читаючи стрічку новин Фокуса, наткнувся на матеріал про кріоконсервацію тіл усопших. Люди, що твердо в основу своєї секти поставили віру в Науку, заморожують себе на сотню років, надіючись, що за цей час людство навчиться їх повернути до життя. І знаєте, не таке вже дороге це задоволення - 30 тищ. зелені. Розчаровує тільки мала кількість клієнтів - всього 12 на СНД. Причина банальна - люди просто не знають, що вони будуть робити з безсмертям ))) 

І таки це не смішно? Я знаю лише двох людей, яким за 80 років, котрі б змогли використати екстра-тайм з якою-небудь користю. А ви вже знаєте, що робитимете з безсмертям ?

"Спогад" 1. Це як вітер, це як діти Те, що тікає назавжди Це як кохання, це як квіти Те, що втрачаєм навіки Приспів Я не відпущу спогад (2р) 2.Перший дотик до твоїх вуст Перший обпік твоїх очей Чуєш як б'ється серце моє Це я згадую тебе Я не відпущу спогад (2р)

Все що маю...все що маю я це СПОГАД!

сайт гурту

---

Виступ гурту в півфіналі шоу "Україна має талант".

Голосуйте смс з кодом 03 на номер 7766, якщо я правильно запам'ятав. 

цитата 

"... Первый национальный телеканал Украины со вторника, 6 апреля, перестал делать перевод русскоязычных синхронов на украинский язык в своих новостях. Нововведение представители телеканала пока не комментировали, передает корреспондент ИА REGNUM Новости в Киеве...

Кажется, это как раз тот случай, когда руководители Первого национального канала спутали государственное с частным. "

До славетного міста Львова приїхав цирк. Чудове видовище, гвіздочком програми став виступ акробата, що для екстриму більшого натягнув канат між багатоповерхівками. Проходився він по ньому і взад, і вперед, кувиркався туди-сюди. А потім ще тачку на канат витащив. Перестрибував через неї, катався з нею по канату з легкістю кішки. А тоді гукнув до юрби захоплених глядачів:

-- А вірите, що я будь-кого з вас на цій тачці перевезу через канат.

-- Віримо.!!.. Віримо!!!.. .

Жоден в тачку так і не поліз.

---

І декілька слів ще. Основою віри не є знання того, що десь там вгорі Хтось є. Основою стосунків з Богом є довіра. Від нас лише вимагається, щоб ми просто поділилися з Ним своїми переживаннями, своїми думками і проблемами. Смішно боятися, що Він нас не зрозуміє. Хто ж тоді, як не Він. 

---

Розгрібаючи купу праху, воно вилазить. Блііннн. Живуче ж гаденя оце пташеня фенікса. Ти його лопатою по голові і так, і сяк, і ямку глибоку вирив, і горбик насипав зверху. Так не вляжеться тамка, зараза така, -- мусить вилізти. І батьки в неї останні мазохісти: треба ж було породити таку потвору, що вуха ріже і очі коле. Вчора по Discovery вкотре про зсуви показували - то мені якраз здавалося, що про неї: доста одному камінчику в основі твоєї старанно виплеканої конструкції перейти в нестабільний стан, і усе -- рухне, як пити дати рухне. І то лише питання часу. Але ж яким же дурнем треба було бути, щоб понадіятися навпаки. Як же мені набрид цей закон природи, то навіть не закон бутерброда, то закон Правди. 

з цьогорічного урожаю ) 

 

Волею долі і фарту довелося мені сьогодні з добру годинку провести на другому поверсі головного корпусу моєї альма-матер. Хто не має уявлення про г.к., то достатньо знати, що це в основі своїй прямокутна будівля з двома колодязями посередині та коридором, який по внутрішньому периметру опоясує будинок. Так от, стою я на коридорі біля кафедри психології, спокійно дивлюся у вікна, які напевно мій погляд на собі затрумували не один десяток разів уже до того, і повільно ловлю свою щелепу від побаченого.

Напроти мене за метрів 10 такі самі вікна, але не коридору, а кімнат/аудиторій/підсобних приміщень. Строго по перпендикуляру вікно на вигляд зашторене зеленим (як потім дослідив, то плівка, наклеєна на скло, яка імітує вітраж), що одразу вказує на те, що кімнатка та доволі приватна. Зі словами "а що та тьолка там робить  " дівча у мене на очах знімає свої штанці з трусами і присідає. За секунди ступору до мене все ж доходить, що переді мною крайня кабінка жіночого туалету, а так як стояти мені довелося там ще з добрих півгодини, то назбиралися цікаві статистичні дані, з котрими хотілося би з вами поділитися.

Спостереження перше (для розуміння факту, як донесла агентура з жіночих рядів, цей туалет обладнано раковинами турецького типу, тобто класичного унітазу там нема): 80 % жінок пісяють лицем до дверей кабінки, і лише 20% - спиною. Як донесла та ж агентура - при другому способі менша ймовірність розбрискування сечі по сторонах через конструктивні особливості самої раковини.

Спостереження друге: практично тих самих 80% кобіт не користуються жодними серветками після акту сечовипускання. 

Я розумію, можливо моя вибірка нерепрезентативна, може я не все розгледів, але все ж виходить, що велика частина жінок не розраховують мати якийсь спонтанний секс цього дня ) Не вірю в об'єктивність голосування, але нагадаю, що як-не-як воно може залишитися анонімним.

Перш за все, кажу одразу, що писатиму замітку лише на основі власного досвіду, власних переживань, а отже і переконань, на їх основі вироблених.

Про що пишу? Про стосунки людські. Не всі, але ті, які актуальні для мене зараз - тобто про любов. Не прив'язаність, не звичку, не хтивість, не секс, не симпатію, не розвагу, не залежність, а саме про любов. Для неї потрібно дві (не три, не оргію, не одну) закоханих людинки - чоловіка і жінку - які можуть, потребують і хочуть не просто проводити час разом, хоча це й так зрозуміло, але й віддати/пожертвувати в ім'я нового союзу свій час, свої амбіції, свої мрії, своє життя не кажу, щоб повністю, але рівно на стільки, щоб слово "свій" можна було замінити на "наш". Любов вимагає від кожного з нас прийняти свого обранця таким, яким він є (не в тому смислі, що змиритися з недоліками, ні, передусім визнати і собі усвідомити, що кохана людина не просто може, але точно є з вадами).  

Для чого взагалі та любов здалася? Дуже просто - для осягнення вічності. Для людської істоти вічність тотожна з досягненням людиною досконалості свого духовного розвитку.  Отже, якщо любов передусім передбачає жертву, призначена для розвитку, а закохуються люди, будучи далекими від досконалості, то напрошується висновок (увага, для Снусмумрика особливо висновок важливий), що: 

 чим більше різняться дві людські особи перед народженням їхньої спільної любові, тим продуктивніший потенціал для свого духовного розвитку вони отримують.  

Чи можуть дві особи однієї статі любити один одного? Можуть. Але чи це доцільно?Враховуючи, що вони фізіологічно однакові. 

Чи штовхають на гомосексуалізм гени? Може, але в мене є душа, яка прагне досконалості...

режисер Сьюзен Джекопсон

закинули вчора в контакті, ділюся бояном

"Одна сотая секунды"

Знову злами сірих вулиць, Я лечу мов крізь минуле, у своїм таксі Світлофори, шини, фари, Замість очей окуляри, я такий, як всі Знову лає свій мобільник шеф Випитуючи в нього де я є Приспів: А тут хтось фарби, розлив на небі фарби І хмари мов з вершками ice creаm, Хочеш - їж до забуття Небесні канделябри запалить ніч, стираючи грим Хоч на сім секунд життя Кожен день дзвенять монети, Про війну кричать газети, там горять мости Біля мене грають діти, Лікарі сердець закритих, на лікуйсь і ти Я стояв у полі і мовчав Я сім секунд не думав, просто знав Приспів Сірий колір днів, все життя залив Але я бачу сни Де люди без дахів, вчаться у птахів Вирушати до весни

Приспів

Виконавець: Gouache Стиль: Поп-рок Мова: Українська