...Цілунок досі ще триває...

О... Ні м'якість оксамиту, ні ніжність шовку не передадуть того ефекту, коли кохана гарячими, червоними, як вишеньки, вустами зільється із тобою в поцілунку...

Так...
Не в силі одірватись від нектару, що ласкою приправлений сповна.
Ти хочеш змести все, що розділяє, так зморені принадою тіла.
Від совісті й моралі в цей момент звільняється твоя душа.
Все відійшло в минуле, а тепер - лиш ласка, дотик губ та язика.

Палають двоє у вогні шаленста свого почуття.
Затримуючи подих, тонуть у солодке забуття.
Лиш стукіт серця нагадав, що йде життя.
Розрив. Ковток повітря. Знову небуття.

Щаслива пара унизу. Надворі звична метушня.
Цілунками своїми дорожіть, не кидайте їх навмання
Віддайте все любові... Кохайтеся щодня.
Знання цього дорожче за усі знання.