Мігрень і мегре

Хороше стареньке французьке кіно. Режисер Андрій Костенко, до-речі. Якщо його дивитись на здорову голову і не паралельно з новинами про косовицю в нашому правовому полі.
Вопшим, там головний герой - комісар парижської поліції. Некрасивий, но роботящий. Трохи наглий, бо похерює громадську думку і курить люльку в обществених місцях. Але йому то прощають, бо всі знають, що про комісара Мегре писав сам Жорж Сіменон.
Так шо така от штука. Мегре собі живе в Парижі і росзслідує вишукані французькі убійства і кримінальні оборудки. Це, ясна річ, не всім нравиця. Но у Франції не прийнято питати в злочинців, чи подобається їм Кримінальний Кодекс.
От одної ночі, коли комісар уже приспав мадам Мегре і одів свою любиму полосату піжаму, йаому подзвонили. То була п`янюча в диман сцикуха - дочка спічрайтера парламенту. Но комісару вона збрехала, шо є дочкою судді з Ла Рошеля.
Комісар переклав на другий бік свою мадам Мегре, а пістолета з-під подушки в карман пальта і поїхав виручати сцикуху з халепи.
Дівка була реально буха, но накотила ще рюмашку і попросила Мегре спасти її від бандитів. По іменах вона їх не знала, бо бандити були з якогось глухого села і невиховані, тож під час сексу не представились. З особливих прикмет бандитів сцикуха запам`ятала такі, шо по них їх опізнати можна хіба в морзі , туалєті, або в активній фазі статевого життя.
Чим вони їй загрожують, дівка тоже не могла пояснити. З чого комісар зробив висновок, шо саме тим, що опізнати можна в морзі або в туалєті.
Але комісар був доброю людиною. Тож, аби дівка не опозорилась ще більше, завів її в готель, щоб проспалась.
А утром дівка накатала заяву на Мегре. Типу він хотів її зґвалтувати у збоченій формі, оскільки вона саме лежала на боку. Но вона не дала, бо в ту ніч уже надавалась по саме німогу.
Сцикуха зняла побої, синяки від наручників, полоси від батога і два чиряки на сраці в якості доказів хтивості комісара. Плюс - нажалілась таткові, спічрайтеру парламенту.
Татко сцикухи подзвонив префекту і потребував голову Мегре на таці.
Префект сказав таткові, щоб той не заривався так сильно. Бо живе не в Старому завіті, а в новітній Європі. І, шо вопше він - не цар, а просто штатне пашталякало і його дочка далеко не танцівниця, а обична малолітня курва.
На що спічрайтер зауважив, шо зараз він пише не тільки для парламенту та урядової газети, но і для опозиційних лушпайок.
Префект подумав, завів справу і викликав Мегре на кавйор.
Комісар вислухав префекта, накурив його своєю люлькою, прикинув хрен до носа і поняв звідки в цій справі ростуть ноги.
- Пане префекте, - сказав Мегре. Дайте мені десяток людей, машину, гроші на бензин та бухло і я змию цю венеричну пляму з моєї біографії.
- Добре, - погодився префект. - Але тільки тому, що вашу біографію писав Сіменон.
Мегре запустив маховика по справі, яку крутув уже півроку, но на малих оборотах. Це була трохи странна справа. З парижських ювелірок почали пропадати дешева біжутерія і бурштин.
Мегре запідозрив у цьому старого ворюгу і бандюка, який недавно вийшов з тюрми. Але бандюк сидів дома і ніде не відсвічував. Тому Мегре поставив за ним слєжку.Бандюк занервував і пообіцяв Мегре відкрутити голову і наробити всяких пакостів.
Тож тепер комісар вломився до нього в хату поговорити за преступлєніє і наказаниіє.
- Начальнік! - Взмолився бандюк. - Я тут не при ділах! Дивись: я з зони так откидався, шо аж мені ноги відняло!
І показав Мегре інвалідний візок і ноги, накриті пледом.
Комісар запідозрив, що під тим пледом сховане шото серйозне, но по Фройду в ті роки ще ніхто допитів не проводив.
Аж тут прийшла з магазіна коханка бандюка - скромна дівчинка Аліна з глухого села в Альпах. Вся в така в шубі з штучного песця і обвішана всім набором дешевої біжутерії, яку вже півроку шукав Мегре. Попалились, вопшим.
Дівчинка з порога начала розказувать бандюку про акції та знижки і показувати комісару пеньюари та спідню жіночу білизну.
Жіночого білля комісар не любив з дєцтва. Навіть, переживши два гей-паради, Мегре так і не зрозумів цього ліберального прикола: навіщо так стискати яйця кружевами, єслі прості сімейні труси дарують відчуття свободи і вільного статевого простору?
- От ти мені скажи, - сказав комісар. - Не стидно дівчинку в дешеве вбирати?
- Вона з села, - відповів бандюк.
- Та отож, - комісар закурив люльку. - І вопше, ти шо не міг нормально з тим бурштином провернути? Поїхати в рівенські ліси над Луарою, взяти помпу, селян і насосати його під соснами?
- Дякую, - сказав бандюк. - Я вже на зоні насосався.
- Ну, тепер знову будеш.
- Не буду, - відповів бандюк. - В цьому ділі такі люди замішані і з такими помпами, що вам не снилось.
Так і сталось. Француватий картавий прокурор відсторонив комісара Мегре від справи на два тижні, щоб встигнути її зам`яти.
І комісар провів їх з пользою. Слідкував за фігурантами і змушував їх робити помилки.
Спічрайтеру стало не до комісара, коли він довідався про вагітність своєї доці-сцикухи від депутата з опозиції. Він одразу взявся рішати то питання в правовому полі.
Но все-одно в ітогє посадили доктора, який так скучав за мамою з виноградника в селі, шо робив підпільні аборти в Парижі.
Бандюк виявився хорошим, бо дбав, щоб його дівчинка мала до шлюбу вишите плаття, рушники і дві ікони з бурштину, як то заведено в неї в селі.
Картавий прокурор сказав по радіо, що ніхто не втече від відповідальності.
Комісара поновили на роботі. А мадам Мегре спекла йому шарлотку з яблуками за те, що він у неї такий мудрий і про нього пише Сіменон.
А, може, за те, що стільки років, незважаючи на нові віяння, комісар зберігає вірність старим добрим сімейним трусам...

Люба Бурак