Блоги

Пропоную варіанти нового терміну для назви того, що ми всі купуємо сьогодні у продуктових магазинах. ЖРАТВОМОР, ХАРЧОМОР  (ПИЩЕМОР). По аналогії з голодомором 33-34 років.

Що там вони вкладають в мясо-молочно-і т.п. вироби - одному Богу відомо. Як і то, як це все потім аукнеться.

От чогось таке подумалось зненацька:

Чому росіяни звикли казати у складних випадках: "Спаси и сохрани" а українці: "Спаси і помилуй"? (якщо без приколів) Другий варіант на мою думку говорить про усвідомлення своєї гріховності, перший - не говорить.

Недавно якось фоном почув інформацію по радіо (а може по ТВ, а може приснилось...), що мозок людини важить приблизно 2% від ваги тіла, але жре аж 20% всієї енергії, що отримує організм від їжі. При цьому використовує мозг лише приблизно 3% від своїх можливостей.

Мабуть остання цифра начальству не подобається. Валять роботи стільки, шо мама дорогая. В Комітеті логічно важають, що на кожне теруправління для нормальної роботи треба не менше 6 юристів. Правильно вважають. Я - один на все теруправління. Тому на мене навішали крім юридичної роботи ще й все, що погано лежало в інших відділах (різні статистичні звіти і т.п.) і для повного щастя - ще й роботу з інформацією обм. доступу. Без доплати канєшна. По принципу: мужик, та ти шо? Та шо там тої роботи? Та хто як не ти? Відмазатися не вийшло, бо тупо "оформили рішенням наради". Тіпа: какі праблеми? Зробиш "в робочому порядку". Хоча суть того "робочого порядку" - давно вже відсутність будь-якого порядку.  

Тепер точно знаю, що ні одну ні другу роботу я робити не встигаю, хоч усрись. Получка зменшилась вдвоє, бо надбавки з січня зникли (патамушта "в межах фонду зарплати" а фонд урізали). З усіх сторін дзвінки, співробітники з документами і т.п. як з ланцюга  позривалися: тому розясни, за того зроби, того направ і т.д. Крім того самому туєву хучу документів набери, заповни і щоб правильно і законно і красиво. Крім цього в начальства ж мозги завжди значно більше ніж на 3 % працюють (десь так мабуть на 6%, як я підозріваю), тому ідеї в них бурлять регулярно. Недавно їх прорвало на нову ідею: а от каби нам спецгрупу зробити по перевірці, куди інші співробітники лазють в робочий час, якщо у них по плану - перевірка підприємства. Так він там чи де? От ти - юрист до наступного разу видай нам тут проект наказу і інструкцію і т.п. Та легко, кажу. Проект наказу про утворення Гестапо і групи морських котиків по відстежуванню подвійної агентури. Для групи - план графік оперативно-розшукової діяльності на квартал. А ще - зробимо глибоко засекречену іншу групу (Смерш) по перевірці першої групи. А то раптом перша група не на розшуки співробітників поїде, а по бабам (пабам)? Як тоді жить? А якщо ці дві не справляться - тоді ще совсекретну групу ніндзя прийдеться створити у складі начальника, першого заступника з відповідним штатом радників, шоферів, секретарок і т.д. - для контролю за двома першими і всіми іншими. Цілодобового. З правом проникнення в приватне житло співробітників і зняття інформації з процесорів, мобільників, зарплатних і кредитних карточок, загашників і заначок.

От сиджу тепер, 30 хвилин до кінця робочого дня (це - святе!). З мозгів вже не залишилось ні-хрє-на. Навіть 3-х процентів. Півдня покипіли і прокисли. Настрій тепер мєчтатєльний (а шо толку нервуватися, якщо як не крути - все одно завал). Дружина подзвонила звідкись з іншої галактики, щоби не забув до тещі заїхати забрати якусь дуууууже важливу дрянь. Я просто зрадів, що в житті є ще щось крім тої хрєні, яку люди по незнанню вважають "державною службою".

Зато тепер як я розумію авторів українського гімну, що почали його такими безсмертними словами: "ЩЕ НЕ ВМЕРЛА...." (це - просто аксіома української формули оптимізму!) От саме в такому стані працюємо роками. В суєтному оціпенінні.

До чого я це все? Ага! Так от, може нам голодомор організувати новий, щоби начальственним мозгам кисню не вистарчило для нових ідей? Але ж поки вони зголодніють, я точно здохну, в суворій відповідності з державним символом України.

Вчорась чалапаю собі мирно по Львівських заковулках під час обідньої перерви. Помічаю напис на вході в магазинчик "Мілітарний колекціонер". У, ти! Ану-ану... Шо там таке? Заходжу. Дзвіночки на вході зателенькали: "как много дуууууум наводит ооооооонннн!" В магазинчику всякої дрібної хрєні хаотично порозвішано і порозкладано. Із-за прилавка на мене критично дивиться мадам. За нею - всякого роду німецькі каски, мундири вермахту, фляги, значки, медаля з орденами. З боку - кулемет "МГ-42". І тут раптом  дивлюсь - Фюрер! Рельєф на прямокутному куску білої бляхи (жесті - російською) в гєраічецкій прохвіль. Бляха-муха! Я до дами: "Ну, кажу, - жесть!", показуючи на фюрера трясучимся від западенського патріотизму пальцем.

Дама мені чистим русским голосом: "Какая жесть?"

Я їй нечистим нерусским: "О!"

Вона мені: "Это Гитлер". І ще більш критично цілиться мені в морду, чи трохи нижче.

Я їй: "Я думав, шо Молотов... Вигляд дуже схожий. Вуса в прохвіль і зачіска"

Вона мені (після глибокого осмислювання глубіни глубін): "Вы просто так, или брать будете?"

Я їй (дуже ласкаво): "Ви мене не за того прийняли. Я фюрерів не купую. Я з ними договори укладаю і потім кров`ю розписуємось". Дама глибоко замислилась, ще критичніше дивлячись кудись вже повз мене. Я собі подумав: Москалюги, мля, самі ж у Львові Гітлера рекламують і потім мене ж у нацизмі ще й звинуватять.  А після цього згадав: я ж дійсно з фюрерами угоди підписую кожний раз на виборах. Тіко душі їх у відповідь не отримую. Може в суд подати, як Зварич 19 січня 2009 року зробив, будучи давно в розшуку?

Тіко шо глянув на сайт "Ліга-нет", а там (мать моя!) - моя "мать" часів офіцерської служби - колишній міністр оборони лічно Анатолій Гриценко інтерв`ю дають всім бажаючим. З усіма ригаліями прописане (ну шо полковник запасу, екс-міністр, кандидат технічних наук, трижди глава і прочая.

http://www.liga.net/conf/ic/?cid=149

Доходжу до запитань народу і відповідей екс-міністра-трижди глави і майже відразу наштов(пардон!)хуюсь на таку авторитетну відповідь: "Вы знаете, я сам ездил вначале на "восьмерке". Потом пересел на "Фольксваген пассат", сейчас - на "Тойоте Аккорд". И вряд ли пересяду на "Запорожец".

Уважаю. Якби я мав можливість сісти хоч раз в житті в таку ексклюзивну тачку, як "Тойота - Аккорд", мене б звідти кліщами не витягли. Бо шоби концерн Тойота спеціально для нашого екс-міністра випустив модель "Аккорд" і при тому ще концерну "Хонда" відкат через суд не заплатив за авторське право, це дорогого коштує. Браво, відомий політик і кандидат технічних наук, за такі "акорди"!  P.S.ец: "Не стреляйте в музыканта - он играет, как умеет..." (якшо то не прехверанс).

"А вы ноктюрн сыграть смогли бы на трупах водо сточных струй?"  (Це я в тему алаверди по памяті згадав статтю із Статуту гарнізонної і вартової служби)

Вчора подивився прессконференцію Путіна з приводу газової війни. Зловив себе на думці: десь я це вже бачив. Не тексти, не аргументи. А дещо інше. Коли крупним планом показували міміку Путіна, його реакцію на те, що відбувається і ващє. Дуже нагадало епізоди Парку Юрського періоду. З ящерами - не тими, що  самі здоровенні, а тими, що найбільш шустрі і дьоргані були. Бігали там такі на задніх лапах і по когутячому зиркали на попавших до них на острів людей. Дуже схожа міміка! Погляд, вираз. А в загальному стані - прямо шило в жопі якесь, такий наелектризований він сидів, підскакуючи то там то сям.  А ще - повні штани від задоволення собою - крутим, всезнаючим і всемогутнім. От це вже від самих здоровенних ящерів запозичено і якось не вяжеться з шустрістю і в`їдливістю. З таким собі барським сарказмом до когось брякнув, що "ви там інспекторів своїх до хахлів шліть, але ж вони горілку почнуть жрати з салом в Києві, а там сало класне, я знаю, мені привозили свої люди з України..." Ні, щоб сказати, що купив і попробував - сподобалось, так ні: "привозили, знаю". Халявщик... Коли про газ в українських ГТС згадував - то вираз як у скунса був: "украааалииии, все, нажите непосильним трудом! Нехай платять, гади по ринкових (у його розумінні) цінах!" А як сало жрать - так "мені привезли". Шютка.  Майже.

Не знаю, може тут не форум 5-го і всяку там політику не прийнято обсусолювати. Ну то я і не про політику. а про ящера знайомого написав. А то в Росії тільки наших ящерів звикли бачити, своїх в упор не помічаючи. Може теперя, раз така свадьба пішла чисто конкретно ринкова, то і ціну за оренду бази для ЧФ також по середньозваженій світовій ціні виставити для нього? А то сам же сказав, як так: ми в себе в Росії внутрішню ціну на газ маємо в районі 300 баксів Україна хоче купувати в нас тільки по 235 і не більше, де логіка? А по оренді в Україні внутрішня ціна за метр площі також неслаба. То чо в Криму для ЧФ не застосувати не меншу? Раз Росію так вже на "ринкові відносини" поперло, то нехай тоді - не уривками, а повністю! По всіх видах взаємних розрахунків. А то Свадьба в Маліновкє получається. За газ - ми їй плати по чесному, а за оренду вона нам - по братськи?

Давненько не брав я ноги в руки (з Чапаєва, перефразовуючи Гоголя)

Прикупив собі нову машинерію і засів надовго на форумі Хюндая (тому тут і сачкую, за що прошу пардону у братів і сестер), там і накорябав у "флудилці" отаке на свіжі події:

Ану, спробую висловити ще одне суб`єктивне і просто "дике" (а чому б і ні?) припущення відносно цього конфлікту. Просто як "фантастичну гіпотезу".
Припустимо (просто припустимо), що про цей конфлікт за якийсь час до його початку вже було попередньо проговорено в кулуарах між основними діючими особами. Не між Саакашвілі і Медвєдєвим, а між Бушем і Путіним. Що, значитца, єсть мнєніє шо нада би трохи перекроїти хвормат інтересів на Південному ТВД (скажем саме так - ТВД), аргументи - та які завгодно: шо токо США може реально протистояти ісламському радикальному фактору, який наприклад може дорватися до єдрьоної бомби в Ісламабаді (Пакистан тобишь) і в Тегерані, і прочая. А Росія в цих випадках реально ні на що вплинути не зможе, хіба що крику наробить благородного, а брудну роботу, як завжди, америкосам залишить по тихій згоді.
Ну так от, для цього клятим америкосам дюже потрібні точки доступу і контролю (назвем так для зручності) в регіоні. Це не проти Москви буде направлено, а в спільних Москви і Вашінгтона інтересах. Але є такий пікантний момент, як "общєствєнноє" (тіпа того) мнєніє, який і Штати і Росія обійти не можуть ніяк ("народ не поймёть"). І штаби його не будоражить, то треба розіграти такий собі "керований" (як ядерна реакція) гладіаторський бій між силами зла і добра. (в кожній з протиборствуючих сторін при цьому сили добра - панятно що свої). Для кожної із сторін роль буде відведена в такому КЕРОВАНОМУ конфлікті цілком очікувана, залежно від можливостей і в певному розумінні - традицій. Одним словом, спочатку стягуємо сили і засоби, розташовуємо на сцені і готуємо (відкрито готуємо, а чо стєсняться?) до самих благородних речей (проставляємо за смаком - до відновлення територіальної цілісності з одного боку і до протидії агресії і гуманітарній катастрофі - з другого боку). По зеленому свистку в самий неймовірний момент починаємо "спектакль" (прости Господи). При цьому основні актори знаходяться на сцені - для загальної уваги ошалілих глядачів, а от (окрема увага!) окремі "посвячені" (ну, тобишь - режисери) - далеко за сценою, ну хоча би в Пекіні. Там інший спектакль під феєрверки - для відводу очей цілком згодиться...
Ну так от, як тільки КУЛЬМІНАЦІЯ досягнута (тіпа "маски скинуті, добро і зло яскраво проявлене і пора би вже побачити якийсь "хепі-енд", який для кожного - свій специфіцкий), пора би в буфет за пивом і бутербродами (бо жисть прадалжаїцца), шоби артистів пообговорювати та на баб подивитися), отади під фанфари всі актори - на сцену, всі кланяються, всім свої вдячні глядачі рукоплещуть і квіти кидають, ордени і медалі вішають, благодарностя в приказах зачитують, гроші в конвертах дарять (це те, що на публіку), а ПОТІМ продовжується вже НЕ СПЕКТАКЛЬ. А житіє. На сцені змінюються (повільно, щоби не зачепити нерв якийсь болючий) декорації, театральні групи змінюються і сцена сама потихеньку змінюється.
Іншими словами: останніми пунктами того договору, який Медвєдєв твердим голосом з насупленими грізно бровами (ну, точно по методиці "Іван Васильович змінює професію") вчора зачитував, було що (приблизно так по тексту) "до моменту визначення нового міжнародного порядку здійснення миротворчих операцій в регіоні свої функції там продовжуватимуть виконувати російські миротворці".
Отак. Перекладаю. Через N-ний час в Південній Осетії і Абхазії виводяться всі російські миротворчі підрозділи, як такі, що достойно виконали мандат ООН. Всі попередні претензії сторони (Росія і Грузія) одна другій прощають во імя добросусідства, чи ще чого там...(проставити за смаком). Місце займають "незалежні і авторитетні" міжнародні (не російські значить) сили підтримання миру.
Росія залишається шанованим партнером Європи і США, залишається в 8-ці, Медвєдєва хвалять в Росії і в Європі. Грузія вступає в НАТО, Штати (втіхаря ще більш активно контачачи з Росією) продовжують нарощувати присутність в регіоні. При цьому на словах в пресі і на ТБ(кстатє, а кому вони належать?...) гвалт може підніматися і опускатися незалежно від реальної взаємодії реальних режисерів...
Отже, кожна із сторін "не втратила лице" і забезпечила свій інтерес. Питання тільки про те, що саме являється тим "своїм інтересом" для кожної КОНКРЕТНОЇ сторони... А карта - перекроєна ВЖЕ. За спільною згодою.

Така собі "гіпотеза". Всього лише.