Джока. Флеш детективний.

      Ату зачинщиків!    http://blog.i.ua/user/4056705/2002442/

   День пройшов, на диво, швидко. І спокійно, що було геть незвично, зважаючи, що через два дні летіти у  відрядження.

  «Так-так-так, - нігтиком автоматично стукала по столу, обдумуючи майбутні плани, – буде нелегко, Пхеньян, все-таки, не Сеул, там зайвий раз не порозкошуєш. Але нічого, весна вже на носі, а мінус 3-4 кіло ще нікому не зашкодило. Та й коли його ходити по тих підпільних корейських ресторанах? Стільки всього побачити хочеться, стільки різної інформації зібрати треба для роботи", - кинула оком на логотип агентства у рамці на стіні і посміхнулась. Скільки разів вже клялась сама собі, що більше не повернуся сюди? 100 разів? 200? Тут нудно, тут скучно, тут всі ниють і брюзжать. Але ж ні, проходить трошки часу і мене, як магнітом тягне сюди, знову і знову. Піду, подивлюся, що там босс поробляє».

    Звичним рухом вибила з пачки «Springwater» сигарету, закурила, вдихнула вишневий дим і пішла вздовж по коридору. Зупинилася перед дверима із табличкою « Г.Е.Варич», постукала. «Заходьте, заходьте! – почулося із кабінету. – О, дорогенька, яка ти хорошенька, як тобі пасує  зелений колір! І коли вже я побачу тебе в портупеї і в ботфортах?- босс, щиро усміхаючись, піднявся із крісла і пішов їй назустріч.–Ось, два білети на післязавтра  до Пхеньяну, тобі і агенту С. Берете саме необхідне, на реєстрацію не запізнюєтеся, потрібні документи передаєте через перевірені канали, таємну інформацію конспіруєте під виглядом художніх оповідань в інтернеті. І бережіть себе!»

            Вона мовчки вислухала, взяла білети і рушила до дверей. Босс продовжував говорити їй у спину: «І ще одне - ДжОкушка, сонце моє!  Техперсонал знову на тебе ображається, каже, що ти їх гнобиш і морально принижуєш. А вони ж теж люди....» Вона  обернулась: «Це що? Вітя курганський з Будуркою знов на мене накапали?», - запитала здивовано. « І не тільки: і VS-ик плакався, і ще деякі "особистості" » - засміявся. - Ти ж з ними полегше, без них життя наше не таке веселе».  

      Джо випустила кілечко диму у вигляді сердечка, кивнула головою. « Я ж завтра на роботу трохи запізнюся. Хочу подивитися, як висять штори у однієї дами»