Мовчи

Я розумію, в тебе купа справ, щодня все важливіших, і усе більша. І що я таке, щоб заважати тобі їх робити?.. Ти така самостійна і, звісно, сама впораєшся з облаштуванням свого життя, навіть устигнеш усе на своїх двох (ой, уже трьох) роботах. Дарма, що вони з’їдять усю твою молодість. Дарма, що я міг би одним махом звільнити тебе від них усіх, нормально забезпечити і дати можливість займатись тим, що подобається насправді. В цьому замкненому колі ти настільки зайнята, що я навіть не матиму можливості усе пояснити.

Я й не рватимусь до цього щосили, зрештою, хто має очі, той побачить, хіба що перед очима цими не мигтять постійно дебіли, яких треба якісно ублажати в рамках однієї з трьох робіт.

Твоя унікальна, незалежна і сильна особистість не потребує жодних правок, це було б грубим втручанням у твоє життя. Я в цьому повністю з тобою згоден і підтримую. З часом ти навіть знайдеш собі під стать свого ідеального принца, такого собі бед боя з неслухняною зачіскою, брутального і ніжного одночасно, який повністю тебе розумітиме, не те що якийсь зануда.

Правда, твої три роботи нікуди від тебе не подінуться, бо зірковий хлопчик потягне від сили півтори тисячі гривень на сраному заводі, які все одно пропиватиме. Ти гідно боротимешся з цим усією потужністю своєї неповторної і сильної особистості, але усьому є межа. Переступивши її, ти здасися, і одного чудового ранку ви удвох відкинете копита в алкогольному угарі чадного газу в замизганій однокімнатній квартирці, взятій у кредит.

Я розумію й визнаю твій глибокий розум, а особливо право самостійно приймати рішення. Кожна людина має право на повну свободу вибору, і не мені порушувати це.

Тож мовчи й далі.

Мовчи.