Голосування 16 січня у Раді

  • 16.01.14, 12:13

12-05 – 12-12, 16 січня. Голосування держбюджету у Раді.

О.Тягнибок: «відбулася «комедія», «фарс» ,  "узурпація". Парламенту в Україні тепер не існує!»

А.Яценюк: «Здійснили злочин», «захоплення державної влади». "Основна мета – зняти недоторканність", «повалення конституційного ладу».

В. Кличко: «Якщо надумають підписувати ці т.з. «закони», будемо ініціювати референдум за відкликання Президента, спікера…»

О. Тягнибок:  «В країні – державний переворот. Але переголосування ми робити не будемо, бо це опиниться так само не легітимним.»

В. Кличко:  «Ми не будемо робити такого самого злочину, як і вони!»

А. Яценюк: "Ми подали декларацію, якою вимагаємо від Рибака, не підписувати те, що сталося, повернути всіх до зали, та відновити легітимне засідання…»   

Цинічне голосування ПР та КП у Раді 16 січня

  • 16.01.14, 11:59
Тільки що, об 11-52 16 січня, з зали засідань вийшов нардеп Ляшко, назвав голосування ПР та КП "заколотом" та "переворотом", пообіцяв, що є 232 голоси для голосування за відміну рез-тів голосування ПР та КП. Це переголосування ООП та позафракційні організують зараз же шляхом голосування мандатами у цій же залі!

Насправді ж, бачив я онлайн оте голосування:  це пи*дець якийсь, а не голосування, Хто підняв руку без мандату, хто - ні, а порахували всіх підряд. Та  й не рахував ніхто, бо за секунду не порахуєш, там бардак був, стояли, сиділи, ходили, мало що видно. Та й рахувати мають право тільки обрані люди - лічильна комісія, а не який завгодно мудак. Об"єктивно кажучи, таке голосування організовують тільки бандюки та комуністи, - загалом ті, хто почувається всевладним.  Так Закони не приймаються. Отже це - не Закони України, а свавільство Калєтніка, вірніше його паханів, бо сам він - ніхто для них.

Мой отпуск - в Монреале!

  • 28.06.13, 22:50

Я  в отпуске и теперь   изучаю Acer succharum  (клен сахарный), отличающийся от прочих кленов выделяющимся из сломленного черешка листа прозрачным, вместо млечного, соком;  наблюдаю непривычные нарядные уютные городские  виды Монреаля, Оттавы и Квебека, пороги  на river St. Laurent в Parc des Rapides, где на стрелке острова  Ile Gardner убеждаешься в  возможной колоссальной  разрушительной силе воды;   озера в Parc National Mont Tremblant  с берегами, поросшими кленом, березой, пихтой,  елью,  сумрачными непроходимыми чащами, мшистыми, влажными, с подозрительными норами,  скользкими, неожиданно проваливающимися поваленными стволами,  соблазнительные уголки роскошного лыжного курорта Мон Тремблан,  et cetera. 

 Друзья,  мы  с женой уже полторы  недели в Монреале, но я еще ни разу не видел в продаже сигарет, нигде не видел.  Это в стране, где главной задачей государства считают создание условий для позитивного развития  всего общества.  В отличие от  Украины, монстров во власти которой можно исправить только расстрелами (глубоко в этом убежден, ибо все награбленное они обществу не вернут!).  Как говорится, «одна доцент»,  из британских ученых,  обнаружила, что бороться с алкоголизмом можно путем воздействия на память,  стимулируя забывание впечатлений. Канадские власти, независимо от открытия этой «доцент», полагаю, исключительно  из желания потрафить  канадскому обществу сделали так, чтобы ничто на улице не напоминало нам о пагубном зелье, чтобы детей ничто не подталкивало к  рискованным пробам...  У нас, в Украине, действующие чиновники и депутаты слишком продажны, чтобы устоять перед соблазнами, коими их манят «национальные» производители или поставщики.    Здесь, в благоустроенном  благополучном  чужом крае особенно остро  чувствуется  безусловная абсурдность  устройства нашей страны,  не могу сказать – нашего общества, поскольку нет его, Обшества  свободных достойных честных гордых благожелательных людей. Нет!  Необязательно пяти процентам нашего люда пожить за границей, чтобы ощутить  абсолютную необходимость   переустройства  страны (пока не заиграли  мы  все ошибки и всю подлость подвижников пангосударственного воровства). Достаточно лишь перестать  укалываться отравленным телевидением,  лживыми речами  властных, провластных, и прочих политиков, и прислушаться только к себе, к своей совести, своим обидам, своей злости, своим знаниям.  Прислушаться и сделать свои собственные выводы,  -  что дальше делать.

Пока.

25 июня 2013, Монреаль.

Горе-антифашисти!

  • 26.05.13, 23:59

Дивлячись на світлину Є.Фурсіна https://www.facebook.com/photo.php?fbid=373271789457119&set=a.223082747809358.48268.100003229031578&type=1&relevant_count=1,

відчуваю сором, що т.з. "антифашистами" взялися представлятися не тільки ось такі бовдури, а ще й нещасні затуркані вчителі, лікарі, соціяльні працівники и інші бюджетники, - ніби інтелігентні люди...

 

          Ось коментарі на моє висловлення:

          Iryna Stasiuk Ніби інтелігентні.

 

Володимир Молчанов Єдина надія, що вони, хай нездатні до відкритої відмови і опору, розуміють жалюгідність свого примушеного становища, і відплатять кривдникам за приниження хоча б за найближчих виборів.

 

Ось моя відповідь:

Leon Danilovich Дуже на це сподіваюсь, бо розумію, щО це - примушений (чи вимушений) стан. Але скажу все-таки, що пропрацювавши у академічному інституті з 1974 до 1998 року (в.о. м.н.с., м.н.с., с.н.с. за обранням, с.н.с за атестатом, голова профкому (т.з. альтернативний)) не був ніколи, вірніше не піддавався ніколи вимушеності у своїй поведінці і в особистому, і в академічному, і в публічному громадському сенсі. Бо ніколи не боявся втратити посаду, чи місце, чи прихильність вчителів-керівників. Пізнав солодкість виявлення власної волі, внутрішньої свободи. Шановні вчителі, лікарі, службовці, спеціалісти, робітники! Помститися тим, хто принижував Вас, користуючись становищем і своїм місцем на службових щаблях, - свята справа! Тим більше - абсолютно легальним шляхом, вільно голосуючи, і думаючи на виборах ні про що, а тільки про країну, про свій нарід, про чесне трудове майбутнє для своїх дітей і онуків.

Друзі мої! На харківський мітинг!

  • 12.04.13, 10:44
Запрошую своїх друзів, прихильників на мітинг та ходу під лозунгом "Вставай, Україно", сьогодні, 12 квітня 2013р. , 14-30 , площа Р.Люксембург!

Засуджую своїх, - дурних, ледащих та скупих.

  • 05.04.13, 14:57

«Корреспондент.net»  опублікував  дуже непогану, на мій погляд, обєктивну статтю  Олексія Братущака, журналіста "5 каналу"  «Лєбєдіноє озєро Верховної Ради (+фото акторів)» ( дивись http://blogs.korrespondent.net/journalists/blog/agbratuschak/a103701?utm_source=korrespondent&utm_medium=email&utm_content=1365138060&utm_campaign=dailynews) про ситуацію в Раді четвертого квітня 2013 року.

Ось трошки коментарів до статті, до яких я не став байдужим:

 

Гонта Залiзняк Тільки українські націоналісти можуть врятувати Україну. Московські і єврейські націоналісти, що зараз при владі, а priori не можуть врятувати Україну.

05.04.2013, 10:24

 

Mac -artur Всі єврейські націоналісти виїхали вже в Ізраїль. У нас лише московські націоналісти. На Московію виїзджати звідси вони не хочуть. Бо там жо..а!

 

І моя репліка:

Та ні! Якраз єврейські націоналісти-олігархи і правлять владу в Україні. Погляньте на ЄКЦ в Дніпропетровську, прослідкуйте за національно-політичною діяльністю Фельдмана (соромно згадувати – колишнього обласного керівника ВО «Батьківщина»), за методикою банкротування авіакомпанії Коломойським...  Але ж з іншого боку: саме вони знаходять гроші на культурні центри, недекларативно та дуже настійно проводять свою національну пропаганду та агітацію, в той час як УКЦ (українські культурні центри) "влачат жалкое существование",   бо грошей немає, а ця робота потребує грошей!  Національна робота "Свободи" нерозумно скандальна, буває, епатажна, що породжує у багатьох відразу. Українські націоналісти з «Свободи»  ніби зразу ж чекають на спротив громадськості, якого не тільки немає в більшості випадків, а навпаки є схвалення і сприяння, і «Свобода» в цілому добре зростає рейтингово.  РКЦ теж немає, бо росіяни такі ж дурні, як і українці у цьому сенсі. Ми тільки сваримося, а в цей час у школи №50, що на Тобольській у Харкові, тихою сапою, за мера кернеса, відбирають яблуневий сад, зносять дерева і швидко будують великий імпозантний єврейський КЦ. На відкриття з’їхалися авто іноземної реєстрації, попередньо харківські міліціянти з собаками довго розшукували можливі на погляд замовників закладки вибухівки, потім з’явилися солідні чорнобороді люди з гамбургами на головах,  і наші, харківські, з кіпами, та й поховалися у будівлі. Дивитися на такі акти мені завидки, не засуджую євреїв, ні наших, ні ізраїльських, ні американських, вони роблять свою національну справу, мовчки, ефективно, впевнено. Засуджую своїх, - дурних, бо зомбованих вражою пропагандою, ледащих, бо неспроможних підняти свою дупу від дивану, та скупих, бо жаліють витратитися на загальне.    

Об остеохондрозе и политике.

  • 01.02.13, 11:56

Я на себе знаю, что такое остеохондроз позвоночника в крестцово-поясничной области.

 

В отношении Юлии Владимировны скажу: тот, кто не переживал этого состояния позвоночника, не может себе представить, что это означает. Острый период проходит в течение лишь многих месяцев и даже лет. Опасно просто задавить болевые ощущения анальгетиками: это может позволить превратить неосторожным движением протрузию диска в грыжу диска. Ходить в остром периоде можно, но осторожно, не слишком нагружая позвоночник. Сидеть менее желательно, чем лежать или ходить. Для лечения нужны нормированные индивидуально адресованные упражнения, терпение и годы.

Вывод: кто лично не знает, что это такое, не пишите о состоянии Юлии ни слова! Тем более что знатоки технологий массового оболванивания намеренно слишком часто пишут о требованиях, или состоянии, или претензиях Юлии Владимировны, для того, чтобы публике это надоедало, а это чувство затем переносилось на Ю.В. Всякий, кто сидит, хотел бы улучшить свое положение и делает, что может, дай ему бог. Юлия Владимировна может больше, чем другие, в силу своей известности, - ну и хорошо! Жаль, что не все так могут. Ведь там находится слишком много незаслуживающих отсидки! А кроме того, суд приговорил осужденных только к лишению свободы, а не к издевательствам над ними отношением пенитенциарщиков или нищетой системы. «Золотой» унитаз лучше бы конвертировать в еще несколько нормальных туалетов для заключенных или в несколько коробок лекарств для обездоленных больных. Да и вы, пенитенциарщики, вспомните, что на Руси «Не зарекайся ни от сумы, ни от тюрьмы!». Вспомните, что вы тоже люди, попробуйте получить удовольствие не от издевательств или равнодушия, а от хоть чего-нибудь, сделанного вами для облегчения существования заключенных. К моему высшему начальнику по «Батьківщине» Турчинову: хватит эксплуатировать отсидку Юлии, поднимай членов партии массово на сопротивление! К Яценюку, Турчинову, Тягныбоку: кончайте сопли жевать, назвался груздем, - полезай в кузов! В нашей стране оппозиция должна быть зубастой! Эволюция невозможна: слишком большие деньги, власть, и зажерлывисть у власть имущих, слишком неправедно наши бравые президенты провели и проводят приватизацию. К публике: уже давно нет "народного" правительства, Верховна Рада слишком непрофессиональна и избыточна, власть в стране принадлежит нашим классовым врагам! Пи...ежь про кровавость и бесперспективность всякой революции выгоден только т.н. "элите".  Все - с начала!

 

 

На вирок Пукачу!

  • 29.01.13, 16:02

 На портрет О.Пукача в день проголошення вироку, з підписом «Як таких людей земля носить?”,  29 січня 2013.

Такі є серед людей. Так людство влаштоване з біологічних підстав. Таких не ненавидиш. Таких трохи жахаєшся, тримаєшся осторонь, побоюєшся як непізнаваного монстра, що може втнути що завгодно. Але як таких до системи включають, звання генералів надають, як можемо ми таку владу терпіти, нахр. нам стільки спецпризначенців для внутрішніх справ, нахр. нам беркутівці на виборчих комісіях, нахр. нам легітимізовані злочинними законами маски проти просто невдоволених людей на вулиці (зривайте з них  маски, маски – поза закон!), нахр. нам влада, що так боїться опинитися сам на сам із звичайними людьми (як той же Кернес у кінотеатрі «Палладіум» 24 січня 2013р. о 21-40), нахр. нам межигір'я з протиповітряною обороною, нахр. нам стоматологи, що за пару років мільярдерами становляться, нахр. нам підрахуї, прохюндаі, чорнороті, борови-диригенти, гадіки, владіки, гепи, допи і прочая, прочая, прочая...!   Таких виправить хіба тільки розстріл!

Виступ Ю.Луценка в Апеляційному суді по другій справі 21.11.2012

  • 22.11.12, 12:25

Постійне посилання: http://www.pravda.com.ua/columns/2012/11/21/6977903/

Майдан – це наше спільне перше кохання

Середа, 21 листопада 2012, 16:59

"Останнє слово" екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка в Апеляційному суді по другій справі

"Цінуй слова. Кожне твоє слово може стати останнім", - вчив мудрий Єжи Лєц. Особливої цінності такій можливості публічного слова після 700 днів ув'язнення надає чергова річниця Помаранчевого Майдану, з чим я, перш за все, хочу привітати Україну.

Останню можливість висловитисяп еред друзями та однодумцями я мав під час виголошення чергового свого "останнього слова" в Печерському суді в серпні цього року. З того часу пройшло лиш 100 днів. Небагато з точки зору календаря. Але як разюче змінилася політична атмосфера в країні за цей час!

Тоді, в гнітючому мороці здавалося би всесильного режиму Януковича, яку публіцист Олексій Шевченко описує як "самоуправство та самодурство "ярмаркового каудильо", ми говорили про важливість внутрішнього розкайданення людей, про їх моральне право і обов'язок дати бій владній мафії. Мій оптимізм поділяла помітна меншість присутніх в залі суду.

Сьогодні, після виборів, мені приємно, що попри упадницькі настрої політичних дальтоніків та плач професійних песимістів, параліч волі нації – в минулому. Від Львова до Первомайська люди останнім часом ясно продемонстрували відновлення віри в об'єднані зусилля протизла.

Всі, хто пророкував українському загалу черговий багатолітній "відступ в себе", -помилилися. Виявилося, що суспільство одужало швидше, ніж заряджена песимізмом еліта, у тому числі – політична.

Ці світоглядні зрушення до готовності українців особисто захищати свою людську і національну гідність,звичайно, сильніше проявилися в тих частинах нашої держави, де було закладено більше дріжджів свободи Помаранчевого Майдану. І це додає енергії всім тим, хто причетний до історичних подій 2004 року.

Оцінюючи в цілому результати останніх виборів до Верховної Ради, для мене очевидною є загальнонаціональна морально-політична перемога демократичних виборців над владним режимом. Ця нелегка кампанія дає нам для подальшого аналізу важливі висновки.

Висновок 1-й: Страх перед правлячою мафією пройшов. Бульдозер Януковича ще контролює дійсність, але вже втратив контроль над майбутнім. Підкуп олігархів більше не гарантує потрібний їм результат. Особливо – там, де є незалежні ЗМІ та вільна громадська активність.

Попри ганебні методи фальсифікацій, підкупу та підрахунку голосів спецпідрозділами "Беркут", спільний результат трьох опозиційних сил у 180 депутатських мандатів є формально поразкою, але поразкою переможною. Вона відкриває перспективу до повноцінної перемоги на президентських виборах 2015 року.

7% переваги виборців "Батьківщини", "Удару" та "Свободи" над електоратом Партії регіонів і КПУ є потужним оптимістичним сигналом про те, що Януковича не тільки теоретично треба, але й практично можливо перемагати.

І ще одним результатом цієї більшості демократичних виборців над електоратом ПР і КПУ є народне волевиявлення про те, що більшість українських виборців не визнають Юлію Тимошенко винною. І вона має вийти з тюрми. Тепер це рішення має легітимізувати Верховна Рада.

Звичайно, при умові, що опозиція припинить безпорадний бляшаний пафос, який вона подекуди демонструвалапід час і в перші дні після виборів, а навчиться дисципліни і послідовності в словах і спільних справах.

     Висновок 2-й: Вибори підтвердили мій діагноз Партії регіонів як політичного інваліда на милицях підкупу й фальсифікацій, підпертого кийками спецназу. Те, як Азаров не помічає майже двократного розходження результату екзит-полу по мажоритарних округах з кількістю оголошених переможців від ПР, можна було б списати на вікові ускладнення цього політичного пенсіонера-кровосісі. Його межа – хамське бажання нагадити в душу і помститися через бюджетні можливості невгодним йому виборцям Києва та інших нелояльних до мафії областей.

Але бандитські по суті методи формування так званої "перемоги" очолюваної ним партії дають підстави згадати любу серцю Азарова класику і винести самоочевидний вердикт: "Партия регионов – это безУмие, безЧестье и бесСовестность нашей эпохи!".

     Висновок 3-й: Результати голосування, які спростували фактично всі прогнози соціологів, означають той відрадний факт, що виборці позбавили партійну аристократію і продажних політтехнологів монополії на конструювання політичного життя країни.

Голосування людей стає всебільше не результатом виборчих технологій, а наслідком особистого усвідомленого рішення по найму політиків для виконання певних заданих суспільством задач.

Наступним логічним кроком у цьому напрямку самоусвідомлення виборців, що підтримали опозицію в усіх її варіантах, має стати створення надпартійного громадського комітету демократичних виборців України.

Він мав би явити собою приклад єдності та самодисципліни як фактор впливу на хворобливі амбіції та звичку до взаємопоборювання опозиційних лідерів. Саме така організація могла б зупиняти авантюри "у верхах", мобілізовувати людей задля недопущення розпорошення демократичних голосів, які через це часто програють, будучи більшістю. Таке об'єднання зможе допомогти однодумцям не тільки не дати себекупити, але й не дати себе продати. Лідерам парламентських опозиційних сил, в свою чергу, слід усвідомити: час політики масок – минає. Без залучення до політичного процесу громади, вулиці, майдану як опори демократичного процесу – перемога неможлива. Як неможливо, до речі, й терміново організувати серйозну народну підтримку у понеділок о 10-й ранку.

Майдану по виклику не буває. Він був і стане тільки результатом довгих та щирих спільних зусиль людей і опозиційних лідерів.

На цих виборах той, хто розумів цю важливість особистого діалогу з виборцями "очі в очі" -нарощував результат вдвічі. Той, хто ігнорував цю роботу і звично та зручно "віщав" лише із телевізора – отримав нижче стартових можливостей.

 Висновок 4-й: Розкол після виборчих рейтингів не дає переваги нікому. Якщо в результаті "Батьківщини" врахувати вирішальний особистий вплив Юлії Тимошенко,то лідери опозиційних фракцій – Яценюк, Кличко та Тягнибок – мають приблизно рівні стартові рейтинги у 12-15%. Відтак, все залежатиме від їхніх дій у новому парламенті, який стане вирішальним екзаменом їхніх справжніх здібностей танамірів.

При цьому варто зазначити: вибори показали, що виборці добре все розуміють у нібито хитромудрих маневрах вітчизняних політиків.

Для всіх очевидним є, що існує лише три сценарії президентської кампанії 2015 року. Перша – в стилі 1999 року, коли влада виграла, вивівши в друге коло зручного для себе кандидата, який апріорі не міг перемогти. Друга – в стилі 2009 року, коли в результаті взаємних сварок війни і злоякісних союзів кожен з демократичних лідерів оголосив себе першим і через це всі стали непрохідні. І лише третій сценарій єдиного кандидата за прикладом Помаранчевого 2004 року несе перемогу демократичній більшості (а нас таки більшість!).

Тому питання 2013 року – чи виявляться наші опозиційні лідери спроможними дати спільну відповідь на питання про єдиного опозиційного кандидата в президенти, чи переможе вплив їхніх особистих амбіцій та різних спонсорів і продовжиться безталанне шоу взаємного протистояння. Напевне, Булгаков назвав би це: "розруха у вождях".Як людина, що аж ніяк не претендує на президентську булаву, я візьму на себе сміливість вимагати від наших лідерів єдності й однозначно застерегти їх, що без цього президентський свербіж – голі понти і голоси на вітер.Словами Ліни Костенко: "Є боротьба за долю України, все інше – то велике мискоборство".

Висновок 5-й: Народ готовий не тільки до боротьби проти Януковича і його ПР, але й до радикальної, сутнісної зміни України як держави.

У все більшій кількості випадків серйозних дискусій на перший план виходить не тема рихтувань законодавства чи персональних перестановок у владі, а усвідомлення необхідності перезавантаження системи, перезаснування держави.

Я хотів би на цьому спеціально зупинитися. Якщо говорити всю правду, то мусимо визнати, що режим Януковича остаточно засвідчив не тільки бандитський характер його правління, але й факт неприйнятності такої системи, такої держави, яку мимаємо, для абсолютної більшості українського загалу.

20 років ми намагалися, як було модно говорити, розбудовувати український дім на фундаменті руїн УСРС. Все було як у пісні Джо Кокера: "Twenty years we trying change the system from within" - 20 років ми пробували змінити систему зсередини.

Але, як і попереджали світлі голови від Липинського і Короленка до Кривенка і Яневського, вчергове, після спроб середини 17 століття та початку 20-го століття, результатом будівництва на антинаціональному, бездуховному, неправовому, а часто – злочинному підмурівку тоталітарного минулого стала потворна псевдоУкраїна.

Ця держава заснована номенклатурою, а не громадянами. Тому вона захищає інтереси виключно кримінально-олігархічної верхівки, породжує всюдисущий тип успішного бандита, шахрая, мажора, зрадника, які несуть щоденну загрозу 99% українських громадян. Вслухаймося в ці слова:"Були періоди, коли в країні безконтрольно господарювали кримінальні елементи. Періоди, коли законодавці крали, а злодії в законі – встановлювали свої закони в країні. Були часи, коли не тільки єдиною формою співпраці, анавіть єдиним способом мислення була корупція, і закон існував тільки тому, щоіснувала така такса за його порушення". Це слова Михайла Саакашвілі про Грузію до початку його радикальних реформ. Але хіба це все, слово в слово, не є 100% українським діагнозом?

Українська влада в останні роки вже явно для всіх формується через інстинкт хижої зграї. Але шкурництво як об'єднуюча ідея партії влади не здатне об'єднати всю країну, не може дати суспільний сенс підтримки такої гангстерської по суті держави. Люди не поважають, не шанують свою державу, не вважають себе її частиною, бо вона день і ніч працює проти них.

Давно минули часи, коли люди боялися бандитських "наїздів". Тепер владні бандити вдягли костюми від Бріоні та страусині туфлі, а брудну роботу по вибиванню грошей з нещасних мільйонів "лохів" поклали на захоплений ними державний апарат.

Фактом є те, що державні інституції – податкова, суди, правоохоронна система перетворені на механізми привласнення злодійською верхівкою привабливого бізнесу, нерухомості, природних ресурсів, фінансових потоків держбюджету.

У результаті тільки офіційний вивіз капіталу в офшорні зони вже співставний з доходами Держбюджету України. І жодних правових механізмів такої ситуації не існує, бо в цій псевдоУкраїні маємо симулякр демократичних процедур, вільних ЗМІ і права на протест. Це як опудало рідкісного звіра – схоже лише на перший погляд, але насправді – мертве.

Фактично це свідчить про системну кризу української державності. Слово "криза" з грецької означає "вирішувати". Тож нам, українській громаді, треба вирішити,як вийти з цього глухого кута. В таких умовах прості кадрові заміни, у тому числі і заміна особи президента, уряду тощо – мало на що впливає.

Я впевнений, що для успішного майбутнього України потрібен не просто приплив нової крові, а повне її переливання. Україномисляча еліта має сформувати проект нової України, ІІІ-ої Української республіки для всіх, а не для кількох.

На мою думку, це має бути держава, яка рішуче порве з колоніальним і тоталітарним минулим, де влада сприятиме декомунізації свідомості, зміни життєвих цінностей українців та будівництву української ідентичності як основи сучасного культурного капіталу багатоетнічної української нації.

Це має бути нова система державного управління з ідеологією "малої держави", де правила встановлює не чиновник, а конкуренція та незалежний суд. Має бути перевернута нарешті природним чином піраміда влади з голови на ноги, щоб основою, в томучислі у фінансовому плані, стало самоврядування, а Уряд став радше диригентом,ніж барабанщиком, скрипалем і піаністом в одній особі.

Це має бути проект,в якому має бути закладена системна неможливість гангстерської ренти і олігархічної монополії в економіці.

Має бути запропонований новий суспільний договір для бізнесу: замість "вкради, але ділись з владою" - "багатій, але плати всі податки", тут, в Україні. Відкриті реєстри власності, кадастри – основи "сервісної" держави та правовоїкультури.

Це має бути проект люстрації суддів, правоохоронців, чиновників на підставі правових доказів їх порушень прав людини та невідповідних доходу статків. Об'єктивний суд на ґрунті твердих законів – основа основ нової країни. Я закликаю українських інтелектуалів зробити цю роботу зараз, у підготовчий період перед президентською кампанією 2015 року. Якщо ми вивчили причину невдачі української Помаранчевої революції і причину успіху грузинської Революції троянд, то маємо зробити висновок: для радикальної зміни країни потрібно починати не з пошуку Лідера, який збере команду і після перемоги, можливо, сформує мету. Для українського успіху ми маємо змінити правила вітчизняної політики рівно навпаки: спочатку – спільна мета, яка потім стає поштовхом до самоорганізації більшості демократичних виборців, котрі свідомо наймуть для виконання плану євроремонту відповідного Лідера з командою однодумців. Я вірю, що ми зможемо пройти цей шлях. Я відчуваю, що на це є суспільний запит.

Велика ідея ІІІ-ої Республіки породить великі інтелектуальні і організаційні зусилля. Все досяжне, коли команда розумних і відданих країні людей присвячує себе загальній меті.

Хай грошові мішки і циніки вважатимуть ідею перезавантаження України "самашедшею", але самі "самашедші" ідеї рухали світовий прогрес. Сократ, Да Вінчі, Бекон,Ньютон, Колумб, Лютер, Локк, Вашингтон, Дарвін, Ганді, Джоббс своїми "самашедшими" теоріями змінювали майбутнє.

Варто пам'ятати формулу геніального Ейнштейна: m=e/c. Вона говорить, що маса прямо залежить від енергії. Більше того, маса на 99% залежить від енергії, тільки 1% речовини визначають позитрони і електрони, з яких вона складається. Все решта –результат енергії!  

А це означає, що невелика група людей з великою енергією матиме більшу суспільну масу, ніж велике стадо, яке цікавиться лише баблом, харчами і задоволеннями.

Саме таку суспільно корисну велику енергію має дати масі однодумців новий план нової України.

"Оптимісти й песимісти однаково помирають. Але є різниця в тому, як вони проживають життя", - каже мудрий Шимон Перес.

Тож тепер і тут я хочу звернутися до всіх, для кого 17 днів і ночей Майдану були – як і для мене – найкращими в житті.  Нас за ці роки не раз зраджували і розводили по різні боки української політичної сцени, але я хочу зараз, як і тоді на Майдані, щиро говорити до всіх тих, для кого Помаранчева революція залишається бастіоном віри в майбутнє України.

Друзі! Час відступу – минув. Досить песимізму. Оглянімося навколо – в українському повітрі знову чути розряди великих суспільних змін. Цей стан речей у фізиці називають фазовим переходом. Зовні в казані з водою над вогнищем ніби нічого не відбувається, лише зрідка проскакують невеликі бульбашки. Але ще мить – і ця мить вже близько! – все починає кипіти, вирувати, набуваючи нової якості, переходити вінший стан.

Кожна революція – не фінал, а початок великого процесу зміни стану суспільства. Майдан – це наше спільне перше кохання, за яким неодмінно прийде справжнє почуття на все життя.

Як перше кохання є божественним досвідом служіння іншій особі, так і наша безкровна, красива, натхненна Помаранчева революція заклала в українську громаду невідворотний процес здобуття кожним внутрішньої свободи, звільнення української нації і особистості.

Результати останніх виборів,де кількість прихильників демократії на 1,5 мільйони голосів перевищили електорат сил тоталітарного минулого, переконливо свідчать: Майдан 2004 року був не випадком, а подією, яка породила новий етап здобуття європейської демократичної України. Його не зупинять ні репресії, ні брехня, ні гроші Партії регіонів.

Ми переможемо! Слава Україні!

© 2000-2012"Українська правда"
Передрук матеріалів тільки за наявністю гіперпосилання на
www.pravda.com.ua
  

Где же была все эти дни многотысячная партия?

  • 13.11.12, 11:30

 

       Как член "Батьківщини" скажу, что прежде чем говорить о люстрации относительно представителей власти следует сначала возродиться партии, подвергнув люстрации очень многих руководителей "Батьківщини", начиная от руководителей районных организаций и членов их бюро, затем руководителей областных организаций и их бюро, и заканчивая высшим киевским руководством, в т.ч. Турчиновым. 

       Это они  виновны в том, что Юля и Юра все еще сидят, виновны в том, что  выборы фальсифицированы начиная еще с весны, когда незаконно но фактически началась предвыборная агитация и подкупы городов и районов за бюджетные средства,  затем когда ЦИК отказала в регистрации нескольким сотням претендентов в кандидаты, затем при жеребьевке при формировании состава УИК и ОИК, и кончая очевидно преступным подсчетом голосов, когда сражались прежде всего "Свободовцы", а многие члены ключевых комиссий от "Батьківщини" вели себя неожиданно мягко, видимо, получая соответствующие рекомендации от партийного руководства. 

       Членов партии - дохренища! Почему они все дома, а не на площадях? Где соответствующая оргработа?  Тут даже не надо быть семипядным во лбу орговиком, достаточно простого решения партконференций  в районах, городах, областях и обращения к партдисциплине!  И состоялись бы  митинги, майданы, демонстрации, пикеты, бунты в десятки и сотни  тысяч, а возможно и миллионы участников! 

       Или партии на самом деле практически нет? А только видимость! По нынешним результатам - таки нет!  Но в таком случае на хрен нам такие руководители? Или это неизбежный финал любой неидеологической партии? (на этот счет смотрите статью Тараса Плахтия "Де люди?", http://www.pravda.com.ua/columns/2012/07/27/6969620/view_print/)  Построенной не на принципах реально втіленого демократического централизма,  а путем фальсификации за реальные деньги притворной оргнаборной работы!