[Приєднана картинка]чи надія то в безнадійностіаберацією хроматичноюллється в лінзи очей барвистістю,різноколірною хаотичністю.і не видно, немає різкості.в вищих сферах позірним зміщеннямзаляпкована істин істина - віща вічністю майже знищена,перекручена різно змінами.і структурно в потворній стрункостісловославиться в мові лінкосній,розповзається лунко лунамиі желе мов спадає клубитьсяпроменево крізь зоряне сітцево -в фіолеті з безмежжя цупкості,з недосяжності тьмяно світиться.і очам вже і ...

Читати далі...

ах! така Ви, пані, милі!..і спокусливі такі...серце моє полонилиі розбили у друзки.полюбив Вас...я - кохаю!що аж розпач і біда.і забути як - не знаю -Ваші очі і уста,голос Ваш, усмішку, порухелегантний Ваших рукна світанку в літню поруу коханні з млосних мук.потім Ви мені сказали,що Вам треба поспішать.одяглись. пішли. і зникли,що даремно і шукать.але стрілися на каву... -й під шампанське фест коханьвлаштували ми на славуз надвечір"я до світань!...і пішли Ви знову згодом.на...

Читати далі...

а на місто спадає дощі полоще простори площі будинки, завулки теж... -і немає цій зливі меж.очі вирячені вітринсяють полисками сльозин -їх в далекі несуть краї невгамовані ручаї.в дощ уплетений срібний снігтане, падаючи до ніг.мерзнуть в крапельках ліхтарів цій зимово-осінній грі... -там у променях безліч фарзлива в райдузі суперстар,у лелітки вдяглись авта,пада усмішка на уста;і не віють вітри від віт,парасолевий різноцвітприкрашає дощу печальу осінніх в зимі прощань;і стікає вода зі стріх,із...

Читати далі...

вірш створено з приводу лугандонського проекту під слоганом "Спасибо, Росия!"... &nbsp...

Читати далі...

[Приєднана картинка]...ройяль і саксафон...у спогад лине сутність -ми бУли тут удвох,в кафе твоя присутність.вечірній пізній час,букетик із трьох лілій -кохання поміж нас тут раптом оселилось.і саксафона співв мелодії неспішній -я погляд твій зустрів,не сполохнути б ніжність.сплелися пальці рукі поцілунок довгий,і млость солодких муку порухах і слові -ми були в самотіпобачень і прощання...а вже мела метільна вулицях кохання.і танув сніг на скліпрозоро і барвисто...у суєтній імліпередсвяткове...

Читати далі...

іду крізь парк немов крізь злам у часі[Приєднана картинка]між днем оцим й минулим по межі -самотно тут, печально в одночасі,тут обрис твій за краплями імжі.вагомо листя жовкле з віт спадає,сковзає тихо у веселі дні -минулі дні...вже й спогаду немає,як наче ти наснилася мені.а серце в грудях так щемить і ниє!з чого? чому?...і звідки ця печаль?!чи то вже дощ такий журливий нині,у прохолодний у вечірній час,в осінній час, у невимовний смуток...я смуток цей у спогади візьму.

вирішуються долі всі без насі зустріч кожна оповідь прощання...а я про тебе думаю весь час -на терезах розлук моє кохання.між нами відстань, відстань наче крик!печальних дум не зміряти ніколи.до болю в серці я давно вже звик,але не звикну до душі без волі.відчуджено стою серед стихіймарнот і днин на зламі існування.крізь пил і дим я бачу погляд твій,привітний жест і усмішку вітання -та знаю я на терезах надійлише самотність і вага чекання...

47. самотний сталкер.а час іде, життя триває...біда схитнула метроном,трима на ниточці, хитаєтвій світ, в якому злам і злом.віднині ти самотний сталкер -шукаєш стежку між руїн,каміння де, прути з металустирчать в іржі з бетонних стін.з"їдає очі дим ядучий,що від згасаючих вогнів... -прямуєш вперто і рішучов таємний схрон від ворогів.а в завтра знов ввійдеш понурошляхом, який і пил, і прах -не озираючись в минуле! зола і мор зворотний шлях.ідеш спираючись на костуркрізь дим і попіл...

Читати далі...

9. шлях у падінні (двовірш).вЕсна рання так схожа на осінь стару у дощахвітер зниділий шепче жалі-протиріччя гілкам,слота сивою падає сіткою вод по дахахі калюж каламуть дріж в уламках дзеркал хідникам.і розхитує місто у холоді подихом бриж,що заблуканий сплутаний сіткою крапель сльоти.і у небі овальний іржею покоцаний спижледь висвітлює шлях від самотності до самотикрізь лінивощедротний нудотний з небес водоспадвесь скорючений йду...і бездумновнікуди мій рух.а цей вітер з дощем у весні наче...

Читати далі...

цей світ яскравий -звідки він?..чи стало що?..чи то хмаркИ поспішно таку тінь ховаються у нОчі?чи то лиш вітерполоще інеємволося, вкрите сивиною,й жбурляє в очі зорі всі?..але у тьмі цій баезпросвітнійнастирне світлов серце б"єі переплутує з нудьгоюнестерпний більі жаль за втраченим,згортаєусе минулеу вогняну сліпучу дзигу,яка гудить, летить і падамов куля в омахах з небес,подібна місяцюна мене...і в мить оцю я прокидаюся,від жахумені обличчя захололо... -а то лише на менедивився місяцьі...

Читати далі...