Записки здихаючого на Макарській рів'єрі. Ч.2.

Автобан Загреб-Спліт заслужено можна вважати гордістю Хорватії. Про ідеальність дорожнього покритття мова не йде, тут справа в місцевості, по якій його проклали. Покриті лісом пагорби переходять в плато, вкриті чагарниками. Дорога змійкою тягнеться в гори, сміливо пірнаючи в 6-кілометрові тунелі, перестрибуючи віадуками глибокі ущелини. Там, де на шляху траси не стоять природні перешкоди, для тварин збудовані зелені коридори, хоча дивно, що якісь тварі живуть в цьому напівпустельному кліматі.

Море -- його неможливо не помітити. Глибока лазурь Адріатики контрастує навіть з волошковим безхмарним небом. Дорога біжить далі на південний-схід, ховаючись від моря за останній хребет білих, пошарпаних природою Дінарських Альп. Інтуіція підказує, що з'їжджати з баму доведеться навпроти масивного кряжа, за яким і причаїлася Макарська рів'єра зі своєю перлиною -- містечком Брела. Задоволення від мандрівки не затьмарюється навіть тим, що приходиться заплатити по гривні за кожен кілометр шляху.

Вернемося до організаційних питань.
Звернувшись в турфірму за рекомендацією знайомих/друзів/родичів/кумів, вам підберуть тур за суму Н євро. Потративши день, вам таки вдасться знайти аналогічну пропозицію в іншій агенції за суму Н - 100~200 євро. Врешті-решт, берете свою картку VISA/MASTERCARD/American Express, відкриваєте сторінку цікавого вам готелю, резервуєте з передоплатою місця і економите ще 500-600 євро.

Так от, лише таке фото вартує кожного євроцента, за нього витраченого.

Містечко Брела ховається від континентальних віянь холоду за схилами гори Біоково, потопаючи в зелені віковічних соснових борів та фІгових нефігОвих гаїв. Лазурові хвильки Адріатики хлюпочуться о дрібногалькові пляжі, відзначені голубими стягами за свою чистоту.

Жовтий перець на фото саме заступає усю оту красу.
Знаменитий пляж Punta Rata обраний журналом Forbes як 6-й у світі та 1-й у Європі. З нього якраз і видно скелю, яка вважається офіційним символом Брели і, можливо, основою самої назви містечка.

Під затишною тінню середземноморських сосон, під мелоційне цокотання цикад, під аромат олеанд та спів далматинських народних ансамблів, що доноситься зі сусідньої "коноби" (прим. авт. "паб") проблеми і турботи цивілізації відносяться легким бризом у море, але не далеко.Сильних вітрів тут в серпні не очікується, бо шлях до відкритого моря закритий гористим островом Брач, на Золотий мис котрого відходять регулярні рейси.

Майже казка, якби не ціни на інтернет та пляжні аксесуари: година інтернету коштує дорожче ніж у нас місяць, шезлонг або парасоля - 40 грн і т.п.

Тепер трохи про публіку, що збирається на Макарській рів'єрі. Не дивно, що більшість з явним відривом займають самі хорвати з іншими колишніми югославами. Не проблема побачити тут італійців, німців, чехів , словаків, поляків та австріяків -- їх усіх у Брелі достатньо. Ну і звичайно представлені тут дві найцікавіші нам національності: щирі українці та кляті москалі.

Згідно теорії мого канадського друга, їх відрізнити від решти іноземців доволі просто: достатньо побачти живий, незаторможений погляд, але вистарчає і зовнішніх ознак -- ну згадати лише то, що чим далі від Заходу, тим чоловічі плавки стають приталенішими та коротшими.