Профіль

G07

G07

Україна, Вінниця

Рейтинг в розділі:

Останні статті

G07

G07

Минуло

  • 25.04.24, 17:12


То була сама самота,
Сама душа всіх на світі пусток,
Яка тільки раз у тисячу років,
Пробирається крізь сніги,
Проходить крізь стіни,
Топить піч і тужить до ранку 

















G07

G07

Прощавай, па

  • 13.03.24, 20:58

Пап, я вдячна Богові за те, що подарував мені найкращу версію папи з усіх можливих. Я дякую тобі за все. За твою любов, доброту, за твоє життя. За те, що ти дочекався мене, знайшов на це сили і подивився на мене востаннє. За те, що я встигла сказати тобі найголовніші слова, які діти можуть сказати своїм батькам.
За ніжність, з якою ти розчісував моє волосся та збирав у хвостик перед тим, як вести мене до садочку. Я досі пам'ятаю цей ритуал. За те, що малою водив мене на футбол (точніше ніс, всадивши собі на шию), хоча якось я вдавилася виноградом коли всі закричали "гооол! ". За твою компанію в поїданні смачної кільки в томаті, дорогою з Погребища в Вінницю. За чуйність і допомогу в усіх моїх життєвих негараздах. Від ловлі летючої миші в квартирі серед ночі до неймовірної підтримки в мої скрутні часи розлучення і самостійного виховання сина. Пробач мені, що надірвала тобі серце своїми життєвими помилками, пробач мені мою часом різкість характеру. Проте, я бачу в собі й твою доброту. Дякую тобі і мамі за те, що подарували мені брата  (він успадкував від тебе левову частину твоїх найкращих якостей, люблю його). І взагалі дякую за всі ваші старання для нас. Ви неймовірні батьки, найкращі. Дякую тобі, що ніколи ні в чому не дорікав мені, що приймав такою, якою я є. Мені ще рости і рости до твого таланту приймати і любити людей, ти в цьому унікальний, пап. 
Я тебе люблю, пап. 
В цьому світі я прощаюся з тобою. Спочивай з Богом і миром. Зустрінемося в кращому світі. Ми не зможемо з тобою там загубитися, в нас надзвичайно сильний зв'язок.
А тут Ти й надалі співатимеш нашими голосами і голосами наших дітей. Вічна тобі пам'ять.
11.03.24 

G07

G07

06.01.вже24

  • 07.01.24, 21:04


Мій розмірений, майже пенсіонерський вайб.


Втикала на літак і мріяла, щоб в небі України скоро літали такі самі, мирні, пасажирські. Багато. Хай буде моїм різдвяним бажанням
Сонцем тішимося, після кількох місяців темряви хочеться спіймати його і не відпускати.
***
Подумалося.
Якби цей відлюдний, тихий, безмовний етап життя не прийшов, я можливо з'їхала б з глузду (насправді ніт, просто люблю поскиглити). Це не враховуючи війни. Бо коли я надумала собі божеволіти від безнадійності, війни ще не було. Була просто сильна втома і нульовий горизонт планувань. Коли все болісно до сраки. Болісно, а не усвідомлено, як у буддистів.
А якби цей період прийшов років на 15 раніше, він напевно здавався б мені нудним. Я би його не зрозуміла і не оцінила би.

Виринуло в пам'яті Біблійне:
" Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом: час родитись і час помирати, час садити і час виривати посаджене, час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати, час плакати й час реготати, час ридати і час танцювати, час розкидати каміння і час каміння громадити, час обіймати і час ухилятись обіймів, час шукати і час розгубити, час збирати і час розкидати, час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити, час кохати і час ненавидіти, час війні і час миру!"

G07

G07

Осінь 2023

  • 20.11.23, 16:29
Привіт, хороші. Осінь.
Хоча й в мене вже місяці півтора, як зима. Зі снігом по коліна, часом вище, часом нижче. А я й тішуся з того. Люблю холод, щоб повноправно палити грубку та свічки. І кайфувати, канєш. Воно горить собі, тріщить, а я поруч вчу мови. Цікаве заняття. Наприклад, шведською ревнощі це "svartsjuk", тобто "чорна хвороба" (svart-чорний, sjuk - хвороба). Мудра назва і коректна. І є в них halsduk. Але то не галстук, як можна логічно собі подумати, а шарф. Такі справи.
 Полярна ніч почала давити на мізки. Ну як зазвичай, наприкінці листопада. Зростає тривожність, яку у жвавості не помічаю, вона приходить уві сні. Сни сюжетні, часом важкі, які пам'ятаєш по пробудженню. Типовий симптом втоми від темряви. І хоча сонце ще з’являється і висить над горизонтом з 8 ранку до 12,але мені вже цього мало. Буде ще менше. Хочу більше. Вирішила в такі моменти згадувати жителів сусідньої Кіруни. Допомагає. В них взагалі сонця нема 2 місяці. І саме місто схоже на декорації до фільму. Ніби несправжнє, ніби місто - "покабудки". І нічого, живуть, на загал не жаліються. Ба навіть люблять свій край. Світу.
 Ніяк не можу добити книгу "Купи собі той довбаний букет". І що характерно, книга цікава. Купу позначок в ній зробила, цитат повиділяла, блокнот купила товстий і красивий. Два. Щоб писати в них, за що вдячна життю (тренуй мозок бачити щось, крім х*йні). В ті блокноти можна писати, що заманеться. Про це в книжці також розповідається. Але я постараюся рефлексувати там на тему гарних речей. Постараюся.
Слухала пару цікавих підкастів. Вразили розповіді нашого Ігоря Козловського. Його не стало в вересні. Хай спочиває з Богом. Напевно він віддав свій борг любові (хто знав про нього, зрозуміє). Він наш український Віктор Франкл. Пережив 700 днів в катівнях т.зв. "днр". Моторошно слухати, як росіяни там "втомлювалися" катувати українців і змінювали один одного "на посту". То вже не зовсім люди. І вони дуже бояться вільних людей. Слухати важко, але вкрай потрібно. Щоб знати. Він цікаво розповідав про внутрішню свободу, де завжди є вибір. Про уяву, яка є лише в людей і яка малює найгірші сценарії у випадках якоїсь невідомості чи відсутності інформації. Про інтровертів, яким легше в самозаглиблення. Та екстравертів. Про те, що наш внутрішній простір - наше спасіння. Про релігію, шо це лише спосіб законектитись з Богом. В Якого ми ніби й віримо, але не віримо Йому. Про слова Апостола Павла "завжди радій". І взагалі про етимологію слова "радість". Сум знесилює.
Про те, чому Бог допустив 24.02.22 в Україні. І багато про що інше, глибоке, філософічне. Ох люблю про таке.

G07

G07

Про цікаві співпадіння

  • 03.10.23, 21:09
Або просто гру фантазії))

Взялася днями читати "Я бачу, вас цікавить пітьма" (рекомендована на одному з улюблених підкастів).

Моторошне таке чтиво, кримінальний трилер з шаленими підвипердами сюжету. Трохи навіть очкуєш, коли заглиблюєшся в книгу. Дуже сподіваюся на щасливий фінал, залишилося пару сотень сторінок.

Так от крінжі додає щось типу дублювання деталей з книги у власній, цілком реальній реальності. Бувало в когось таке? Ніби баги в матриці)) Ну або талановито написано, що аж помічаєш паралелі в своєму житті. Наприклад, головний герой чує в потязі "Highway to hell", читаю це і помічаю, що ця ж пісня саме в цей момент грає в моєму автобусі.

Або інше: в однієї персонажки була брошка у вигляді жабки. Ввечері у власній сауні я надибала жабку, маленьку таку, болотяну. Жаби в нашій хаті не водяться, чесно. Хтось просто не причинив дверей до підвалу. От і прискакала грітися. Ми офігіли, бо на пам'яті тутешніх шведів жаби до саун не вітали ніколи. Хоч би як холодно не було. Ну ок.

Йдемо далі. Одна з головних героїнь книги перевтілюється на пташку, щоб стати дороговказом для спасителя своєї дитини. І хто б міг подумати? Сьогодні пернате залетіло до нашої аудиторії, сіло на карниз і не особливо поспішало на волю. Я взяла її обережно рукою, засичало, аж відчула ці вібрації в долоні. Навіть не знала, що синиці вдають з себе змій) Просунула руку у відчинене вікно, лети, кажу. Ти вільна. Сидить, вчепилася кігтиками в пальці. Дивиться на усіх. Зрештою, полетіла канєш.

Чесно кажучи, запал дочитати по-троху згасає) Але не в моєму характері станцювати і не вклонитися, такшо побачимо, що там далі..

G07

G07

Не хвилюйтеся, двері відчиняться.

  • 16.09.23, 10:04
Привіт, бложик.
Подивилась вчора на Такфліксі документалку "Не хвилюйся, двері відчиняться".
Там про життя і справжність. Любов я також відчувала фоново. Наприклад, в щедрій мисці еклерів, якими продавець газет з електрички пригощав знімальну групу. Руки в нього не панські, він знає це. Тому соромився торкатися гостинців. Щоб ніби не бруднити собою.
Йому хтось колись сказав, що він схожий на Гоголя. Відтоді він носить характерну дивакувату зачіску і прізвисько Гоголь. А справді є в ньому ця гоголівська драматичність.
(Буває ж так, кимось проронене слово таврується в свідомості і далі відлік починається з нього).
Любов в ним же зібраних та дбайливо очищених абрикосах. Для гостів.
Торкнув епізод з чоловіком, який проникливо слухав в плеєрі "... біда не в тім, що ти мене не любиш..."
Життя в боязкій собаці, яку на роздоріжжі годують випадкові перехожі.
І в цих буденних розмовах про сажанці та війну.
Наївність в розповіді молодого солдата про піраміду Маслоу. Чи досягне він її вершини? Сподіваюся, усі хлопці з цього фільму живі.

В сюжеті суцільно про життя, простоту і справжність, не перескажеш. Бо кожен побачить щось своє.
Дивилась і сама собі дивувалась. Те, що раніше вганяло мене в якусь душевну пердень, зараз стало зрозумілим. Бляха.
В епізоді, де чоловік з ялинкою каже до когось знервовано і різко: "Пішли!". Секундний епізод і купа моїх спогадів. В мого батька також такі інтонації є. На перший погляд ніби роздратування, а насправді піклування. А я казилася часом на ці його манери.
Або люди, що кричать, залазячи до електрички: "Тож поможіть!..." Така буденна, звична інтонація. Типу, чого витріщилися, допоможіть давайте мені з моїми тлумаками. Раніше я харилася на такі чиїсь заведенції, а в фільми дійшло, що це ж наша справжність, ну от ми такі, неповторно, направду. Без удавання і штучності. Ми запальні і добрі.
Роздивлялась стилі одягу в героїв фільму. В мене був заскок щодо цього. Колись почула чиєсь гидливе "ширпотреб" і боялась виглядати ширпотребно (якір, як в Гоголя). Вирішила, що не маю смаку і мала напівпорожню шафу. В магазинах одягу впадала в ступор і геть не знала, що мені треба і з чим його носити. Яка метушня.. А за цими дрібніми переживаннями триває життя. Хороше життя.
***
Вирішила, хай що там буде далі, а свій паспорт залишу при собі.

G07

G07

Здрастуй

  • 12.08.23, 23:34
мій бложик. Колись я планувала тебе зробити своїм щоденником. А потім посоромилась думки на люди виставляти. А згодом здатність їх формулювати десь ділася, вони ніби скінчилися за побутовим отупінням. А потім переїзд, а згодом війна, забила. Приємно, що тут є люди, ти не один. Щось публікуюють, коментуюють. Розбавляють атмосферу закинутого будиночку. З побитими вітром шибками, пліснявою і протягами. І порепаною грубкою, в якій півстоліття тому востаннє горів вогонь. Бляха, скучила за селом. І за Україною. Чомусь дикої ностальгії нема. Хочеться лише в певні місця. І в певну пору року та доби. Щоб все повторилося так, як я пам'ятаю. Щоб саме так сідло сонце і саме ті люди були поруч.
Бложик, я змінююсь. І зовні також. Спостерігаю за своїми змінами ніби стоячи поруч. Або швидше як глядач з кінозалу за своєю героїнею на екрані (асоціація не моя, почула колись в Юри Менячихина і прямо в душу). О, контур обличчя став інший, погляд якийсь глибший, ніс збільшився (ніс має тенденцію з віком укрупнюватися. Охохо, уявляю свій рубильник в 80+,дай Боже дожити). Стала ніжніша сама до себе. Навчилась трохи детектувати свою внутрішню людожерку і коли вона навідується часом, то намагаюся з нею в діалог. Востаннє вона з'являлась в день народження. Прийшла і заспівала святкову пісеньку про бабу ягодку в 45. І пам'ятаю ж я такі гидозні пісні! Але нічо, якось порозумілися.
Палити я, бложик, не кинула. Перейшла на айкос. Гімно як гімно і гімном смердить. За яке ще й потрібно платити. Але інакше зі своїми тривогами поратися не хочу.
Скоро осінь, бложик. Я відчуваю її вже зараз,день помітно коротшає. Нарешті в мене з'явилась ніч, як в нормальних людей світанок. Прийшло хоч трішечки темряви, розсіяної такої, зі світлим горизонтом. Бувають жеж на цій планеті місця, де люди сумуюють за темрявою. Ну нічо, мине пару місяців і я писатиму тобі, як суцільна ніч мені остогидла. Таке життя і його циклічність.
Окей, бувай малий. До зустрічі і наступного натхнення.

G07

G07

Біженці?

  • 26.12.22, 00:19
- Біженці?
- Ми з Констахи. Нам би до Краматорська.
- Зброя, заборонені речі? Що в багажнику?
- У мене там речі.. ну, наші. Ми що могли пакували. Скласти все швидко - все життя в багажник...
- Вагітна?
- Останній місяць. Нам швидше треба. Хочемо в Крамі на поїзд. Там Інтерсіті завтра, в обід, пів третьої... На Київ.
-Іосіф...Блін, не бачу...
-Йосип. Йосип я. Вона - Марія. Ось, в Дії гляньте, там пописку видно краще...
-Бачу вже... Ох, бля... Чоловіче, куди ж ти поїдеш далі?! Медика! Док! Сюди, швидше, Док, бігом!...

....- Ну, ви й фартові.... Син у тебе. На, кури. Йосип.... Тебе, хоч, не на честь Сталіна назвали?! ... Господи, що за часи... На блок-посту родити... В хліві вже ліпше... Ну, ти, цей, не переживай. У нас Док, він шарить. В порядку твої...

...-Бажаю здоров'я! Пацани, тут породіллю треба довезти. Їх троє. В Крам. Вас троє? Помістяться! Ну, ви ж не царі - малого з мамкою в кабіну, ви з папкою - в кузов....

...-Чюєш, Док, а шо це так світить? Та нє, як на безпілотник - заяскраве. І висить постійно над нами... Як Зоря.. Та яка, нафіг, Зоря, над Донбасом?! Певно, супутник... НАТО, певно, запустило....

...-Док, так давай того "ланоса" , що вагітну віз, відіпхаємо. Це ж осел - не машина. Заглох - не заведеш... Вони ж поїхали, а нам тут грайся... Господи, на саме Різдво, то роди приймай, то машини тягай...

Над териконом непорушно висіла яскрава Зоря. Вовка Пастушок докурив у жменю і розтоптав каблуком недопалок. Зоря була дуже дивною але не викликала страху. Пастушок подумав, що, непогано було б мати стінгер та вальнути, про всяк випадок, те яскраве світло над териконом...

...Розтелепана Навара несла на Захід Немовля і Маму, і троє зі сходу, з-під Бахмута, дали їм свою фліску, фляжку і грілку.
Навряд, чи на світі були щедріші царі...

... Дві тисячі двадцять другий раз. Дві тисячі двадцять другий раз, а у світі все так же - пастушки приймають Його першим, а царі обдаровують тричі. І тільки міняються іроди. Втім - іроди все такі ж прокляті і приречені на поразку, хоч від них, спочатку треба втікати.
Дві тисячі двадцять другий раз.

Володимир Шершень Бараняк

G07

G07

А давайте жалеть русских

  • 18.12.22, 17:32
А давайте жалеть русских. Я серьёзно

Им тяжело просто пиздец, они жертвы. Вот, сука, все без исключения

Вы себе даже представить не можете то, как на самом деле сложно быть русским. Особенно выехавшим из ебанария и пытающимся учить этих тупых хохлов тому, в чем они вообще не разбираются. Хм... кстати, а в чём эти ущербные вообще разбираются? Это ж село ебаное

Правда, хохлы в последнее время ахуевшие пошли - ни здрасьте, ни до свидания, а с ходу хуууяк! - русский? А, понятно. Иди нахуй значит-. Вообще оборзели, селюки, блядь

Знаете как тяжело жить с тем, что хохлы просто посылают, особенно с такой тонкой душевной организацией как у русских? Не знаете? Вот именно!

Поэтому садитесь и слушайте, блядь. Иначе настоящий "нетакой" русский будет считать своим долгом на вас обидеться и либо начать славить путина, либо одеть камуфляж и пойти убивать этих ебаных нацистов. Поэтому нехуй нас учить тому, в чем не понимаете и слушайте молча

Да, мы, россияне, все жертвы. На самом деле мы ни в чем не виноваты - нас обманули, так бывает. Кого-то обманули больше, кого-то меньше... И вообще вам всем не понять то, как сложно жить, когда вокруг обман...

Ой, да не нужно сейчас рассказывать, мол вы, хохлы не такие. Понавыдумывали себе сказок про Бандеру и кичатся этим... вы разве не понимаете, что это нас, россиян, бесит? Ну, все эти Бандеры, Шухевичи, УПА и т д. Нужно спрашивать нас сначала о том, как мы отреагируем на то, что вы хотите у себя в стране сделать

В смысле иди нахуй, имперец ебучий? Курица не птица, Украина не заграница. Ну, в смысле, давайте лучше поговорим о том, как у вас в стране зигуют и не нужно отрицать, что этого нет. Какой мильчаков? Не знаю таких.

Ааа... вот этот мильчаков... ну, балуется парень, с кем не бывает? Чего вы сразу прицепились к нему? У вас вообще СС Галичина, давайте лучше об этом поговорим

Только сначала закончим о том, как же русским тяжело живется и как этот беспощадный мир не жалеет россиян. Хохлы, молчать! Вам слова не давали

Та что ж такое... опять эти хохлы свои песни поют и нашего президента оскорбляют... да, может он для вас, для украинцев не совсем хороший человек, но вы обязаны уважать выбор народа россии - вы ж в Европу идёте или как? Вы не считаете, что это как минимум не толерантно по отношению к человеку по фамилии путин?

Представляете как сложно быть русскими, когда их президента даже за человека не считают в соседней стране, тем самым, не уважая их выбор??? Все мы не сахар, со своими тараканами в головах и маленькими странностями, но нужно ж просто принимать человека таким, каким он есть - так ведь в Европе говорят или нет?

А можно ещё раз? Ну, в смысле, на нормальном языке. Русские не обязаны учить все эти наречия и балачки. Или для вас, хохлов, слишком сложно выучить нормальный язык? В смысле иди нахуй?

Вот видите, проблема не только в русских - просто в Украине не хотят говорить на русском. И все

В смысле нахуй нам ваш изык? На нем пушкин писал! И пушкин тоже нахуй? Хм... Так никакой Европы вам не светит, хохлы - вы не уважаете чужую культуру. Вы вообще понимаете, что сам украинский язык в Украине ранит россиян?

Это не толерантно по отношению к россиянам, когда в Украине мало русских книг, русской культуры, понимаете, хохлы? Вы хотите это все запретить? Хм... так вы тогда точно нацисты... так гитлер делал

Да какая разница, сколько в россии украинских школ? Вас кто-то спрашивал? Это другая, независимая страна, вам какое дело до неё? У себя лучше разберитесь с радикалами, которые призывают к геноциду русских

Та блядь... Я что ли по вас стреляю... или это мои родственники? К ним претензии предъявлять, а не ко мне. И вообще, если б вы знали только, сколько россияне наслушались подобного, то вы поняли, что мы в чем не виноваты. Это все путин, а не мы

Мы - жертвы. Нас обманули. Нас используют. И вас тоже

Ой, да ладно тебе, хохол... типа ты не такой же и не веришь в то, что тебе по телевизору рассказывают американцы?
Та какие стиралки?? Ты вообще понимаешь, селюк, что человек не от хорошей жизни хочет забрать это себе домой?? Как можно быть таким жестоким по отношению к людям? Или ты думаешь, что им в кайф таскать за собой стиральную машину?

В смысле работать не пробовал, чтобы заработать и купить стиралку? А ты уверен, что не пробовал? А может пробовал и у него не получилось? А может негде работать? Откуда ты знаешь? Лишь бы захейтить, не разобравшись в ситуации... а ещё с русских смеётесь

В смысле иди нахуй и сдохни в стиралке? Что ж вы, хохлы, такие агрессивные?... Вот лично я тебе что-то плохое сделал? Я стрелял по Киеву или может я бомбил Мариуполь? Нет? Так, а какого черта ты ко мне прицепился? Это путин все и его фанаты, я тут не при делах

Ну, да. Я ходил на выборы путина и знал, что их сфальсифицируют. И чо? Ты вообще представляешь, хохол, на сколько это тяжело морально, участвовать в таком цирке? Ну, вот видишь - не знаешь, а осуждаешь уже... лишь бы клеймо поставить...

Сами вы рабы, хохлы. Россияне гордые и свободные люди. Мы можем послать нахуй омон, но слишком хорошо воспитанны. Мы можем набить ебало омону, но не делаем этого, чтобы омоновцев не выгнали с работы - мы думаем об их семьях.

А вы думали когда-нибудь о семьях тех, кого вы камнями закидывали на Майдане? Мы думаем постоянно, ведь у нас загадочная душа, а весь мир этого не понимает...

В смысле уберите из власти пидаров с нацистскими замашками? Почему весь мир не уважает выбор русского народа??? Это наша власть, пусть кому-то она и кажется плохой, но это наш выбор и негоже вам, жителям чужой страны, указывать как и что делать у себя дома, призывать к революции и т д

Спасибо, но мы сами разберёмся. Вы не разбираетесь, а лезете нас учить как майданить. Мы - за революцию без насилия, уважайте наш выбор и нашу толерантность по отношению к силовикам, блядь

Кстати, нам, россиянам, все должны сочувствовать. Обязательно. Также нас должны хоть иногда попытаться понять, мы не такие простые, как кажется. Это у хохлов все просто - если русский стреляет в украинца на територии Украины, значит это пидарас. У нас все иначе и глубже

Никто не задумывается о том, какие были причины у ракетчиков, которые стреляют по Украине? А надо бы. Может у парней кредиты? Ну или родственники больные. И вообще, они всю жизнь только этим и занимались, если кто забыл - не идти ж им воровать, правда?

Все относительно на самом деле. Может ракетчик, который стреляет по Украине, хороший муж, не думали об этом? Или может вы думали хоть раз о том, что будет с семьёй его, если он откажется? Его ж посадят. Плюс карьера в пизду. Или вы прикажете ему идти вагоны разгружать каждую ночь?

Угу... лишь бы клеймо поставить...

И вообще, почему украинцы не сбивают ракеты, если им так они мешают? Вы б, хохлы, задали вопросы правительству о том, почему так мало ракет ваша армия сбивает, а не кричали бы везде о том, что русских нужно убивать. Нужно разбираться в каждой отдельной ситуации. Ну, а если ваше пво плохо работает, то ракетчики из рф тут при чем? Они жертвы режима, если кто не понял

Солдаты из рф, которые приехали в Украину воевать, тоже жертвы, не могли они отказаться. Вы просто не хотите понять то, на сколько сложно им, солдатам из рф, эти деньги даются и завидуете их зарплатам

У кого майонез в голове? Кто имперец ебучий? Ааа! Не нравится, да? Это нормально. Как будто солдатам из рф убивать украинцев нравится...

И вообще, хохлы, нельзя быть такими злыми. Вы ж даже в ситуации не разобрались, а клеймите всех без разбора. Толерантнее надо быть - вы слишком агрессивные, видимо на вас пропаганда действует ваша не лучшим образом

Мораль. Монолог лицемера окончен.

Конец
(с)

G07

G07

Щодо тактичного

  • 25.09.22, 19:54

Олеже, одне питання: я все більше починаю думати, що тактичне застосує. А як ви ваажаєте?

Олег Шарп:
Не виключаю застосування росією ТЯЗ. Експерти сходяться, що росіяни демонстративно можуть підірвати ТЯЗ на Зміїному, на Яворівському полігоні або у повітрі над Центральною Україною. Проте, США зараз по всім каналам доводить Кремлю, що відповідь буде адекватною - наприклад, вибух високо у повітрі над москвою для виведення з ладу ППО, або ж знищення ЧФ. Активні контакти з цього приводу йдуть, і Вашингтон з Лондоном доносять, що безнаказаним такий крок не залишиться.
Сторінки:
1
2
3
4
5
7
попередня
наступна