В умовах постійної агресії з боку Російської федерації, в нашій країні продовжують цілком успішно працювати банки та страхові компанії підконтрольні Російські Федерації, кредитувати і обслуговувати підприємства, брати депозити у населення, страхувати наші життя, майно та здоров`я – заробляти причому досить непогано.

В той час коли ми користуємось послугами Російських банків та страхових компаній таких як СК «ІНГО Україна», СК «Провідна», СК «Просто Страхування», ПАТ «Банк Форвард»; ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії»; ПАТ «Акціонерний комерційний промислово – інвестиційний банк»; ПАТ «ВТБ Банк»; ПАТ «ВіЕс Банк»; ПАТ «Альфа-Банк»; ПАТ «Укрсоцбанк»; ПАТ «БМ Банк» ми фактично приймаємо участь у фінансуванні військової агресії РФ проти України, замість того щоб формувати позитивний імідж державних банківських установ.

Середній розмір кредитних портфелів даних банківських установ на даний час складає 28,5 млн. грн., при середній відсотковій ставці по кредиту в 20% річних, тобто середньо річний прибуток вищевказаних банківських установ сягає 5.7 млн. гривень кожен.

Даний факт свідчить про доволі високу можливість впливу Російської Федерації на економічні інтереси держави, та регулярні надходження до бюджету країни агресора грошових коштів за рахунок прибутку таких банківських установ, які в подальшому використовуються для закупівлі озброєння, тощо.

Вперше Володимир Рубан «засвітився» в українських мас-медіа у 2014 році як переговорщик у процесі обміну полоненими та керівник ГО «Офіцерський корпус». До цього часу будь-які згадки про Рубана у вітчизняній пресі фактично відсутні. Логічно, виникає запитання: чим жив і кому служив новоспечений «генерал-полковник» Рубан і завдяки чому, чи, ймовірніше, кому завдячує своєму злету колишній випускник авіаційного училища Володя Гарбузюк?

Історія Рубана, що видно з поодиноких біографічних згадок, почалась у Чернігівському вищому військовому авіаційному училищі, куди Рубан-Гарбузюк вступив після закінчення школи у 1984 році. Як мінімум, до початку 90-х Рубан проходив військову службу в лавах ЗС СРСР у чині лейтенанта, а згодом – старшого лейтенанта, однак на цьому його військова кар’єра закінчилась. Варто зауважити ще раз, — у званні саме старшого лейтенанта!

Звільнившись у запас, Рубан пробував себе у підприємництві, друкарській справі, громадському русі, де нічим цікавим чи значущим себе не проявив. Дивує інше, — як нікому невідомий колишній військовий, а згодом просто пересічний дрібний торгаш зміг засвітитись у чині генерал-полковника, та ще й у статусі надвідповідальної в умовах війни з Росією особи – переговорщика у процесі звільнення полонених.

Тут варто також зазначити, що просто так переговорщиками не стають, адже на кону життя людей, заручників, полонених. Для цього потрібна або фахова вища освіта, або тісні зв’язки з «тією» стороною. Перший варіант упускаємо, — спеціальної освіти у Рубана не було й досі нема.

Однак, у другому варіанті це не стільки переговорщик, як банальний «рєшала»-посередник, який просто бере гроші по один бік лінії розмежування і під гарантії недоторканості з боку терористів везе їх на «темну сторону Місяця».

Фактично, сам факт переговорів Рубана, якщо відслідкувати його подвиги, полягав у визначенні-погодженні кандидатур на звільнення з так званими представниками «ДНР-ЛНР» і передачі коштів. Недарма ж у активно обговорюваному ролику, розміщеному на відео-хостингу «YouTube», звільнений з полону терористів український боєць прямо в обличчя привселюдно звинуватив Рубана у дволикості, брехні і «договорняках» з лідером терористів Захарченком. Згадав звільнений солдат і про пістолет «Стєчкін», подарований Рубану ватажком ДНР, і про спільні пиятики, під час яких Рубан якраз і вирішував з терористами долю українських бійців, при цьому мабуть запиваючи улюбленою «Путінкою» черговий тост за «вєру, царя і отєчєство». Усе відповідно до прищеплених традицій радянського, а згодом русского, офіцерства.

Тут варто зауважити, що всередині 80-х усі військові училища були підпорядковані Москві, — як у питаннях військово-політичного виховання, так і подальших кадрових призначень для проходження подальшої служби молодих офіцерів. Як правило, після завершення командних училищ майбутні командири взводів уже були членами партії, на той час єдиної – КПРС, та перебували під пильним оком всесильного КГБ і військових «особістів». А такі зв’язки, як свідчать численні факти державної зради найвищих командирів у захопленому агресором Криму, просто так не рвуться і зберігаються десятиліттями. То чи не з часів навчання Рубана тягнеться ниточка «успішних переговорів», гарантією яких є безпосереднє кришування його з боку численних «кураторів» Генштабу ЗС РФ, які безпосередньо координують дії бойовиків на Сході України?

Є інша гіпотеза «злету» переговорщика Рубана. Як стверджують джерела в оточенні самого Рубана, його так звані «переговорні» успіхи напряму залежать від волі лідера «Українського вибору» Медведчука. Саме через кума Путіна Рубан визначає тих, кого можуть звільнити по той бік «нульовки», а кого тримають для диктату своїх умов терористи.

Якщо більш детально вивчити публікації на сайті псевдоУкраїнського вибору, то вимальовується цікава картина – уся діяльність Рубана і його «Офіцерського корпусу» спрямована на піар одіозного олігарха: «За участі Медведчука звільнили стільки то військових», «Благодаря группе Медведчука домой вернули столько пленных» … і практично ті ж самі фото звільнених і заголовки у Рубана.

Одне діло – провести обмін рядових бійців, зовсім інше – організувати обмін знакових фігур у зовнішній політиці на кшталт режисера Сєнцова, Надії Савченко на тих же затриманих «заблудших» російських ГРУшників. Пригадуєте нещодавню заяву Рубана про те, що російська сторона готова до такого обміну … А тепер задумайтесь, чи міг сам Рубан навіть випадково озвучити позицію цілої країни-агресора без попереднього узгодження такого вкиду з особами, уповноваженими Росією на переговори?

І чи не є це насправді «інформаційною качкою» з метою визначення позиції української сторони як до відповідного варіанту обміну, так і з’ясування реальних можливостей Рубана в питаннях впливу на українське керівництво?

Багато розмов на даний час точиться про «героя-генерала», який докладає «неймовірних» зусиль для звільнення військовополонених. При цьому будь-яка критика в його адресу сприймається Рубаном ніяк інакше, аніж образа офіцерської честі та його «заслуг» перед Батьківщиною. От тільки для того, щоб захистити офіцерську честь «генерал-полковника», В.Рубану варто для початку пред’явити документи про присвоєння йому відповідного військового звання. А потім уже можна звертатись у судові інстанції, де, гарантовано, громадськість почує багато чого цікавого про офіцерський шлях «від лейтенанта до генерала».

Адже будь-яка армія починається з стройової частини. А рукописи, себто особові справи, як відомо, не горять …

Шапка, яка горить, або що стоїть за заявою Портнова

Тиждень, що минає, з поміж усього, також ознаменувався гучними викривальними заявами керівництва Генпрокуратури, Служби безпеки України та Міністерства внутрішніх справ за результатами найбільш масштабного розслідування злочинів, вчинених проти учасників Революції Гідності в період з грудня 2013 по лютий 2014 року. Названі відомі прізвища колись недоторканих небожителів від «влади Януковича», наведені беззаперечні факти, озвучені цифри, дати, аргументи, які засвідчують – КРИВАВІ ЗЛОЧИНИ проти мирного населення були організовані та санкціоновані тодішнім президентом і його найближчим оточенням.

Саме ж «оточення», якщо уважно відслідковувати наведений правоохоронцями фактаж, охопило усі щаблі влади в Україні, міцно затиснувши державу у могутніх щупальцях гігантського спрута. Усі їх дії були підпорядковані масштабній системі корупції та круговій поруці, спрямовані виключно на єдине завдання – за будь-яку ціну втримати при владі систему, побудовану на криміналі та залякуванні громадян.

Нажаль, чимало тодішніх «осіб, наближених до імператора», встигли втекти, скориставшись певною дезорганізацією правоохоронної системи у ті важкі дні переосмислення суті подій. Фактично усі причетні до розстрілів і переслідувань протетсувальників зараз перебувають під покровительством, або ж, іншими словами - в якості кримінально-психологічних заручників російського президента Путіна, ізгоя для цивілізованого світу і просто агресора для кожного українця. Контрольоване спецслужбами РФ існування біглих злочинців, попри все, не заважає «папєрєднікам» на чолі з Януковичем та Азаровим, час від часу «гавкати» в сторону західного кордону, імітуючи якусь власну активність передколаптоїдного характеру.

Намагаючись якось реагувати на озвучені правоохоронцями напередодні і до болю знайомі прізвища злочинців, за якими «плаче» українське народне і державне правосуддя, заручники агресора спробували вкинути черговий фейк, покликаний очорнити вітчизняну спецслужбу й особисто її керівника – генерал-полковника Василя Грицака. Пригадується, масова істерія за схожим сценарієм була розіграна напередодні призначення Грицака Головою СБУ та голосування в парламенті. Тоді теж масово ширились в Інтернеті фейки про його надуманих родичів, статки, сторінки кар’єри та інші «диванні сенсації». Суцільний перепост-«вентилятор» з однією метою – скласти негативне враження і нав’язати вигідні стереотипи.

Насправді ж ситуація має зворотну сторону, має свої причинно-наслідкові зв’язки і логічне пояснення. Як неодноразово уже повідомлялось у мас-медіа, СБУ з часу керівництва нею В.Грицака, наступила дуже болісно на зажирілу горлянку як представникам минулої влади, так й корупціонерам і злочинцям, які зуміли сховатись і перефарбуватись у нові кольори. При цьому, ані партійні квитки, ані високі кабінети уже не є гарантією того, що скоєний злочин залишиться непокараним. Саме ефективні і оперативно миттєві дії СБУ не дали змоги втекти за кордон під омофор «русскіх скрєп» екс-чиновникам Януковича, різним «діамантовим» та «валютним» прокурорам-корупціонерам, кримінальним злочинцям та посібникам тероризму на Сході країни. Це й дратує вчорашніх «всемогутніх і недоторканих», тому й гавкають з-за «парєбріка»… гавкають безглуздо-примітивно і жалюгідно-недолуго, без фактів і аргументів, з метою дискредитувати і «сенсаційно» нагадати про себе за принципом «я живой».

Так, у соціальних мережах та засобах масової інформації почали з’являтись повідомлення біглого екс-першого заступника керівника АП Януковича А.Портнова про начебто перебування діючого Голови СБУ В.Грицака в системі спецслужби на посаді радника втікача-Якименка в період Майдану. Такий собі інформаційно-пропагандистський випук на кшталт «распятава мальчіка». Проблема виникла у Портнова в іншому ракурсі – Україна уже давно не живе за кальками зомбі-ящиків, а про успішну діяльність Грицака на посаді керівника СБУ не чув тільки глухий.

Як свідчать відкриті джерела, офіційні документи СБУ, коментарі і репортажі за участю відомих в Україні політиків, громадських діячів та журналістів, саме кандидатура Грицака при розгляді її на посаду керівника спецслужби не була піддана жодному сумніву чи звинуваченням у приховуванні фактів як з боку провладних сил, так і представників опозиції – вчорашніх «друзів» Портнова. Усі визнавали професіоналізм і ефективність дій Грицака, згадуючи і найбільш гучний арешт генерала Пукача саме за його безпосередньої участі та організації спецоперації, активну особисту участь у бойових діях в АТО у найважчий для країни період під час вторгнення агресора-Росії на Схід України у серпні 2014, гучні арешти корупціонерів уже після повернення на керівні посади в СБУ.

Спростовує і аргументовано викриває фейк Портнова про роботу Грицака в СБУ в період Майдану й речниця СБУ О.Гітлянська. З наведених нею матеріалів видно, що у напередодні Революції Гідності  генерал-полковник В.Грицак ще 15 листопада 2013 року подав рапорт на звільнення з військової служби за власним бажанням. Незважаючи на те, що у Службі тягнули з розглядом цього рапорту, він не став очікувати у кабінеті, а пішов на Майдан до людей.

Багато відомих учасників Революції Гідності з числа політиків та  громадських діячів можуть підтвердити, що Грицак робив все можливе у той час, аби не допустити кровопролиття на Майдані. Не пішов він з Майдану й тоді, коли довідався, що, замість звільнення, його призначили офіцером з особливих доручень у Службі. Грицак й після перемоги Революції Гідності постійно перебував на передовій у районі проведення антитерористичної операції, захищаючи Батьківщину. Ще перебуваючи на посаді першого заступника Голови СБУ, Грицак фактично протягом року керував АТО на Сході країни. Ефективністю й безкомпромісністю своїх дій у зоні АТО В.Грицак не тільки підтвердив власний авторитет серед колег по роботі, а й примножив його серед усіх, з ким пересікався на землі Донбасу. Заслуги В.Грицака перед країною були гідно відзначені українським парламентом, який абсолютною більшістю у 340 голосів підтримав його кандидатуру на посаду Голови СБУ. Мабуть, - це знаково і безапеляційно виправдано.

Численні позитивні відгуки Д.Яроша, О.Мочанова, екс-заступників Голови СБУ О.Скипальського та О.Скибінецького, колег по роботі у Рівненському управлінні СБУ – це далеко не вичерпний перелік осіб, які на реальних діях побачили у Грицаку справжнього керівника спецслужби, а надто у час найважчих для нашої країни випробувань і зовнішньої військової агресії.

Знаковим є той факт, що у свій час керівник «Правого сектору», якого важко запідозрити у підтримці «ворога» і яким лякали «русскіх младєнцев», - Дмитро Ярош також чітко висловив своє ставлення до Голови СБУ: «Знаю Василя Грицака як офіцера, який особисто брав участь не тільки в планування, а і у виконанні бойових операцій, не ховаючись за спинами своїх підлеглих. А таких генералів на фронті, повірте, є дуже мало».

Свою підтримку В.Грицаку висловив й керівник батальйону «Дніпро 1» Юрій Береза: «Хочу висловити свою підтримку Василю Грицаку. Справжньому офіцеру і надійній людині. Він неодноразово допомагав нам ще під час літньої кампанії, у якості керівника Антитерористичного центру при СБУ. Більш того, спецпідрозділ «АЛЬФА», якою командував Василь Сергійович, на момент початку АТО був чи не єдиним бойовим підрозділом, який на вищому рівні професіоналізму виконував завдання на Сході, в тому числі у тісній співпраці з добровольцями».

Мабуть найбільш змістовну думку щодо В.Грицака висловив відомий волонтер-ведучий Олексій Мочанов: «Сергеич - уважаемый в Конторе старший офицер, опер и пахарь, главный "по войне". Его по настоящему ценят Альфачи и Арта, десантура и гвардейцы, добровольцы и правосеки. Потому что не политик. Потому что опер и свой. И в борьбе с коррупцией, и в борьбе с контрабандой. Не только на фронте и в зоне АТО. Везде. На всех фронтах и направлениях. Потому что доверяю этому Мужику. И верю, что он не из тех, кто сможет отдавать преступные приказы. Дел у Службы – полно».

Як бачимо, вотум довіри українського суспільства і вітчизняного політикуму у В.Грицака надзвичайно високий і це свідчить про визнання його заслуг перед Україною та сподівання, які покладає український народ на спецслужбу і її керівництво.

А «непану» Портнову для з’ясування усіх перипетій службової кар’єри діючого Голови СБУ дуже хочеться порекомендувати на декілька годин приїхати на будь-який український блокпост на межі рідного йому російсько-терористичного «Мордору», де йому аргументовано «дадуть відповіді» на усі його запитання, а сумніви у кар’єрі Грицака розвіють і якісно розтлумачать, з обов’язковими у такому випадку «слайдами про народну любов». 

16 та 18 липня Службою безпеки України реалізовано низку успішних спецоперацій, в ході яких було вилучено два спеціальні технічні комплекси для прослуховування мобільних телефонів. Варто зауважити, що спецслужбою й раніше фіксувались непоодинокі випадки використання таких спецзасобів членами терористичних організацій на Сході України та іншими організованими злочинними угрупуваннями, що першочергово створювало неабиякі проблеми як для функціонування владних комунікацій, так і для представників бізнесу і політикуму, розмови яких періодично викидались в Інтернет та використовувались для шантажу.

Як повідомив Глава СБУ Василь Грицак під час наради Президента України з представниками силових відомств на Дніпропетровщині, в результаті реалізації оперативної інформації спецслужбою, спільно з Генпрокуратурою України, у м.Києві виявлено комплекс для зняття даних з каналів мобільного зв’язку. «Комплекс здатен одночасно прослуховувати 128 абонентів, коштує від $200 тис. та вміщується e звичайний чемодан», – заявив В.Грицак. «А потім ми дивуємось, коли чиїсь розмови з’являються в Інтернеті», – додав глава СБУ. Також було з’ясовано, що обладнання для прослуховування незаконно виготовлено на одному з українських підприємств.

Одразу ж на наступний день, 18 липня, В.Грицак проінформував П.Порошенка про успішну реалізацію чергової спецоперації СБУ, результати якої викликали значний суспільний резонанс. Адже, як було встановлено, співробітники спецслужби вилучили комплекс обладнання, яке незаконно використовувалося для прослуховування телефонних розмов опозиційних лідерів та активістів під час Революції Гідності.

У ході проведення спецоперації в місті Києві також було затримано групу осіб на чолі з діючим співробітником - підполковником Центрального Управління СБ України, яка займалась незаконним прослуховуванням. У зловмисників вилучено надсучасний спеціальний комплекс для зняття даних з каналів мобільного зв’язку. За оперативною інформацією, в Україну комплекс потрапив контрабандним шляхом за безпосередньої участі спецслужб Російської Федерації. Перевіряється також інформація про можливу участь колишнього голови СБУ Якименка у ввезенні спецтехніки до України. Наразі встановлено, що аналогів такої спеціальної системи перехоплення в Україні немає. Її виготовлено підконтрольною спецслужбам РФ фірмою, що зареєстрована у Новій Зеландії.

За вказаним фактом порушено кримінальне провадження за ст. 359 (незаконні придбання, збут або використання спеціальних технічних засобів отримання інформації) Кримінального кодексу України. Обладнання відправлено на експертизу, у тому числі - для виявлення, кого саме прослуховували зловмисники як під час Революції Гідності, так і до останнього моменту. Як підкреслив В.Грицак, Служба безпеки України вперше за останні п’ять років здобула такі суттєві результати по протидії незаконному використанню спецзасобів для «прослушки». Також Глава СБУ наголосив: «Служба і надалі вживатиме дієвих заходів з метою забезпечення прав і свобод громадян».

Оперативна інформація про чітко сплановані і реалізовані спецоперації СБУ, яка мало не щодня доводиться до відома громадськості, дає усі підстави для висновку, що після призначення В.Грицака Головою СБУ та кардинальних змін у керівництві відомства, спецслужба отримала «друге дихання» і почала діяти активно, скоординовано і, що не менш важливо, ефективно.