У благодатнім краї солдатів убито, Ними поле всіяне, крівцею полите. Тіла їх пробиті кулями фашистів, Стало поле чорним, було сніжно-чистим. Під тілами мерзлі озерця червоні – Не в одного рана кривава на скроні. Полягли раптово всі у смертній позі, Не холодно хлопцям спати на морозі. Багатьох чекають вдома малі дітки, Там, де кров пролита, зійдуть маки влітку. Стане поле битви маковим, червоним. По загиблих вічно слави передзвони. Їм навіки пам’ять, вдячність та пошана, А живі не згоять в серці своїм рану. Сльози по загиблих, знов у грудях тісно, Зазвучала в небі журавлина пісня. Журавлем у небо кожний з них полинув, І закрила сонце хмара журавлина.