Mолитва любові і ненависті:

боже
дай нашим воїнам
око сокола — кожному
крила яструба — кожному
силу лева
і швидкість тигра

щоб кулі, уламки, ракети і бомби їх оминали
щоб жоден не був поранений
щоб вони ішли, ішли, ішли
шаткували ворога
і вимітали ту нечисть із нашої землі

так поетично і щиро щодня молиться моя бабуся.

і я тепер з нею, цими ж словами.

***

спочатку вона казала мені, що дуже православна і не може говорити злого і думати злого. навіть на ворога

сьогодні вона криком кричить
НЕНАВИДЖУ

***

зараз це те, що маємо відчувати ми всі. читаючи історії людей, які чудом вирвались із Маріуполя. дивлячись на фото зґвалтованих і розтерзаних у Бучі. чуючи новини про нові і нові вибухи шкіл, дитсадків, пологових, музеїв. по всій країні.

боже
не дай нам забути.

вони нас терзали століттями. вони морили нас голодом, вони висилали нас у табори, розстрілювали, топили і палили нас просто за те, що ми українці.

боже
не дай нам пробачити.

боже
дай нам ненавидіти на всю силу.
дай нам вижити, пережити і передати цю ненависть далі своїм дітям, внукам і правнукам.

я зберігаю всі історії про нелюдські злочини. колись я напишу про це книжку. і це буде найстрашніша річ, бо не потрібно буде думати над сюжетними поворотами і конфліктом. кожне слово, кожна літера зараз — відкрита рана.

***

боже
дай нашим людям сили.

нічого більше не прошу. жодних скарбів, багатства чи благ.

найцінніше у нас вже є —
наша країна.

і свобода, що завжди виринала з темної води і живою виходила з вогню. її не знищить жодна куля.

***

боже
як боляче

krapka.krapka

син вирішив познайомити мене зі своєю дівчиною. Можливо майбутньою невісткою. Це значна така сторінка життя.
Заочно мені ця дівчинка дуже подобається. Вчиться в універі, паралельно працює. Готує смачний празький торт) Завітають на каву, готую тірамісу. Ну нормально ж - тортик з кавою? Посидимо, поговоримо.. А про що говорити? І питати про що? Не хочу, щоб якось щось недоречно було. Ух, якось так незвично.
Син, коли ти встиг стати дорослим? Обіцяю не розповідати їй про твої дитячі конфузи.
Сподіваюся, в нас будуть гарні стосунки. Я не вредна ніби свекруха буду. Як воно у вас відбувалося? І як потім склалося?

http://blog.i.ua/user/518748/2382286

В Україні антирекорд летальних випадків ковід, 538 чоловік. Порівнюю з населенням якогось маленького села. І якось невесело.
І стало мені цікаво. Якщо не дай Боже якогось уявного противника вакцинації вкусить заражена сказом тварина (з явними ознаками сказу, піною на морді, не характерною агресивністю і таке інше), то як діятиме ця обачлива та обізнана людина? Чи звернеться вона до лікаря, щоб вколоти антирабічну вакцину? Але ж токсичність? А якщо не дай Боже травмується на городі вилами, граблями чи сторічним цвяхом в землі? Чи убезпечить себе від правця? Або уявімо, що за високий професіоналізм і продуктивність відрядили цю людину до Танзанії досвід передати. Що робитиме зі щепленням від жовтої лихоманки? Відпетляє чи ні, як думаєте?

Сьогодні, ну точніше вже вчора летіла Люфтганзою додому. Здавалося б, німецька якість і все таке. Гімно там, а не якість. П.с. В мене як не срачка, то пердячка. Я вже вибачаюся. То бананів наїлася, то голку собі встромила. Але розумні люди в замітці про банани розповіли мені про алерген латекс. Може й тут щось скажуть.

Каждый день такое чувство, что я что-то упускаю. Мимо меня летит время, а я пустая.
Нет ощущения полноты души. Постоянное желание что-то делать и куда-то спешить. Тоннами глотаю семинары и слова из книг. Лишь бы забыться и выключиться на миг. Но все как через сито или проливным дождем. Душе мало, она поедом жрет. Ты ее наполняешь, а она жрет и жрет. Просит, ноет, болит и жить не даёт. (с)

З'їла банан - отримала анафілактичний шок.