Про кішку.. дуже сумно
- 04.02.08, 09:10
Вчора випадково зустрів одногрупницю. Поговорили про то, про сьо. От вона мені і каже: "Слухай, а ти знаєш, що в мене вже нема кота." Чуть прийшовши до себе, почав питатися: "Чому? Коли? Як?" Я то спочатку не подумав, що може бути жорстоко так все випитуватися.
Але ні, спокійно вона так відповідала, наче і не була кицька у неї чотири роки: "Пухлина, два тижня мучилася, а от вчора закопала." "Але я собі вже нову замовила".
Я так і не поняв такої реакції: чи це нормальна захисна реакція психіки, чи то кицька така вредна була, чи просто не хотіла мені показувати, як це боляче.
Правда моя собацюра поки на тамтой світ не збирається, своєї реакції я не знаю. Тому цікава Ваша думка.
2
Коментарі
_Люлю_
14.02.08, 09:24
бессердечная
Володюсик
24.02.08, 09:54Відповідь на 1 від _Люлю_
Читай комент вище, не завжди.
Гість: Kilim
34.02.08, 10:20
я потерю кошки переживала тяжело, плакала постоянно. чуть кто говорить о ней начинал - сразу слезы наворачивалсиь. она у меня такая прикольная была, с характером, вредная, но умная - капец. она нам выходила щенка, когда ее котята не выжили...в общем, хорошая кошка была - правильная. гульнуть тоже любила, свободная до чертиков...а еще я с ней сидела, пока она котят своих не порожала)) до сих пор вспоминаю - смешно так)
а потом отравилась какой-то хренью...у нас частный сектор, садик детский близко, там летом тараканов травили...видать она чего стащила с мусорника, и отравилась...жалко было до потери пульса. зато после нее котенок остался. немного смягчило утрату.
Гість: FATA MORGANA
48.02.08, 13:01
У мене був щур Крися, він здох від старості, я за ним довго плакала....