* Лукаво з під лоба Весь час поглядаєш. І надвіртуозно Словами так граєш. Ліниво, мов киця, Примружуєш очі. Слова вимовляєш Неначе муркочиш. Тобі це забавка, А я шаленію. От тільки про пристрасть Сказати не смію. Бо ти крижаною Закрилась стіною. Відвертой ніколи Не будеш зі мною. Ні словом ні рухом Мені не покажеш. Про те, що кохаєш. Ніколи не скажеш. 6 листопада 2007 р. Михайло ДІД. Алчевськ.

* Наука зранку кличе Щоб знов її вивчати. Не дасть,проклята дама Годинку ще поспати. Йти треба на навчання З важкою головою Бо вчора загулялись Ми ввечері з тобою. Ми зовсім позабули Що рано нам вставати. Бо молодість так манить Хоч трохи погуляти. Не дуже нам хотілось Науку кляту гризти. Бо зовсім ми не проти Смачненького поїсти. Чи хочеш,чи не хочеш, Та на втечеш від долі Бо ми гризем науку Не із своєї волі. 2 жовтня 2007 р. Михайло ДІД. Алчевськ.

* Що таке Intenza, Бачив в магазині Хто така Intenza, Взнав я тільки нині. Файная дівчина, Як струнка топОля Враз би оженився, Будь то моя воля. Хоч я небагатий Й трохи старуватий Молоду дружину Міг би я кохати. На руках носив би Файную дівицю. Їй побудував би Гарную світлицю. Годував би салом, Пряником медовим, Пригощав солодким Калачем чудовим. Бігав би на ринок У недільний ранок, Одяг і наряди Зносив би на ганок. Та немає волі, Бо я вже жонатий Із...

Читати далі...

* Знов на цьому тижні Розгулялась "Ася". Ледь натиснув "клаву"- Зразу понеслася. Понеслась просторами В інтернетні далі. Спілкування людям Дарить,мов медалі. Зранку в понеділок Подалась в Австралію А уже опівдні Прибула в Італію "Клавою" відстукала Всім палкі привіти І подарувала Смайликові квіти. В Київі,в Одесі Побула в вівторок Неодноразово... Мабуть разів сорок... Львів,Донецьк,Черкаси Теж не забувала Лагідні вітання Людям...

Читати далі...

* Якщо кохаєш - тільки серцем, А не когось і не за щось. І не в думках, а почуттями Сприймаєш все як відбулось. Літає кожен в небесах, Від щастя місця не знаходить. Лиш після шлюбу розуміють, Що щось не так воно виходить. Бо треба все ж було подумать, Та добре, добре роздивитись. Щоб потім раптом не прийшлося Аж головой об стінку битись. В кохання те, сумне життя Жорстокі вносить корективи. Тому зникають без сліда Душі високії пориви. Взамін приходять кожен день Прості,...

Читати далі...

* Людині завжди краще хочеться жити, Улюблену справу щоденно робити. Та хоч є надії на краще життя, Вже не дочекаюсь - піду в небуття. Завжди почував я себе патріотом, Хоч циніки кажуть: Не будь ідіотом. Мовляв,там де гроші, то там й треба жити.- Мені ж на чужині нема що робити. Не хочу нікуди від дому тікати. Лише тільки тут буду щастя шукати. Де сонце і море, дерева і квіти, Повітря і небо найкращі на світі. У рідній країні зустрілась кохана, Моя наймиліша, єдина,жадана...

Читати далі...

* Ну до чого ж задовбала Клята похмелуха. То стріляє у печінку, То дзвенить у вухо. Дуже гарно було вчора, І душа співала. А на ранок знов печінка Поминки справляла. Чому так несправедливо Діє п’яне зілля. Після радості й весілля Дарить всім похмілля. Бог чарівную рідину Людям дав на свята. Тільки в пляшки наливали Її чортенята. 23 березня 2008 р. Михайло ДІД. Алчевськ.

Прочитав вірша у блозі Ми-шутки http://blog.i.ua/user/677370/153743/ Дуже гарний вірш.І вирішив написати свій комент у віршованій формі. Будуть образи, Примирення будуть. І обіцянки, Що вік не забудуть. Тільки закохані Нас помічають. І ображають І знов привічають. Будуть ховати У серці образу, Тільки б не знищити Щастя відразу. Ті, що закохані Згодом розкажуть. Лише байдужі Нічого не зкажуть. 25 серпня 2008 р. Михайло ДІД. Алчевськ.

[Приєднана картинка]*** [Приєднана картинка] Хуліганка, ХуліганкаМоє серце ти забрала.На булавку накололаІ в колекцію поклала. Буде кращім експонатомСеред інших,це я знаю.А для тебе згадкой буде Те, що я тебе кохаю. То ж колись ти зрозумієшВсю любов мою гарячуІ повернеш мені серцеРазом із своїм в придачу. [Приєднана...

Читати далі...

* Комп’ютер пішов до інету З такими як сам спілкуватись. Прийшлось і мені іти разом, Щоб волю йому не давати. Бо любить хитрющща машина Чомусь до жінок залицятись. Доводиться довго і важко Мені за це все віддуватись. Морочить чаріні голівки, Дарує вірші про кохання, І будить в сердечках вразливих На щастя якесь сподівання. На мене весь гнів виливає Увесь той обманутий люд. Доводиться довго доводить Що все ж таки "я не верблюд". Отак і живЕмо ми...

Читати далі...