Прочитав у блозі СчастьичкО замітку на тему
Сексуальная игра «Покупаем стиральную машину»(с)
http://blog.i.ua/user/2595309/353697/
Написав коментар. Але він виявився завеликим,
тому довелося опублікувати його окремим блогом.

Скрізь ми вже "помилувались"
Й на Говерлі, на вершині,
Місць нових не залишилось,
Лиш на пральній на машині.

Про такі ось про розваги
Ляпнув здуру хтось дружині,
Та вона від здивування
Аж відкрила очі сині.

Загорілася ідеєй
На машинці секс зробити.
Заявила, що інакше
Більш зі мной не буде жити.

Рано вранці, сон забувши
З ліжка так хутенько встала,
І мене за руку взявши
В ванну враз помандрувала.

Непричесана, невмита.
Сексуально так підходить
Й біля пральної машинки
Голим задом палко водить.

Я кажу, що їсти хочу,
Бо голодний - не мужчина
А вона:- Не відпирайся,
Голод - то не є причина.

То ж секрет тобі відкрию
Добре пам’ятай - віднині
У проханні у такому
Не відмовиш ти дружині.

Бо якщо відмовиш зараз,
Буду в "гречку" я стрибати.
Ну а ти, в цей час, самотньо
Буде тут білизну прати.

Ультиматум - це не жарти.
І кудиж тепер діватись.
Довелось голодним зранку
За "роботу" добре братись.

17 листопада 2009 р.
Михайло ДІД.
Алчевськ.

-Я вашу душу добре розумію
Ваш інтелект цінити мудро вмію,
В майбутнє разом наші йдуть дороги...,-
(А сам дивився лиш на її ноги.)

-Поеми  ваші як величні зорі,
В них на кохання натяки прозорі
Талант Ваш поетичний бачу всюди,-
(Та бачив сам, лише, жіночі груди.)

-Для Вас пройду всі гори і долини,-
(В думках до неї, лише, в ліжко линув.)
-Світами з вами помандрую залюбки,-
(Про секс були, лише, його думки.)

Любов сліпа її закрила очі
Розтанула м'яка душа жіноча.
Отримав все, чого собі хотів...
Звабляти іншу далі полетів.

1 травня 2009 р.
Михайло ДІД.
Алчевськ.

http://photo.i.ua/user/363472/68464/2513063/  



                                                        

*
Чудовий день, кохання свято
Святкують так людей багато.
З Європи свято прибуло
Та в нас по-руськи загуло.

Завжди тримаємось усіх
Традицій давніх на Русі.
Як повелось, на кожне свято
Міцної випивки багато.

Горілку пиво і вино
Змішаєм разом всеодно.
Тому закінчимо під тином
Ми день Святого Валентина.

А з ранку знову буде свято.
Бо всіх потрібно похмеляти.
То ж свято з ранку далі йде.
І так віками Русь гуде.

14 лютого 2009 р.
Михайло ДІД.
Алчевськ.

*
Не буду сумувати, що кохання,
З тобою геть до іншого пішло
Бо назавжди у спогадах лишились
Таких жаданих, ніжних рук тепло.

Ніхто не може спогадів відняти
Про ті найкращі і шалені дні,
В яких крім нас нікого не існує,
Немов у світі ми були одні.

В його коханні вже цього не буде,
Не повториться ця чудова мить.
Лише в душі моїй чарівним дзвоном
Минулеє кохання продзвенить.

 2008 р.
Михайло ДІД.
Алчевськ.

Це оповідання я вже публікував тут, у блогах. Та через обставини, що від мене не залежали, довелося
видалити більшу частину блогу. Під видалення потрапило і це оповідання. Зараз маю змогу відновити
видалену частину блога. Тому ті, хто вже читав це оповідання, нехай пробачать мене за його повторну появу у стрічці друзів і, спокійнісінько, закриють, не читаючи.


                                                                      ***
   Її звали Марина. Подруга старшої сестри. Екстравагантна дівчина. Всю зиму проводила на ковзанах,
не знімаючи свої "дутиші" навіть, коли йшла в гості, чим здорово дратувала мою маму. Важкенької
Марининої руки побоювалися, навіть, найзавзятіші ловеласи, любителі привабливого жіночого ландшафту.
Мені було 14, їй-18. У такому віці, це відстань, як між двома галактиками. Ми просто признавали факт
існування одне одного і жили, кожен у своєму світі.

  Закінчивши школу сестра вступила до університету, поїхала на навчання, і Марина також зникла
з мого обрію. Згодом і я закінчив школу і поїхав в інше місто вивчати нелегку гірничу науку.

 [ Читати далі ]

*
Повірили люди
Що слово - це свято.
Таких марновірців
Навколо багато.

Навколишній світ
Нас мовчанням гнітить.
Та слово стрілою
Отруйной летить.

Ото ж і виходить
Тоді вже не свято,
А сльози й страждання
І горя багато.

Людина жорстока,
А звір не зобидить
Не ткне звисока
Як тебе ненавидить.

Орел з висоти
Всім прокльони не носить.
А плІтки синиця
Селом не розносить.

І кит із дельфіном
У морі не брешуть
Заради потіх
Язиками не чешуть.

Конвалія словом жорстоким
Не вдарить.
Лиш мовчки красу запашну
Всім подарить.

Тому і точиться
Розмова запекла
То що ж таке слово?..
Це свято чи пекло?..

 2008 р.
Михайло ДІД.
Алчевськ.

*
Знову я знаходжусь в світовій мережі.
І тебе шукаю у її безмежжі.
Щось засумував я за тобою, дуже.
Я тебе чекаю, відгукнися, друже!

Може поговорим ми про свою долю.
Всі душі страждання випустим на волю.
Ми свої негоди між собою звірим,
І в щасливу долю знов з тобой повірим.

Хоч мені кохання і не вистачає,
Все ж не опускаю руки у відчаї.
Все одно чекаю я цю мить щасливу,
Вірю непохитно в долю незрадливу.

А тобі бажаю долі дочекатись
Проти злої волі встоять, не зламатись.
Щоб велике щастя знов тобі всміхнулось,
І Фортуна-пані знову повернулась.

 2008 р.
Михайло ДІД.
Алчевськ.