Сповідь великої душі із книги М. Дочинця

..."Що вас на світі так довго тримле?"

"Молитва. Молюся ревно, так, що й волосся слухає, не росте в той час"...  - А ще - цілість тіла, духу й серця. Жити треба твердо і радо. Не ламати себе і не подвоювати. Ні в роботі, ні в жаданні, ні в помислі. Бо чоловік не гадина - і розсічені кусні тіла й душі не відживуть. Проси собі цілости. Будь у єдности з собою. Будь одним, а не різним. Будь одному вірний. Будь з одним до кінця, а не з різними коротко. Будь з одною жоною, бо в ній є все те, що і в инших, і лише - для тебе. І в ватрі - дрова і чоловічого, і жіночого роду. Тоді вона добре горить. Якщо маєш у собі цілість, то ти як зернина, що впала на землю. Вона вітру не глядає".

"Що їсти любите?"

"Все, що земля зродила, добре для чоловіка. А варене й поготів...         Не переїдай, не перепивай, не перелюбствуй, бо се й Господу мерзко, і людям. І самому тобі на велику шкоду".

"А зуби чим чистите, що такі здорові?"

"Нігда нічим не чистив. Лише полощу їх двічі на день. Вдосвіта паленкою з дичок, а увечері - ропою. Дуже добре зубам, та й кров гріє".

"Що вам помогло, дідку, зберегти силу в тілі?"

"Споришневий пішник".

"Що?"

"Видиш, який у мене дараб (ділянка). Уздовж, аж до грабового кадуба (джерела), перетинає його пішничок-знаємничок, порослий споришем. Кожного рана босий ходжу ним по воду. В літі підошви обпікає студена роса, зимою сніг. Пройдуся, низько вклонюся землі, сонцю, деревам - і на цілий день дістану від них благословення".