова зазначила, що дуже важливо привести будівельне законодавство до реальних потреб часу. І тоді можна добудувати ті великі недобудови, яких в Україні налічується сотні.

«В новому будівельному кодексі, який зараз розробляється фахівцями, в тому числі і експертами з ФІДІК,  будуть враховані всі ризики і ситуації, які потенційно можуть створити проблеми. Всі моменти будуть прописані заздалегідь, алгоритм дій буде чіткий і ясний. Буде прописана відповідальність, обов’язки сторін, і ризики будуть зведені до мінімуму. Введення на будівництві міжнародного консультанта по стандартам ФІДІК, дозволить мінімізувати негативні сценарії та убезпечить будівництво від несподіванок. Буде застосовано комплексний підхід до будівництва об’єкту, коли передбачається відповідальність сторін на всіх стадіях, починаючи від розробки проекту, фінансування, і закінчуючи утилізацією і безпекою. Взагалі, нам треба змінювати філософію будівництва в проектах, де замовником є держава. Такі проекти повинні бути комерційно і репутаційно вигідними, щоб підрядник отримував фінансовий прибуток, а держава – інфраструктурну вигоду у вигляді корисного об’єкту на багато років, який потім не буде створювати зайвих проблем. Також треба змінювати багато положень, як-то принципи ціноутворення, оплати праці будівельникам, тощо. І ми сподіваємось, що до нашої ініціативи приєднається так звана середня ланка. Бо ініціатива зверху потребує підтримки по всьому будівельному ланцюжку. Отже, реформи йдуть, є бажання працювати та розуміння куди рухатись, а результат неодмінно прийде», - підсумувала Яна Щигурова.

Віце-президент АБУ, експерт з будівельних стандартів Віктор Лещинський звернув увагу, що в процесі глобалізації Україна поступово стає повноцінним гравцем на ринках Європи. В галузі будівництва помітний поштовх був до Єввро-2012. На думку експерта, зараз назріла гостра необхідність приводити будівельні норми, які прийняті в Україні, до європейських стандартів.

«Адаптація будівельних норм до європейських стандартів дозволить нашим фахівцям і підприємствам приймати участь в міжнародних тендерах, і отримувати вигідні замовлення на ринках ЄС. В свою чергу, євростандартизація будівельної галузі дозволить залучати в Україну потужні інвестиції в великі інфраструктурні  проекти, які гальмуються через невідповідність законодавства та будівельних норм. АБУ зараз активно працює з міжнародними організаціями для кращої  інтеграції  українського будівельного ринку та приведення його до стандартів ЄС. Також в цьому напрямку спрямована ініціатива  Мінрегіонбуду, де зараз напрацьовують «Будівельний кодекс», у якому будуть зібрані та викладені єдині правила і норми будівельного ринку. Будемо сподіватись, що підписання Меморандуму, наша спільна робота, всі зусилля фахівців, допоможуть будівельній галузі перейти на нові рейки та стати на шлях сталого зростання», - зазначив експерт.

Вадим Ходаковський, член правління Українського співтовариства будівельного права, засвідчив наміри галузевих правників  спільно працювати над приведенням будівельного ринку до міжнародних стандартів. Він звернув увагу на те, що високі стандарти і міжнародне право у будівництві, яке уособлює ФІДІК, дозволяє зробити процес будівництва максимально прогнозованим та захищеним від ризиків. А це, в свою чергу, створює сприятливі умови для залучення в Україну міжнародних інвестицій і, зрештою, до розвитку економіки і зміцненню державності.

Самопознание – ключ к здоровью и самореализации

Секреты крепкого здоровья и личностных трансформаций от ведущих мастеров духовных практик - Ананда и ШАШИ.


Продолжаем нашу беседу о саморазвитии и самопознании с мастерами духовных практик Анандом и Шаши. В первой части разговора мы вместе анализировали мотивацию людей, интересующихся духовным познанием, обсуждали систему Рейки, как основополагающую практику для гармонизации внутреннего мира и выхода на новый энергетический уровень.

Сейчас разговор пойдет о более конкретных вещах – здоровье и самореализации, и как занятие духовными практиками помогает в этих сферах.

- Ананд, Шаши, сейчас многие обращаются к духовным практикам, в первую очередь из-за того, что хотят поправить свое здоровье. Они где-то слышали, читали, что это очень помогает, что даже неизлечимые болезни проходят. Ради собственного здоровья люди готовы поверить во что угодно, даже если изначальной тяги к духовному пути у них нет.

Ананд: Вы правы, таких к нам приходит три четверти. И только одна четверть приходит искать духовный путь. Но это нормально, потому что неважно, что послужило первоначальным толчком к самопознанию. Проблемы со здоровьем, неудачи в карьере, в личной жизни потому и происходят, что человек сходит со своего истинного пути. И здорово, что он начинает понимать необходимость что-то менять в себе.  

-  И что вы предлагаете для людей, главная мотивация которых поправить здоровье?

 Ананд: Весь наш комплекс практик направлен на то, чтобы улучшать здоровье и внутреннее состояние людей. Прежде всего, это, конечно же, Рейки, Глубинные практики. Также у нас есть специальная практика – целительское ТАРО. Все это помогает разобраться с телесными проблемами.  

-  Проясните нюансы работы с проблемами здоровья, как это у вас происходит?

Ананд: У нас это выглядит следующим образом. Есть Рейки, есть Глубинные практики. И есть обучающий цикл, так называемый «Обучающий интенсив».

Вот на этом интенсиве человек постигает технологию работы, как с собой, так и с другими людьми. С другой стороны, этот цикл оздоравливает сам по себе. Уже в процессе занятий улучшается здоровье. Улучшается качество крови, нормализуется КГР. Объясню - КРГ это кожно-гальваническая реакция организма, она является важнейшим интегральным показателем здоровья человека. Об этом мало говорят и пишут, но современный человек живет в закисленной среде. У него закислена кровь, показатели pH крови сдвинуты от нейтральной в кислую сторону. Из-за этого очень много проблем со здоровьем. Так вот, и Рейки, и Глубинные практики, помимо всего прочего, возвращают pH к нормальным показателям. Отсюда моментально идет общее улучшение самочувствия - если нормальный показатель pH, то большинство паразитов убегают сразу.

- Можно сказать, что эти практики создают основу для дальнейшей работы с больными органами?

Ананд: Конечно. Практики поднимают и выравнивают энергию, а энергия в содружестве с организмом помогает человеку успешно исправлять все те поломки – случайные, или которые стали хроническими, которые он заработал по жизни. Поэтому еще раз повторю, эта технология уже на стадии обучения улучшает здоровье людей. А Рейки – с самого начала, как только вы приложили руки. Вот только недавно у нас прошел семинар. Было восемь человек, они получили первую ступень инициации в Рейки. А уже на второй день все наперебой обсуждали – ой, а у меня вот это улучшилось, а вот то прошло… То есть, люди на практике сразу убеждаются, что буквально первые сеансы, которые они дают себе, уже сдвигают здоровье в лучшую сторону. Хотя иногда это идет через кризис, то есть, через обострение, особенно если это хроническое заболевание. Но без обострений не бывает облегчения и выздоровления.

Шаши: Я хочу добавить важный нюанс на счет здоровья и понимания сути практик. Иногда человек начитается информации и нацеливается на то, что раз Рейки - практика целительная, значит, она должна как волшебная палочка или чудесная таблетка решить все его проблемы со здоровьем. Выпил – получил.

-  То есть, не все так просто?

Шаши: Не просто только тогда, когда у человека есть ожидания и свое виденье, что есть исцеление. И большинство людей нацелены на внешний результат, внешние симптомы болезни ушли, значит я здоров.

Вот два человека с одним и тем же заболеванием. Один и тот же практик Рейки делает им обоим сеансы. Один может исцелиться за 4 сеанса, а другому и двадцати не хватит. Почему так происходит?

Уже доказано, что большинство заболеваний человека вызваны психосоматическими факторами. То есть, он сам продуцирует свою болезнь, сам вызывает эти процессы, даже не осознавая этого! Если человеку по каким-то надуманным причинам «нужна» эта болезнь (манипуляция жалостью, выгодой и т.п.), он ее использует, он будет за нее цепляться, хотя сам может не видеть этого, либо не признаваться самому себе. В таком случае целительный процесс происходит очень медленно.

Наш основополагающий подход к практикам заключается в том, что целительство, это не обязательно исцеление симптомов болезни, а это принятие себя таким каким я сейчас являюсь, не разделяя себя на плохое и хорошее, принятие того, что дает нам жизнь с благодарностью в своем сердце.

Чудо выздоровления происходит, когда мы становимся более целостными и гармоничными по отношению к себе и к жизни.


Ананд: Хочу добавить по этому поводу. Есть такой любопытный эффект «вторичной выгоды» от какого-либо заболевания.  Многие заболевания люди используют просто как оружие в жизненной борьбе - «Я болен. Как ты ко мне отвратительно относишься. Я же болен». То есть, они изображают из себя жертву, к которой все окружающие люди должны изменить отношение. В результате, человек создает такую ситуацию и не хочет лишаться тех мнимых преимуществ, которые ему дает болезнь. К примеру, у меня было двое учеников, две пожилые женщины, они получили первую ступень Рейки. И вот, через год я их встречаю, а они говорят – это ваше Рейки такая гадость! Я удивлен, и спрашиваю, а в чем дело. – «Из-за практик у нас настолько улучшилось здоровье, что на медосмотре нам сняли инвалидность, стали меньше платить. И мы решили бросить Рейки. Через какое-то время здоровье ухудшилось и нам вернули инвалидность, теперь платят нормально, не нужно нам ваше Рейки». То есть они ради выгоды от болезни (денег) пожертвовали здоровьем. И очень многие люди продолжают болеть упорно. Таким практики вряд ли помогут.

-  А перед началом практик, вы рассказываете новичкам о таких случаях, чтобы они понимали ситуацию более объемно и ответственно?

Ананд: Обычно мы делаем так. У нас есть предварительный час перед семинаром Рейки, когда мы рассказываем об этой системе, что она дает, как работает, на чем основан принцип Рейки. Конечно, рассказываем и о личной ответственности человека перед самим собой. Но главное, что мы делаем – мы даем практические сеансы. И все на собственном опыте, прямо здесь, видят, что с ними происходит, что они чувствуют, как меняется их состояние. А дальше каждый уже решает, нужно ему это или нет.

- Еще у вас есть такая практика - Целительское ТАРО. Она тоже направлена на улучшение здоровья? Расскажите о ней.

Ананд: Эта, без преувеличения, эффективнейшая практика профессиональных тарологов, в частности и лично моя практика, показала, что символика карт Таро настолько мощная, что ее можно применять для исцеления и для лечения. Скажу, что между этими двумя понятиями есть существенная разница. Лечение, это когда мы думаем, что лечим какую-то конкретную болезнь, когда мы конкретно работаем с образом этой болезни. И тогда действительно она может быть излечена.

Исцеление или целительство это совершенно другая технология. Мы сдаемся на волю энергии, не задаваясь целью вылечить какое-то конкретное заболевание, о котором мы даже можем не знать. И тогда энергия сама выбирает те искаженные, поломанные, заблокированные и другие места, которые надо наполнить энергией. И наполнение этой энергией тут же дает телесный отклик.

Более того, как я уже говорил, мы часто используем болезнь для достижения каких-то эгоистичных целей в жизни. Болезнь вовсе не наваливается на нас случайно, она нам нужна для того, чтобы что-то получить. Поэтому при исцелении мы можем сразу и не лишиться той болезни, которая нам была очень нужна для получения чего-то. А вот при лечении мы можем ее лишиться, а потом не знать, что делать дальше. Ибо с выздоровлением мы потеряли нечто, в чем очень нуждались. Так часто бывает, и через некоторое время человек снова этим заболевает, чтобы решать проблемы старым испытанным способом. Целительство же устраняет не саму болезнь, а работает с причиной ее возникновения. Все эти тонкости карты Таро учитывают автоматически. И так как это великая символика, за каждым символом стоит энергия доступная человеку, то все это можно применять. Притом применять безопасно.

- По личному опыту знаю, что улучшить физическое и психическое здоровье также очень хорошо помогают Глубинные практики. А у вас, я знаю, есть целая россыпь таких практик.

Ананд: Да, мы активно продвигаем это направление. Вообще, Глубинные практики очень молоды, они развиваются примерно с 1998 года. Из того, что мы преподаем можно назвать - глубинное касание, глубинная гимнастика, глубинный звук, глубинная волна, глубинный жест, ступенчатый танец, глубинное дыхание и полостное дыхание. Все они великолепно работают с проблемами здоровья и настроены на высвобождение энергии на благо человеческого организма.  

Надо сказать, что они делятся на большие глубинки и малые глубинки. Большая глубинка – это глубинное касание. В малой глубинке – все остальное, что мы сейчас перечислили.

Еще есть Речение. Очень сильная практика, которая помогает раскрыть речевой канал.

Существует еще целая система факультативов. Факультативы – это то, что не входит в учебный процесс. В них используются те приемы, которые уже освоены студентами в процессе обучения, сейчас они очень сильно развиваются. Они очень разные. Например, факультатив для беременных женщин помогает отлично вынашивать детей, и благополучно их рожать. Сейчас у нас появился новый факультатив для нервной системы. Потом факультативы для выделительной и кровеносной системы, для лимфатической системы. Ведь современный человек загажен химическими веществами и энергетически. Мы живем в поле высокочастотных колебаний, в магнитных полях. Ведь город – это, по большому счету, то место, где человек живет очень неестественной жизнью. И вот такие факультативы помогают справиться с проблемами, которые связаны с той неблагоприятной средой обитания, в которой люди пребывают.

- Многие люди обращаются к духовным практикам для того, чтобы найти социальную реализацию, поправить карьеру или материальное положение. Насколько такая мотивация соотносится с вашей философией?

Шаши: Конечно, у многих такая мотивация находится на ведущих ролях. И от практик они ожидают, что им что-то такое откроется, благодаря чему они реализуют все свои планы и мечты. Но дело в том, что часто наши планы и мечты бывают, так сказать, иллюзорными, продиктованными социумом, рекламой, какими-то навязанными извне установками. Истинные же свои потребности люди часто не осознают.  Бывают случаи, когда приходят люди, начинают заниматься, и после этого даже меняют профессию. Бросают свою работу. У меня был случай – одна девушка была начальником на высокооплачиваемой работе, после получения инициации сказала: я чувствую – это не мое. Она бросила эту работу, и начала заниматься живописью, хотя до этого вообще не рисовала. Ее картины начали покупать за большие деньги, даже заграницей. То есть, Рейки пробуждает способности, высвобождает индивидуальность человека, то, в чем он, может быть, сам не решался себе признаться. У нас есть ребята, уникальные архитекторы, сейчас они получают первые призы на престижных конкурсах. Оба они мастера Рейки, их профессиональный успех начал расти после того, как они получили мастерские инициации в Рейки, до этого их никто не знал. Удивительно…

-  То есть, благодаря практикам можно найти самореализацию в жизни?

Шаши: Безусловно. Хочу отметить, что самая главная самореализация – это найти себя. Узнать себя. Но бывает, что идет в гору и та профессия, которой человек уже занимается, тогда это подтверждение, что этот человек занимается своим делом.

Ананд: Я очень часто говорю такую вещь новичкам, почти все, что они знают о себе, они знают со слов других людей - что им сказали в детстве папа, мама, потом в детском саду, в школе, товарищи, враги. И они думают, что являются такими, какими их считают другие. Но это не правда. Они не знают, кто они такие - они знают только свой социальный портрет, как они выглядят по отношению к другим людям. Рейки и Глубинки помогают разобраться с тем, какие они есть на самом деле. А это всегда путь к себе. Тогда становится понятно, что реализовывать, где искать, и в большинстве случаев такое прозрение не связанно с желанием стать известным или зарабатывать миллионы. Истинные потребности человека, удовлетворение собственной жизнью лежат не в материальной плоскости, ибо только внутри себя можно найти счастье и гармонию.

- Кажется, в понимании этих принципов для современного мира настоящую революцию совершил ОШО.

Ананд: Да, ОШО говорил замечательные вещи, о том, что вам не даст удовлетворения ни миллиард долларов, ни собственный небоскреб или какой-нибудь круизный лайнер. Все это бесполезно, пока вы не научитесь находить источник радости не вовне, а внутри себя. Все наши практики именно на это направлены – на то, чтобы научиться искать внутренний источник счастья. А показной успех, престиж, влиятельность, чувство значимости от достижений, представления о том, что правильно и неправильно, которые нам навязывает общество – для нас имеют наименьшее значение. Это не значит, что мы асоциальны. Нет, как раз люди, практикующие Рейки и Глубинки, лучше встраиваются в социальную жизнь, лучше себя реализовывают, понимают, что им нужно для счастья, чем те, кто с этим незнаком. Они не теряют поиск внутренней радости.

Шаши: Скажем так – практики помогают людям найти гармонию между материальным и внутренним миром. Это приобретение удовлетворения от обычных дел, от обычного общения, исходя из этой гармонии и целостности, которую дают практики.

Продолжение следует…

Ярослав Стеценко: по слідах абстрактних геніїв

В столичній галереї «Митець» відкрилась групова передноворічна виставка українських художників.


Свої роботи представили Ярослав Стеценко, Валерія Жембровська, Олена Корчина, Алік Ветроф, Тамара Рогозіна, Юлія Дубовик, Деніс Адушкін та Галина Константюк.


З першого погляду на експозицію вражає розмаїття стилів, жанрів темпераментів і творчих манер - в галереї «Митець» вміють так підібрати експонентів, щоб вони не забивали один одного, а створювали поліфонічний ансамбль.

Відзначаючи таланти представлених на вернісажі майстрів - м`яку поетичність натюрмортів Тамари Рогозіної, драйвову імпульсивність пейзажів Деніса Адушкіна, який пише свої картини лише у музикальному супроводі, життєрадісність і легкість морських  етюдів одесита Аліка Ветрофа, незвичайну містичність образного світу Валерії Жембровської, що вперше показала свої картини широкому загалу,  тонку ліричність міських пейзажів Олени Корчиної,  емоційну чуттєвість і проникливість  творів Юлії Дубовик, казкову гоголівську таємничість і народний колорит портретів Галини Константиновської, хочу зупинитись більш детально на одному авторі.

Ось вже більше півроку я уважно слідкую за творчістю молодого художника Ярослава Стеценка.


За цей час він трансформувався із сором`язливого художника-дебютанта, майстра-початківця, у впевненого в собі  генератора творчих ідей, сміливого новатора-експериментатора.

Треба відмітити, що в Ярославі природою закладений величезний творчий потенціал, і дуже приємно, що він після довгих років пошуків себе у різних галузях та напрямках, знайшов використання власних здібностей саме у мистецтві - у жанрі «арт-наїву». Програмною для цього напрямку стала виставка у Київському театрі оперети. Тоді картини митця дивовижно і органічно утворили синтез із мистецтвом оперети. Картина «Джигіт» якраз з цієї «опери» - Ярослав пішов далі нерозвіданими шляхами.

 

«Джигіт» 2016

Зокрема, кілька місяців тому, Ярослав дуже серйозно підійшов до вивчення теми абстракції. Як це, коли немає впізнаваних образів, предметів, немає сюжету, а є лише композиція та «випадкові» кольорові плями.

Абстрактне (безпредметне) мистецтво, попри часто зверхнє відношення до нього з боку пересічних громадян (мовляв, кожен міг би написати «чорний квадрат»), являється дуже складним та відповідальним жанром. Коли не можна прикритись за натурою, коли немає додаткових відволікаючих факторів на кшталт сюжету, майстер постає майже беззахисним, напрочуд відкритим у своєму творчому Я. Саме в абстракції найкраще видно, наскільки художник володіє мистецтвом композиції, наскільки тонко відчуває закони кольорової гармонії.

Щоб зрозуміти сутність цього напрямку, Ярослав прискіпливо вивчав творчість класиків абстракції Ротко, Полака, Мондріана, Кандинського, намагався збагнути, в чому сенс такого мистецтва, що відчували ці видатні майстри, чим керувались, на що спирались, коли створювали свої шедеври.  

В безсюжетних картинах Ярослава Стеценка розкриваються його найкращі риси як колориста, як майстра тонких нюансів, ювелірних композиційних прийомів. Звичайно, відчувається також і вплив його славетних попередників, але він не копіює, не повторює віднайдені колись засоби, а намагається дослідити їх трансформацію, їх початкову складову.  

Програмна картина абстрактного періоду Ярослава «Всесвіт» містить в собі універсальний ключ до внутрішнього світу автора, яким він також прагне відкрити для глядача і своє бачення навколишнього світу.

 

«Всесвіт» 2016

Те ж саме можна сказати і про інші картини живописця, що зараз представлені у галереї «Митець» - «Ромбічна», «Розірваний світ» та інші В них автор демонструє свій оригінальний талант абстракціоніста і здатність постійно вдосконалюватись.      

 

«Ромбічна» 2016

 

«Розірваний світ» 2016

Особисто я впевнений, що його картини, окрім безсумнівної художньо-естетичної цінності, несуть в собі неабияку комерційну привабливість. Можу припустити, що їх вартість буде зростати десь на 20% щорічно у твердій валюті, звісно ж. Що є надійнішим та прибутковішим за золото або цінні папери.

Чому я так думаю. Тому що, маючи фахову академічну мистецтвознавчу освіту, я бачу, як сам Ярослав відноситься до своєї роботи. Він має чітку стратегію, довгостроковий план, поступово і наполегливо йде до своєї мети. Таке враження, що зараз він показує лише частинку від того неймовірного цілого, яке ще не з`явилось, а лише створюється у його задумах. Але воно вже є, воно існує десь у Всесвіті та лише чекає свого часу на появлення у вигляді картин Ярослава.

І, головне, що з кожною роботою він стає все більш розкутішим у своєму баченні, більш цілісним і переконливим. Він вміє інтригувати і залишати таємницю. Отже, з нетерпінням чекатиму наступних прем’єр від цього унікального художника!

Нагадаю, що виставка буде працювати до 2 січня за адресою: Київ, вул. Велика Васильківська, 12.

В Києві пройшов форум знавців стародавніх печаток

25–27 листопада у столиці України за підтримки Посольства Республіки Польща в Україні відбулася VI міжнародна сфрагістична конференція.

 

Цього разу вона зібрала кілька десятків учених з шести країн Європи. Крім українських науковців, у ній взяли участь представники провідних навчальних закладів, дослідники печаток з Польщі, Франції, Білорусі, Чехії та Словаччини, що свідчить про неабиякий інтерес європейського наукового співтовариства до цієї події.

На тлі проблем, які стримують розвиток гуманітарних напрямків вітчизняної науки, сфрагістична школа в України рік у рік демонструє зростання, що дозволило їй по праву зайняти одне з чільних місць серед європейських шкіл сфрагістики. А київська міжнародна конференція, завдяки старанням мецената Олексія Шереметьєва, вже шостий рік поспіль служить престижним майданчиком для виступів поважних європейських істориків-сфрагістів. У цьому маємо системний прояв доброї волі, що стимулює розвиток історичної науки та робить неоціненний внесок у справу інтеграції України до європейського співтовариства.

 

Цьогорічний форум був присвячений «Печатці на документі». Вчені зробили акцент на взаємодії двох складових, що являють предметну основу сфрагістики як науки.

Відкриваючи форум, керівник секції з питань науково-освітньої співпраці, радник Посольства Польщі Емілія Ясюк, привітала науковців із визначною подією та побажала плідної співпраці на благо розвитку культурних взаємин та укріплення польсько-української дружби у контексті європейської інтеграції.

 

Із вступним словом до учасників звернувся директор Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України Георгій Папакін:

 

«Ми відкриваємо вже шосту конференцію зі сфрагістики, і значення цієї події для розвитку гуманітарної сфери в Україні та культурних зв’язків з іншими державами важко переоцінити. Довгий час вважалося, що сфрагістика є лише допоміжною дисципліною для істориків, але реальність показала, що це самостійна і навіть самодостатня наука, яка вивчає печатки від моменту їх виникнення до сьогодення. Треба розуміти, що печатка — не лише шмат металу, воску чи глини, але й історичне джерело, документ, а ще — люди, які її використовували. Упродовж століть печатки слугували підтвердженням справжності документів, а посада печатника біля князя була дуже важливою. Оточення, середовище навколо печатки змінювалось, але завжди вона була особливим інструментом.

Такою ж особливою є і наша Міжнародна сфрагістична конференція. Перша її особливість полягає в тому, що ось уже вдруге ми проводимо її разом із Посольством Республіки Польща. Друга — це те, що конференція має такого ідеолога, мецената й організатора, як Олексій Шереметьєв, без якого все це не відбулося б. Тож щиро дякую пану Шереметьєву і Посольству Польщі в Україні за те, що вони підтримують науку та поглиблюють культурні взаємозв’язки між нашими країнами».

Від польського наукового співтовариства слово мали директор представництва «Польська Академія наук» у Києві професор Генріх Собчук та відомий науковець, професор Ягелонського університету Зенон Пєх.

Генріх Собчук: «Для мене велика честь брати участь в цій конференції, бо вона сприяє розвитку стосунків між українськими та польськими науковими колами і зміцненню міжнародних зв’язків узагалі. Польська Академія наук давно співпрацює з українськими організаціями, як державними, так і недержавними. Ми підтримали та провели сотні спільних заходів —семінарів, конференцій, зустрічей».

 

Зенон Пєх, доктор історичних наук, професор Інституту історії Ягелонського університету(Краків):

 

«Тут, у Києві, є фундамент для розвитку сфрагістики, є можливості для видання сфрагістичного щорічника, і це варте відзнаки. Дякую пану Шереметьєву за підтримку і велику роботу! Взагалі, шоста сфрагістична конференція — дуже важлива подія для міжнародної історичної спільноти. Окрім того, що сфрагістика дозволяє розвиватися багатьом історичним дисциплінам, вона також сприяє культурним зв’язкам між народами», — відзначив професор.

Із заключною промовою перед початком робочої частини конференції виступив Олексій Шереметьєв, засновник Музею Шереметьєвих, відомий український меценат і громадський діяч, який не шкодує коштів і часу для підтримки як вітчизняної, так і міжнародної сфрагістики.

 

«Дуже радий всіх вас сьогодні бачити, — звернувся до присутніх Олексій Шереметьєв. — Приємно, що наша конференція розвивається і стає дедалі більш представницькою у міжнародному контексті. Цього разу приймаємо науковців із п'яти країн — Польщі, Франції, Словаччини, Чехії, Білорусі. Це підтверджує, що сфрагістика справді є особливою наукою, яка допомагає об’єднувати людей, цілі народи. Хочу подякувати Посольству Польщі в Україні за те, що гостинно прийняли нас уже вдруге! Така підтримка дуже важлива, вона свідчить про співпрацю та взаєморозуміння між нашими країнами. А сфрагістична конференція якраз допомагає вивчати наше спільне минуле, ліквідувати «білі плями» в історії, що також сприяє розвитку і зміцненню добросусідських відносин між Україною та Польщею», — підсумував меценат.

У межах конференції відбулося нагородження лауреатів щорічної премії Інституту спеціальних історичних дисциплін Музею Шереметьєвих за кращі дослідження молодих учених у галузі сфрагістики, геральдики та генеалогії. Вручаючи дипломи молодим науковцям — Марії Герасимчук, Олександру Мазепі, — Олексій Шереметьєв висловив сподівання, що нове покоління дослідників буде активніше виходити у науковий світ з відкриттями та проявляти себе на міжнародних форумах.

 

 

Книги для історії

У рамках традиційної вже для конференції презентації нових видань було представлено кілька цікавих книг, серед яких виділявся розкішний фоліант «Князі Вишневецькі», що містить багато цікавих ілюстрацій та рідкісних документів. Особливе значення для всіх присутніх мала презентація шостого сфрагістичного щорічника («Видавничий дім „Антиквар“» коштом Олексія Шереметьєва), де опубліковано матеріали V Міжнародної сфрагістичної конференції. Нову наукову збірку, до якої ввійшли 22 статті дослідників з України, Польщі, Білорусі, представив кандидат історичних наук Віталій Перкун. Нагадаємо, що торішню конференцію було присвячено написам на печатках, проблематиці та інформаційному потенціалу легенд печаток у часовому діапазоні від Давнього Єгипту до ХХ ст.

 

 

Таємне послання до князя

Жодної конференції без наукової сенсації! Таке гасло вже стало «фірмовою ознакою» київських сфрагістичних читань. Нині журналістам, а через них і широкому загалові, презентували раритет, що не має аналогів — свинцевий лист, датований XI–XII століттями. Унікальну знахідку, що зараз зберігається у Музеї Шереметьєвих, представив кандидат історичних наук Олександр Алфьоров.

 

Дослідник розповів, у чому полягає виняткова історична цінність цього листа. Річ в тому, що переважну більшість документів домонгольского періоду Київської Русі втрачено. Є лише так звана Мстиславова грамота XII ст. і берестяні грамоти з Новгороду, які не є офіційними документами.

Тому випадкова знахідка на одному з чернігівських ланів свинцевого листа, якому 900 років — подія унікальна і справжня наукова сенсація.

 

Лист було написано грецькою мовою на тонкій свинцевій пластині, складеній учетверо, яка до того ж мала отвір для закріплення печаткою. Його було легко сховати на тілі, й він не зіпсувався б навіть при намоканні. Із того, що вдалося розшифрувати, стало зрозуміло: у листі йдеться про певну допомогу у справах, яку візантійському купцеві мав надати торговий представник імперії в Київській Русі. Тобто, як жартують дослідники, маємо перший задокументований приклад корупційних зв’язків на території Україні. Змістовніше дослідження документа ще попереду, але його поява може спричинити перегляд деяких сталих уявлень про життя та взаємини у тогочасній Русі.

 

Доповіді, що змінюють уявлення

Якщо перший день конференції проходив у приміщенні Посольства Польщі, то решту два дні наукове товариство люб’язно приймав у себе Історико-меморіальний музей Михайла Грушевського.

 

Усього за три дні було заслухано 33 змістовних доповіді, що дозволяють інакше подивитись на ті чи інші історичні явища. Виступи проходили п’ятьма мовами, що також свідчить про міжнародний статус конференції. Треба відзначити, що попри вузьку специфіку науки, більшість доповідей викликали жваве обговорення, і до кожного виступаючого у колег виникала низка запитань.

Цікаву дискусію спричинила, зокрема, доповідь Олександра Алфьорова «Висла печатка як основа реконструкції документу та документообігу Київської Русі», в якій повідомлялося, що у домонгольський період наші знатні предки для економії часу та грошей часто використовували такий прийом, як перебиття або «переформатування» печатки. Зумовлено це тим, що приватна власність у Київській Русі була «до живота», цебто при зміні князя необхідно було перезатверджувати свої права власності на землю та інше майно. Звідти й беруться так звані зіпсовані печатки, погашення яких унеможливлювало їх повторне використання та підробку документів.

Багато змістовного фактажу надала дослідниця з Франції, доктор історії Каролін Симоне, яка розповіла про роль документа й печатки в актах смерті у стародавній Франції.

 

З не меншою цікавістю було сприйнято розповідь науковця з університету в Нітрі (Словаччина) Мірослава Глейтека, присвячена різним аспектам видання документів дипломатичного характеру в канцеляріях інституцій середньовічної Угорщини.

У доповіді кандидата історичних наук Ігоря Тесленка «А на свідоцтво цей лист із печаткою та підписом руки моєї видав» ішлося про те, що навіть наявність печатки та підпису в деяких випадках не може слугувати гарантією автентичності документа, а потребує додаткових підтверджень.

Немає сенсу перелічувати в даному матеріалі всі доповіді, — повний їх список ви зможете побачити на сайті Музею Шереметьєвих, а самі статті прочитати вже у сьомому сфрагістичному щорічнику, який вийде наступного року.

Насамкінець для гостей конференції було влаштовано дивовижну за своєю інформативністю екскурсію до Софійського собору. Навіть у тих, хто побував там не вперше, враження залишилися неймовірні.

Отже, VI Міжнародна сфрагістична конференція вже стала частиною історії. Нам залишається побажати учасникам нових вражень і відкриттів, а організаторам — наснаги та успіхів у подальшій популяризації сфрагістики на міжнародному рівні, здійснення всіх задумів і мрій!

Страницы:
1
2
предыдущая
следующая