Профиль

Помадка*

Помадка*

Барбадос, Бриджтаун

Рейтинг в разделе:

Последние статьи

Про тролей ....

  • 25.03.17, 10:21



1. КТО ТАКИЕ ТРОЛЛИ 

Вы наверняка их уже неоднократно встречали. 
Это люди, которые приходят на форумы для того, чтобы написать нарочитую глупость, нахамить или просто обматерить своих виртуальных собеседников. Обычно тролли используют явно провокационные фразы («все бабы дуры», «бей жидов», «Чикатило был прав», и т.п.) для того, чтобы начать скандал. 
В данном случае термин «тролль» происходит не от скандинавского сказочного квазимоды, а от английского to trawl — «ловить сетью, тралить» — тролли прочёсывают журналы и форумы в поисках внимания (trawl for attention). 
Троллю совершенно безразлично, о чём идёт разговор. Ему нечего сказать по существу, он не способен сообщить ни о чём интересном. Его интересует только внимание к его персоне — и он будет делать что угодно, лишь бы обратить на себя внимание. Если вы ответите троллю, он полностью проигнорирует содержание вашего письма и напишет либо очередную глупость в ответ, либо просто вас обхамит. Если вы ему не ответите, он будет хамить ещё интенсивнее, пытаясь спровоцировать вас на грубость или необдуманное высказывание. Типичнейший приём тролля: если вы решили прекратить с ним разговор, он объявляет, что вы его испугались или что вам нечего ответить. Иногда обиженный отсутствием внимания тролль начинает систематически засорять форум мусором («флудить»). 
Тролли часто приходят в активные дискуссии для того, чтобы превратить их в массированное объяснение им, троллям, что они неправы, и тем самым полностью уничтожить смысл беседы. 
Многие участники форумов просто предпочитают не замечать троллей, считая их неизбежным злом. К сожалению, негативные эмоции от созерцания писаний троллей имеют тенденцию выплёскиваться в дискуссии с адекватными людьми. 

2. ЗАЧЕМ ИМ ЭТО НУЖНО 
Тролли ищут внимания в такой извращённой форме просто потому, что их самооценка крайне низка и они не имеют никаких других способов привлечь к себе внимание (среди троллей никогда не встречается умных или интересных людей — им просто нечего сказать). Как правило, в реальной жизни тролли социопатичны и часто имеют проблемы в личной жизни. Сам факт, что тролля кто-то заметил и ответил ему, повышает его самооценку. Добившись успеха в этом, тролль немедленно начинает попытки осуществить следующее своё желание: стащить собеседника на свой уровень (и, если получится, унизить его потоком хамства и инсинуаций). 
Из-за неадекватной социализации тролли не воспринимают своих собеседников как людей, для них вы — просто абстрактное имя на экране. Поэтому они не считают нужным быть вежливыми или утруждать себя пониманием того, чт им пытаются объяснить. Типичный тролль абсолютно невосприимчив к критике в свой адрес, к доводам разума или к апелляциям к морали. Потому тролля невозможно переубедить или перевоспитать. 

3. ЧТО ДЕЛАТЬ, ЕСЛИ ВАМ ПОПАЛСЯ ТРОЛЛЬ 
Ничего. 

4. ЧЕГО НЕ ДЕЛАТЬ, ЕСЛИ ВАМ ПОПАЛСЯ ТРОЛЛЬ 
Не вступайте ни в какие дискуссии с троллем. Если вы попытались ему что-то объяснить — он победил, потому что вы потратили на него усилия, которые он демонстративно проигнорирует. Если вы попытались его оскорбить — он победил, потому что он стащил вас на свой уровень общения. Если вы вступили в дискуссию с ним, но потом прекратили разговаривать — даже в этом случае он победил, потому что часть вашего времени ему удалось потратить, и часть внимания ваших нормальных собеседников была отвлечена на чтение его вздора. 

5. МОЖНО ЛИ ИЗБАВИТЬСЯ ОТ ТРОЛЛЕЙ? 
Троллей, как и тараканов, до конца вывести нельзя. Избавься от одного, на его место всегда придёт новый; идиотов и социопатов очень много. Но, как и тараканов, троллей можно отваживать, сводя их численность к минимуму. 
Если вы НЕ модератор — самое полезное, что вы можете написать — это напомнить другим участникам дискуссии, что не надо вступать в пререкания с троллем (чаще всего это формулируется как «не кормите троллей»). 
Самое худшее, что вы можете сделать — это пожаловаться на тролля в abuse team. В результате тролль не только получит больше внимания, чем его никчёмная персона заслуживает, но вокруг него ещё и образуется толпа «защитников свободы слова» — многим из которых лень разбираться, кто прав, кто виноват. В результате ничего, кроме порции грязи в свой адрес, вы не получите. 
Если вы модератор, тролля можно забанить (банить надо навечно, поскольку вероятность эволюции тролля в человека крайне невелика). Но есть и другой способ уничтожения тролля. Если круг участников вашего форума узок и более-менее постоянен, имеет смысл разослать всем приватное письмо с авторитетной просьбой не кормить тролля. Первый способ быстрее и проще, второй — экологичнее, потому что гасит часть дурной энергии вредителя, прежде чем тот уйдёт на другой форум: ведь самое страшное для тролля — когда на него не обращают внимания. Он очень скоро заскучает и уйдёт на новые пастбища, но перед этим он вылезет из кожи, чтобы всё-таки привлечь к себе внимание — в ход пойдут личные оскорбления, флуд и т.д., и если всё это останется без ответа — победили вы, а не тролль. 



6. ЗАКЛЮЧЕНИЕ 
Несомненно, перепалки с троллями могут быть развлекательными и даже смешными, 
но помните — споря с дебилом, вы выглядите не намного лучше него... (С)



Інфузорія що вміє розмовляти)) (с)

  • 05.03.17, 11:59

Є в мене приятелька, Ілона. Зразок білоцерківського гламуру. Ногті, губи, цицьки, вії - збільшені. Мозок зменшений. При чому, якщо збільшувалось все свідомо, то зменшення відбулося по замовчуванню. З нею цікаво до сказу. Ну цікаво ж спілкуватися з інфузорією, що вміє розмовляти? )) 
Вона періодично телефонує, щоб розказати сенсацію, чи пожалітися на чергового "папіка". 
- Лесь ти вкурсі, що зараз пластику роблять на інтимних місцях??? 
- Чула. 
- Як думаєш? Варто мені зробити
- Твоє діло. 
- А може глянеш, щоб об'єктивно оцінити необхідність? 
- Ілона, блін, я ж не шарю в гламурі. 
- І то правда, але з Анжелікою не можу порадитись, бо вона ідею стирить. Блін.. 
Або.
- Леся він мудак. 
- Хто? 
- Янукович. 
- Я знаю, а от звідки в тебе ця свіжа думка? 
- Ти бачила його коханку. Жлобяра він, при таких бабках - така тьолка хєрова. 
Або з останнього. 
- Ну чого я така нещасна!!! *плаче*
- Що трапилось Ілона? 
- Завтра Валєнтіна, а в мене критичні дні!!! 
- Ну і що. 
- Ти що, взагалі тупа??? Як же мені сьогодні "папіка" на перстеник розкрутити??? *плаче*
- Ілона, прояви фантазію, запропонуй незвичне. 
- Оте незвичне йому жінка робить... А ось це... Леська - ти геній! Не дарма ти серед всіх знайомих найрозумніша. Тобі би трошки груди збільшити, носа зменшити і одягнутись нормально - ти б і в Києві життя собі влаштувала. В мене хірург є класний, я б тобі і грошей позичила.. 
- Ілона - пока! 
- Як можна бути такою розумною і такою тупою? Не вмієш ти скористатись перевагами.. Пока

Парадокс ......

  • 11.02.17, 15:01
Все життя проходила зімой і лєтом у взутті на шпильках від 11 до15 см...не впала ні одного разу...цієї зими перейшла на сплошну підошву 2 см. грохаюсь майже кожен день і деколи по 2 рази...stenaхтось ще падає ?????wakeup

45%, 17 голосов

55%, 21 голос
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Ночью и днем. Вечером. Только вдвоем....

  • 28.01.17, 20:25
Улыбнись, когда он делает тебя счастливой, кричи на него, когда он бесит тебя, и скучай, когда 
его нет рядом. Любовь трудна, когда это любовь.(с)

Чужой мужчина...(с)

  • 05.01.17, 09:53

У каждой женщины иногда появляется в жизни чужой мужчина, ( или же у мужчины, чужая женщина ). Он — коллега по работе, или просто знакомый, или же муж ее подруги. Главное в нем одно — он уже занят, у него есть любимая женщина — жена. Он не скрывая этого носит обручальное кольцо, охотно рассказывает, что его любимая любит и чем занимается, и даже то, какая у них прекрасная, дружная семья. Но черт побери, при всех этих разговорах у него в глазах прыгают шальные «чертики», и он постоянно пытается ненавязчиво флиртовать с женщинами. И ты, конечно же не исключение. Да, он говорит о жене, но при этом смотрит тебе прямо в глаза…

Странное ощущение возникает. Как будто ничего страшного не происходит, но он — чужой мужчина усыпляет в какой то момент твою бдительность рассказами о любимой, а потом начинает медленно, но верно втираться в твое доверие. Незаметно для тебя самой, ты начинаешь рассказывать ему почти все свои секреты, потому, что чувствуешь себя расслабленной и свободной. В принципе, он принадлежит другой женщине, думаешь ты, а значит, с ним можно дружить, ходить в кафе после работы, хохотать и обсуждать начальство. При этом можно совершенно не напрягаться. Даже когда он говорит тебе по телефону: «Я соскучился», внутри тебя ничего не екает и не сжимается, потому что он — не тот, кого ты ждала всю жизнь. Потому что у него есть обручальное кольцо на пальце. Но вдруг наступает момент, когда он посылает тебе по 10 сообщений в день. Вроде бы ничего страшного, это означает, что у тебя появился настоящий друг — чужой мужчина, с которым вы кажется близки, но как люди, которым ничего друг от друга не надо. Многие люди называют это дружбой между мужчиной и женщиной. Но некоторые женщины предпочитают называть вещи своими именами. И они в таких случаях говорят : «Это мой чужой мужчина»…(с)


Помирала відьма......(с)

  • 03.01.17, 12:07

Помирала відьма..
Вся дев'ятиповерхівка була схожа на величезний вулик, що гудів, ворушився, метушився і чекав.
Всі чудово знали звідки ті нещастя, що накрили будинок чорним рядном кільканадцять останніх років. Петро прекрасно розумів, що якби не гаркнув на відьму, коли та курва чорна тільки в'їхала в квартиру на третьому, то не пішла б від нього його Свєта з дочкою. Люба і Оксана знали, що якби вони на початку її життя тут були здоровкалися з нею, то може і не пили б так по чорному їхні алкаші. Маруся знала, що якби її малий не кинув якось у відьмине вікно каменюкою, то не сидів би зараз у колонії для неповнолітніх. Всі, хто так чи інак колись їй не догодив - були покарані. Доля віддячила кожному. Навіть стара Лисавета, якій до відьми не було ніякого діла, вона просто її не помічала, і ту скарано тим, що до неї її діти вже років п'ять навіть не потикаються. Тому й гудів будинок, всі прекрасно розуміли, що якщо відьма помре, то скінчиться чорна полоса. А ще знали, що відьми помирають важко і довго. І "швидка" під під'їздом геть не сприятиме прискоренню цього процесу.
- Вона так не помре, - сказала Люба, - їм тре стелю прорубувати, я чула.
- Куди? - скептично спитав Петро, - з третього до дев'ятого?
- А мо намікнуть щоб вікно широко відкрили? Мо помічне? - Оксана вставила п'ять копійок, краєм ока слідкуючи за своїм Василем, що тихцем йшов попід будинком з Любиним Йваном. - Ти куди намилився, вража сило?!
- Чого верещиш? - крізь зуби прошепотів Василь,- Ми з Ваньком тут один спосіб прискорити процес взнали.
- Угу, - закивав рудий Ванько - інфа сто процентів. Тре поки відьма не може преставитись, випити за упокой її душі, тіки щиро, тоді над нею змилуються янголи і дадуть померти.
- Ах ти ж потрох собачий, тобі аби нализатися! - псіхувала Люба, намагаючись витягти у Івана з рук чорний пакет, в якому щось дзенькало.
- Любко, не бушуй, хлопці діло кажуть. - заспокоїв жіночку Петро, - я теж десь таке чув.
Маруся, ховаючи в кишеню листа від сина з "зони" рішуче стала між Йваном і Любою.
- Знаєте шо? Якшо поможе, то і я вип'ю, хоч і не п'ю зазвичай. Пішли в посадку, там спокійно. У вас хоч закуска є?
- А як же ж, осьо і огірки є, і сало, і компоту відлили, шоб же ж по-люцькі, а не просто п'янка.
Компанія пішла в посадку, за будинком, за якою далі вже було поле. Сіли, розклалися. Налили в пластикові келишки по двадцять грам і почали переглядуватись.
- То шо там далі робити тре, вар'яте? - звернулась Оксана до Василя і всі інші теж повернули до нього голови.
- Ну тре випити за упокой її душі, але так ніби вона була прекрасною людиною. Щось гарне сказати. 
Петро підняв стаканчика і сказав:
- Ну за упокой прекрасної людини...Як її звали?
Залунала тиша. Дзвінка і голосна, бо всі почули її почали червоніти.
- Вона ж років десять вже тут живе..людоньки.. шо ж ми так?.., - Маруся розпачливо глянула на сусідів.
- Щось таке пам'ятаю, колись занесли листа її мені помилково, - Оксана почала напружувати чоло згадуючи події п'ятирічної давнини, - Григорівна! Точно Григорівна, як мою маму. А як звати не пам'ятаю...
- Ну як би там не було. Впокойся Григорівна з миром, ти була гарна людина.- Петро випив, закусив хрумким молодим огірком і глянув на інших.
- Чого вилупився? - сказала випивши Любка,- он диви шо вона нам всім наробила, та відьма.
- Чшшш, не можна зараз про неї погано, я ж казав - Василь налив ще по одній.
- А шо про неї погано? Мені вона нічо не зробила, - сказав беручи стаканчика до рук Іван.
- Як то нічого? - верескнула Люба.- А те що п'єш по чорному?
- А ти б менш язиком своїм, як помелом махала, то може й не пив би. А то з ранку до ночі пиляєш, то шо мені робити?
- Оно ще одна така само, - Василь кивнув на свою Оксану.
- Не отвлікаємся, - сказала Маруся, що гарно сп'яніла через незвичку, - царствіє небесне Григорівні, гарна була людина... Але ж пам'ятаєте як мій Сашко битися до мене ліз, то вона заступилася? Він же після того їй вікно розбив...
- Та пам'ятаємо.. Ну що ще по одній, щоб навєрняка, так сказать? - Петро налив по третій.
- Чуєш, Петре? А не пішла б від тебе Свєтка, якби ти з тією курвою з маркету не закрутив..- Іванові на старі дріжжі вже було добре.
- То ти гульнув тоді?!! - Оксана дивилася на Петра з осудом. - Людоньки, та що ж ми це робимо? Та що ж ми за люди, за сусіди? Га? Та шо ж ми на людину все гівно, якого самі наробили - звалюємо. За упокой живої людини п'ємо. Гріх же який. А тоді дивуємося, що навиворіт все життя!! Ви як хочете, а я пішла до неї, мо ще жива, то хоч вибачусь.
Оксана різко встала і пішла до будинку.
- Стій, бісова жінко. Я з тобою. - піднявся й Василь.
- А ми що не люди, чи дурні чи без серця? - заворушилися інші - йдемо всі...
Вся компанія побрела до будинку, біля якого вже не було "швидкої"
- Не дай Бог не встигли, я тебе відгамселю, раціоналізатора, - зашипіла Люба Йванові.
Штовхнули двері, вони відчинилися. У великій кімнаті на дивані лежала Григорівна. Стареньке зморшкувате обличчя обрамляли сиві кучерики. Руки, як пташині лапки тоненькі, лежали поверх ковдри. 
- Жива? - прошепотів Петро
- Та жива я, дякую що навідали, - посміхнулася старенька відкривши очі.
- Ми тут...- почала Оксана і затнулася.
- Прийшли спитати чи нічого вам не тре? - закінчила Маруся.
- Та ні, все нормально, щось серце схопило, то лікар дав укола, тепер полежу трішки та і встану, але дякую вам мої хороші, що не байдуже вам.
- Ми ще цього.. Того... Вибачитись хотіли, що так не склалося у нас по сусідські...- Петро заглянув до Григорівни в очі.
- Та я ж розумію, що в кожного своє болить, не маленька,- заусміхалася Григорівна приязно. І всім раптом стало так хороше на душі так тепло.
- То ми підемо?
- Та йдіть, заходьте, коли схочете, я ж завжди вдома..
- Зайдемо, обов'язково
Компанія попрямувала до дверей. За дверями вони пішли кожен на свій поверх. Іван з Василем обійняли своїх дружин, знаючи що ті більше не будуть пиляти. Маруся сіла писати листа синові, розказуючи, що любить його, але терпіти більше його вибриків не буде. Петро телефонував Свєті, клянучись, що кається і що більше ніколи...
А Григорівна зачинила за ними двері і озвалася до величезного рудого кота
- Ну що Мурчику, неси газету, шукатимемо новий будинок, де тре навести лад в людях!
Кіт, витягуючи газету з оголошеннями, обернувся до Григорівни і промуркотів
- А як же Лисавета?
- А вона невиправна егоїстка, не варт навіть час втрачати. Ти поки пошукай, а я мітлу змащу і подивлюся чи всі трави для трунків є. Можуть знадобитися....

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
20
предыдущая
следующая