Про щастя

Сьогодні  продавали  на перехресті щастя.

Воно лежало серед гачків,  яскравих платтів,

Серед  пошарпаних  журналів,  і втомилось…

 Воно лежало  тихо і на всіх  дивилось…

 Народ йшов мимо,  рідко  до прилавка 

Купити  щось ,  чи пензлик. Чи то…лампу…

Байдужий погляд ковзав по якійсь дрібниці,

 А щастя так просилося в будинок, мила  киця

З мольбою  піднімало погляд ,  і ледь-ледь пищало,

 Але "хтось"  мимо йшов  і щастя завмирало.

Темніло.  Брів додому.  В кишенях гріючи замерзлі руки.

Торговець   той збирав товар,  і  протирав пилюку.,

Я б  і пройшов, та  раптом зачепив благаючий , сумний

 Та безпорадний  погляд,    наче . неземний

 Я підійшов, а там  за  склом пластмасової  брами

 Лежала грудочка маленька і тремтіла від  образи. 

Грудка втомилася, хотілося в тепло з цієї холоднечі,

 Але, на жаль,  мольба її  нікому не була доречна –

 І скільки стоїть? -  мій  голос затремтів  з  напругой. –

 Що? Це? - Це! - Та  так бери, воно – однії   муки!

Дбайливо  взяв ту  грудку, та  до грудей притиснув,

Закутавши у  складочки пальто додому майже біг я.

Біг  гріти. Швидше, швидше!  В тепло з морозних вулиць,

І навіть   ліхтарі  - навкрУги  наче  посміхнулись...

 І посміхався білий сніг, і  в піднебінні Світ сміявся.

Знайшлася все ж людина,  та, що щастям не кидався.

Приніс  ту грудочку в будинок,  і стало раптом зрозуміло,

 що нікому не  дано  все  повернуть  назад.