*
Не все ще з'їдено і випито,
Тому пістоля поклади.
Спочатку випий і поїж все,
А потім вже з життя іди.

Та й взагалі не поспішай
Свого ти віку вкоротити.
Подумай сам,скількох би зміг
В житті жінок перелюбити.

А там,глибОко у землі,
Одна "костлява" лиш з косою.
І не приваблює вона
Ні дивним станом,ні красою.

Михайло ДІД.
Алчевськ.

*
Від борща і хліба відкажусь негайно
Тільки дуже хочу молодицю файну.
Щоб покуштувати сексу по-новОму.
Як іще дізнатись про це все старому.

Ті старі бабусі,що сидять на лавках,
Дуже непривабливо виглядають в плавках.
Та вони й не вміють палко вигинаться.
Як від них нового сексу сподіваться?

Жаль,що молодиці щось мене минають,
Тільки молоденьких хлопців обирають.
Всеж кохать не дивно хлопця молодого
Краще покохайте дідуся старого.

Бо дідусь старенький в гречку не стрибає
Молоду дівчину лиш одну кохає.
Не зверне увагу,як стрибне з дороги
Зосліпу старечого не помітить роги.

Буде дуже зручно від такого шлюба.
Не набридне навіть , швидко вжарить дуба.
Ну а їй залишить з пенсієй  впридачу.
Дім, авто заморське, і чудова дачу.
 
Михайло ДІД.
Алчевськ.

*
Ніхто мене не чує
Скаву... Скаву... Скавуууу...
Прийдеться ночувати
В сусідському хліву.

Пустіть мене до хати,
Пустіть, ради Христа.
Я глечик стерегтиму
Від Мурчика кота.

Не я його розхлюпав,
Те кляте молоко.
Та всі репетували
Сірко! Сірко! Сірко!

Ніхто і не подумав
На Мурчика кота,
То я йому добряче
Намну його хвоста.

А їм я зовсім мало,
І в туалет прошусь,
І блохів я не маю,
І зовсім не чешусь.

Пустіть мене додому,
Пустіть, ради Христа.
А краще поспекайтеся
Ви Мурчика кота.

листопад 2006 р
Михайло ДIД.
Алчевськ

*
Хоч непристойно може це,
Та все ж сказати вголос мушу
Сприймаю світ в таких тонах
Немов би плюнув хто у душу.

Знов перебрав усе в думкАх...
Неначе все іде як слід.
Та тільки чОмусь у душі
Не розтає зимовий лід.

Не знаю, чОму так буває,
Чи з мене осінь знов сміється.
Та тільки сміхом цим гірким
Вона нічого не доб’ється.

А може краще відступити,
В журбі осінній розчинитись?
Один лиш раз перехворіти,
Щоб більше потім не журитись?

Ніхто не знає, навіть бог,
Як вірно нам життя прожити,
Щоб не робити помилкИ,
І зло щоб іншим не творити.

Сліпці з відкритими очима
Бредем дорогою життя...
Немов опівдні тіні, згинем
Без каяття... У небуття...

11 вересня 2008 р.
Михайло ДІД.
Алчевськ.

*
Коли наступить час лихий,
Тебе покине знов кохання,
Болючим пОрухом в душі
Завжди встає одне питання.

Невже скічилося життя
І як же  далі можна жити?
Пустити все у небуття,
І вже нікого не любити?

В шляхетній гордості підти,
Крізь зуби кинувши -Прощай-.
Сховавши в глибині душі
Пекучий біль, страшний відчай?..

І до кінця свого життя
Народну мудрість не забути:
-Там, де кохання вже нема,
Насильно милим вже не бути.

24 серпня 2008 р.
Михайло ДІД.
Алчевськ.

*
Віра з Надієй шляхами блукають,
Рідну сестрицю у світі шукають.
Серед народу розпитують всюди.
Їм про любов всі розказують люди.

До когось надовго Любов завітала,
Людина навіки щасливою стала.
До іншого зовсім Любов не прийшла
У третіх була,потім згодом пішла.

Тільки шукають усі її знов.
Бо кожній людині потрібна Любов.
Зустріч з Любов’ю - чарІвна подія.
Віра живе,не вмирає Надія.

6 квітня 2008 р.
Михайло ДІД.
Алчевськ.