Профиль

memoryVSpain

memoryVSpain

Украина, Львов

Рейтинг в разделе:

З полону Гіпноза...

Нехай ти перелякала його до істерики, нехай, щоб підняти тебе зі сну, довелося викликати швидку, але саме тоді смак життя стає особливо солодким. Дякую, Боже, за ще один день.

Нулі...

Милосердя, добрі діла, ціле доброчесне життя є великим нулем, поки ми трудимося у темряві.

Нагадайте ангелу, щоб проставляв перед нулями одинички )

Процес і результат

Ми, смертні, націлені на результат. Ми ставимо за мету отримати диплом за рік, купити машину за три, за сім років збудувати власну хату, і твердо переконані, що щастя настане тоді, коли це осягнемо. Може старше покоління висловиться і підтвердить - а дзуськи щастя тоді настане. Мало того, ці роки в погоні за щастям згоряють безслідно, бо ми не звертаємо уваги на сам процес погоні за щастям, чи добрим є він? А зараз найцікавіша думка, якщо обирати добрі методи і засоби для досягнення щастя, то й логічно припустити, що результат буде добрим )))

Покора

Покора -- то зовсім не страх. Покірні тупо не мовчать, коли їх попускають.Покірні не перетворюються на ганчірок, о котрі інші витирають ноги. Покору треба шукати не ззовні. Справжня покора криється всередині, не там де  на твої моральні устої наступає зовнішній світ, а там, де на твою мораль наступає твоє власне Его.

Пірамідки на лайні...

У тебе є безперечний талант. Ти прагнеш здолати свою гору чимшвидше. Чим молодшим ти здавався, тим більше твою уяву опановувала ілюзія, що з підвищення твій шлях до вершини стане коротшим.

І ти все робив для того, щоб збудувати на своєму шляху пірамідку, на яку тратив себе. Можливо, ці етапи твого шляху з висоти твоєї вершини здавалися б лише милими архітектурними формами, якоюсь прикрасою, яка відібрала в тебе час, що ти потратив на їх спорудження, і сили, щоб на них видертися.

Але навіть цього не сталося, бо з кожної пірамідки довелося спускатися вниз. Ба гірше, ти примудрився в фундаменті багатьох пірамід закласти основу з лайна, одне ще смерділо, інше присохло, але його свіжість не має жодного значення -- головне, що основа була ненадійна. І замість того, щоб з легкістю спуститись зі своєї пірамідки, вона розсипалася під тобою, накриваючи тебе своїм камінням. Щоразу ти падав до самої основи і починав з початку. Одне невинне падіння залишило на тобі шрами до кінця життя, але ти вперто не відмовляєшся від своєї ідеї.

От зараз я йду поряд з тобою вгору і бачу щоразу нові руїни, які відкриваються за розвалинами попередніх. Але це не так страшно, що я бачитиму всі твої падіння; спостерігати за ними навіть цікаво, бо вони можуть багато розповісти про тебе, про твої смаки і внутрішній світ. Гірше те, що ти знову намагаєшся полегшити наш  шлях, викладаючи східці для підйому. А так як матеріалу катма, то дуже часто в основу наступної сходини потрапляє лайно з попередніх будов.

Навіщо ти вперто намагаєшся здаватися кращим, ніж ти є. Невже не зрозуміло, що сусідні підйоми здаватимуться все-рівно кращими, бо з тої відстані, яка до них зараз, лайна і пірамідок на тих схилах не видно.

З.І. А в майбутньому чекатимуть на нас такі вузькі проходи, які прийдеться долати самотужки.

Людиська і стосунки

  • 23.04.09, 13:42

Багато пір'я, та мало крил,
Багато крил, та мало сміливих,
Багато сміливих, та мало святих.

 Доволі багато речей у людських стосунках мене бісить, навіть не бісить, просто не знаходить мого розуміння. Ну от, наприклад, жіночки і дівчатка у ситуації, коли їх кидають чи лише намагаються це зробити. Я вже мовчу про те, що переважна більшість ніяк не хоче шукати причини в собі. Така поведінка властива всім, але дивує інша позиція.  Жіноча сторона твердо переконана, що втрачає і шкоди зазнає більшої саме вона. Стереотипи нав'язані такого плану: "Жінка все сприймає ближче до серця. Слабка стать, незахищена.  Я потрібна була лише, щоб мене використали. " 

Поки не забулося, розкажу один приклад суду над хлопцем, якого звинувачували в зґвалтуванні. Напевно частка вини на хлопакові була, але суддя засумнівався в беззахисності дівчини і присудив їй грошову компенсацію. А засудженому наказав забрати ці гроші силою у жертви насилля по її дорозі додому. І таки йому це не вдалося, бо гроші дівчина спромоглась захищати сильніше за свою честь.

То були їстівні квіточки, перейдемо до булочок.  От розстається молода пара, в котрій жінка вагітна - непоодинокий ж випадок. І який розклад. Жінка залишається не сама, у неї є дитина, у неї будуть гарантовані аліменти та всякі допомоги. Аж дивно, чоловік залишається тупо ні з чим, деколи з дитиною навіть не має права побачитись, я вже не говорю про вантаж суспільного осуду.

Скажете, отримує свободу взамін. Не знаю, чи від совісті можна звільнитися, скоріше ні, ніж так.  В мене питання визріло? Як він повернеться, ви своїм "сильним" половинкам довго будете ставити питання: "Чого ти мене покинув, коли мені було найважче?"

 

 

Терпіння... терплячість... любов...

1. Терпіння приходить незаслужено. Його своїми вчинками можна на себе накликати, причини його виникнення можна знайти, але свідомість ніколи не погоджується з тим, що воно виправдане чи потрібне. Людина створена для щастя, тому терпіння сприймає болючо, може навіть сильніше, ніж сам біль того заслуговує.  Ми не хочемо брати його, але шляху назад немає.

2. Терпіння настають неочікувано і людина не має вибору. Ми не можемо обирати, що нас буде боліти завтра, хто з родичів помре того року.

3. Наші терпіння цілком реальні і цілком болючі. Вони приносять нам страждання, болі чи переживання, а для їх долання нам потрібні сили.

4. Ми завжди залишаємося віч-на-віч зі своїми терпіннями. Ніхто не може позбавити нас тих терпінь, які ми повинні витерпіти. Вони нікуди не зникнуть, а ми нікуди не втечемо.

5. Хто уникає своїх терпінь, той їх помножує.  Хто хоче терпіння зменшити, той повинен розділити чуже. Не хочеш  мити підлогу чи посуду, помиє через неможу мама. Мама захворіла, то ти помиєш  все, щоб їй полегшити. Закономірність така, і тільки така.

6. Ми абсолютно безсилі перед самими терпіннями, але ми можемо їх полегшувати своїми добрими ділами, поглядом, підтримкою.

7. Чим більше ми терпінь долаємо на своєму життявому шляху, тим більше помножується кількість тих, які ще треба буде подолати. Хтось наївний спитає: "Я вже стільки терплю, стільки терплю. Доки я повинен терпіти". А відповідь одна: "До кінця".

8. Хто співчуває тому, хто страждає добровільно за іншого, той таки достойний плачу над собою.  Бо фарисеї ми є, коли співчуваємо іншим, а за свої провини змушуємо відповідати когось.

9. Наші страждання чи терпіння не повинні вбивати у нас самих бажання боротись і долати свої страждання. Бо саме терпляче знесення всіх прикрощів полегшує знесення терпінь іншим, кого ми любимо. Та й зрештою, любимо по-справжньому ми лише тих, заради кого згідні щось витерпіти.

10. У нашій боротьбі, а, отже, у нашій любові ми залишаємося нагі і неприкриті у вбраному та завуальованому світі. Коли хтось вам скаже: "Я так люблю правду казати всім в очі", то він бреше, бо треба казати правду про себе.

11. Немає ще більшої любові як терпіти заради своєї любові.

12. У терпінні знаходиться ключ до радості. Бо любов пізнається і приходить у терпінні. Кого любить увесь світ, але він його не любить - той не є щасливим. Кого ненавидить весь світ, але він його любить - той буде щасливим.

13. Перед обличчям смерті всі наші терпіння стають такими мізерними.

14. На чомусь неможливому для нас ми звикли "ставити хрест". Але хрест і терпіння, що з ним асоціюються насправді є символом перемоги над смертю. Бо над тим, хто любить, смерть не має сили. Ми лише гості на цій землі, а домівка наша не тут.   


Я свічка. І хто, шкодуючи мене, загасить вогонь, той мене погубить. Бо свічка, яка не дає світла, нікому не потрібна.  Я згорю до кінця, щоб давати світло, бо для цього я і була зроблена.

Об'єктивність... про кохання.

"Схвильована жінка, що в шлюбній сукні стоїть поруч із тобою – моя. Я завжди любив її, ще до тебе і більше тебе. Я завжди любив її. Ти ж полюбив її всього декілька років тому. Віднині й усе подальше життя ми будемо любити її разом.  Не залишу тебе на цьому шляху. Я дам тобі ще більшу любов, щоб ти зумів бути вірним їй, щоб ти зумів допомагати їй у всіх її потребах. Я зроблю тебе зброєю моєї любові, я буду й далі любити моє створіння, яке стало твоєю жінкою, у виявах твоєї любові, твоєї відданості, твого прощення."

(с) Джордано Мураро


     Все це благородні, ейфорійні і романтичні міркування, скажете ви. Все це треба поєднувати з дрібницями повсякденного життя, а отже помити підлогу, при цьому усміхаючись; акуратно скласти його порозкиданий одяг - хоча його тисячі разів просили не робити цього.

     Об'єктивність, наче відьма, оголює коханого зі всіма його недоліками та обмеженостями. Коли ми не піддаємося розчаруванню, лише тоді любов є.

Клаптики віри...

Скоро Різдво. Багато народу відзначить його гучно, що більше буде випито, то голосніше буде вітання "Христос рождається". А поряд зі співом колядок, так дійсно рідко-хто задумається, що відзначають це свято вони без відчуття присутності народженого Дитятка.

Народ, ви йдете до церкви, берете пару гривень і під титулом: "За здоров'я" пишете десяток-другий імен. А навіщо їм здоров'я? Щоб грішити. І не подумайте, що відповідь риторична. Хвора людина набагато менше грішить.

Не тільки ви, та і я теж, часто живемо без потреби в Бозі. Згадайте, скільки разів Він був вам потрібний?  Скільки разів ви пішли до церкви не тому, що так заведено в неділю, а тому, що це було потрібно вам?

Ми часто влаштовуємо своє життя без Його допомоги. Поговорка "Без Бога і не до порога" звучить все рідше. Так, багато чого здається нам неможливим, а мрії залишаються нездійсненними просто тому, що ми не хочемо прийняту таку просту істину "Бог має більше, ніж роздав."

Параліч...

Скільки то разів наша любов, наші  почуття, наші благі намагання були сковані приказкою "Своя сорочка ближче до тіла". Деколи смішно стає, що людина не всилі подолати свій страх. От так і живе, мало того, що в страху, так ще й на шкоду своїй душі.

Хто хоче пошукати причини і наслідки своїх страхів, тим читати далі.

1.  Не завжди моральний спокій супроводжується безпекою матеріальною чи фізіологічною, однак речі та вчинки, яких ми боїмося, безперечно цей спокій порушують, тягнучи за собою нервові зриви, невпевненість у житті та часом матеріальні втрати.

2.  Оскільки тривога завжди супроводжує страх. А в тривожному стані перебувати неприємно, то найшвидший спосіб позбутися тривоги, це вибрати безпечніший шлях (читай приказку зверху).

Очевидно, що страху ми не позбудемося. Чому? Та тому що нам до кінця життя даватимуться шанси стати добрішими, кількість нагод стати собою не вичерпається ніколи. Чому ми ними не користаємося? А дуже просто. Все відбувається як у боянистому анекдоті: "Хочеш розсмішити Бога - розкажи йому про свої плани". Наші дороги не є Його дорогами, і наша персональна вигода не є добром. Єдиний шлях виправдатися в своїх очах - це прикинутися паралітиком, запевнити себе в тому, що ти цього не зможеш. Це навіть допомагає заспокоїти совість на певний час  -  але Його Всемудрість знаходить шляхи, якими і паралітики можуть йти. А це вже страшно. Бо,  продовжуючи боятись, ми можемо померти, будучи моральними трупами.

Страницы:
1
2
3
предыдущая
следующая