Мой дом печали
- 07.10.15, 15:03
Люба бабусю*, коли ж ти нарешті спокійно заснеш в своїй могилці?
Раз по раз твоє сухеньке тіло дістають з домовини.
Тебе пишно вбирають у тонкий гаптований льон...
Твої ріденькі кіски прикрашають вінками з калини і маку...
Щічки рум"янять кров"ю героїв...
І знову, знову, знову твої кістки носить юрбище...
А як награються, тебе кидають під ноги і човгають по тобі...
аж доки вінки не вистріпаються з косей..
аж доки льон не стане мішковиною...
аж доки не згадають про тебе наступного разу... для потіхи...
і для того, щоб в щирих пробудити бажання вмерти...
Доносилися з тобою - вже почали відрізати шматок за шматком.
Думають мабуть, що ти торта з марципанами. А ти гірка,
як полин... від тої гіркоти зводить тепер у всіх скули...