Профіль

RAYS-of-LIGHT

RAYS-of-LIGHT

Німеччина, Дюсельдорф

Рейтинг в розділі:

Останні статті

Сліпі не бачать

Пролог

[І бачив в хаті тій я пекло
Писав Шевченко десь, колись
А що змінилося? Та звісно
Повиростали діточки...]
------------------------------------------
Сліпі не бачать - їм так зручно
Навіщо чути про любов
Свої гріхи солодші гучно
Вони не знають свою кров

Нема бажання - в цьому скудність
Людського бачення життя
Винагороди хочуть всюди
Бодай самі - саме сміття 

Розплющиш очі - бачиш небо
Та розтинаєш хмари гнів
А ті, хто мали бути поруч
Сказали ти - не є наш дім

Та почали в своїх городах
Брехню саджати, лити бруд
Хіба отрута має вроду
Невже цьому навчив вас кут?

Чому ви всі - настільки проти
Чому затьмарена душа
Бо може горді ви, черствоту
Собі кладете до човна

Навіщо ти життя даруєш
Якщо не любиш його сам
Чи може віриш що байдужість
Не є твоя, а чужих мам?

Не знаєш ти, бо ти не хочеш...
Себе змінити, серця стук
Ну що ж, ти вибрала відсутність
Та вподобання до дівок

Тобі пошана, купа лайків
Та лизожопові слова
А ось тобі, ганьба та байки
Ви їх всі видумали вкрай

А ти, сиди, та рот запели
Роби все тут, бо ти раба
Та паспорта не дам, бо мелиш
Може втічеш в свій рідний край

А ти також, хороша, ганра
Бо діточки вже власні є
А ти ще краща, бо вдягнулась
У релігійнеє шматьє

Навіщо до вас приїжджати?
Дивитись щоб як живите?
Ті гени скачуть як солдати
Наче в театрі вар'єте

Мені ж ти серце не відкриєш
Лише відвернешся, зітхнеш
Я не приємний тобі, видно
Не лицемірю бо, клеймиш

А може ще тому що й зовні 
Тобі дивитись більш не файно
Там де малеча - тим пошана
Кажу "брудні ви" -в мені мара!

Як легко брата засудити
Сусіда, дяька чи сестру
Себе товкаєш на поважність
Дітей своїх катуєш... сум

Сліпі не бачать - не про тіло
Сьогодні вам я тут пишу
Давай залишим тему віри
Та взагалі, все про любов

Про що тоді нам розмовляти
Коли ви зовсім вже не ті
Позбулись щирості кохати
Та розповсюджуєте гнів

Про що тоді йти може мова
Коли затьмаренне буття
Не розумієте ви Бога
Себе на його місце? Так!

Все сумно так. Настільки прикро
Коли не бачить себе люд
Коли не хоче знати Бога
У своіх грудях, там де стук

Сліпі - не бачать. Ати бати
Як відрізнить: добро чи зло?
Їх вибір буде - катувати
Себе, та інших. Ну та й що....

Їх вибір - найчорствіший скибки
Бодай то хліб - а ви про що?
Що трапилось, Спитай у квітки
Якщо побачить зможеш знов!

RANA - Timelessly with You - (R&K)

Моя подяка

  • 26.07.22, 15:40
Бо я то знаю, нащасливіші ми за вас
Та в провокаціі брехні зовсім не вірим
Не моя суть пишатися у соц-сітях... всяк час
Тим затишком, любоввю що є в діі

Багато хто з родини вже пішов, та знов
Про нас напише усіляку збрехневілу кашу
Чому не знаю, може заздрять, може кров
Свою десь проміняли на пусте та грішне

Бо я то знаю, як для нас - щасливі ми сред людей
Бо зрозумів я, що мій Батько - мене чує
А я шукав лиш те, що я знайшов - в цей день
Бодай так вдячний тобі Боже мого серця

Бодай то бачу, як наскільки люд близьких людей
Перетворився на катуючих, бездушних
Але їх пустощі повернуться - до іх очей
Питанням іншим, що постане в кут плакучим

Бо я то знаю, що нема в нас крихіт крис
Та рука помочі хто прагне, буде поруч
Скажіть мені, багато чи хто ходить в ліс
Хто так пілкується, щоб серцем знати Бога

Але нажаль, буває так, як в час війни
Але не тої де розбомблюють домівки
Хоча насправді вам скажу, воно й те є
Бо Вавілон свій дух пускає в степ пустинний

Як людям важко, в час бувае бачить світ
Як рідним важко зрозуміти, як їм жити
Не моя суть пишатись у сітях, в цей вік
Тим незбагненним затишком, любоввю, що є в дії

Моя подяка люди є, але не тим
Хто хоче серця мого ноти розкидати
Моя родина зовім інша, та мій дім
Серед людей, хто чує Слово свого Тата !





Павуки

Чому не люблять люди павуків
Вони ж такі маленькі, гaрненькі творіння
Своїми лапками крізь бігають, всі дні
Але також вбивають інших, в павутиннях

Коли павук тобі присниться - бережись
Той день пілкуй ти більше ніж минулий
Бо павутиння, що не видиме для всіх
Павук планує розплести повсюди

Серед родини та близьких людей
Приходить жах із темряви тойбічній
Релігія покаже лап шести кліщей
Життя захоче вкрасти, не було щоб видно

А чи не чули ви, розмови, про всіляких вурдалак
Cеред кошмарів, коли прокидаєшся у ночі,
Той світ духовний, може стати як Гулаг
До твого миру, бережи його охоче

Спасіння вам, а вам лиш осуд, та кати
А вам в куточку шлях прямий лише до аду
Хай павуки з вас сік посьорбаюсь завжди
Це - ваше ставлення, кому нема пощади

Повзуть маленькі діточки, так, павуків
Та рота закривають деяким, так мати їх навчила
А після цього кольорову сукню вдінуть втім
На морі посміхатись іншим, як вони поїли

Я так ненавиджу фарбованії труни
Що глянцем, фарбою, червонi у прикрасах
Те павутиння банкетує, грає в струни
Брехати людям легше, ніж любити власне

Вампіри поруч, ти пильнуй, серед годин
Коли лукавий хоче душу твою знищить
Своїми лапками та нечисть ходе в дім
Не розрізняє, хто рідня, та кого їсти

Перед очима сiтка, та приваба наче з бус
Чи не захочеш ти на себе одягнути
Але нехай тебе хранить сам Ісус
Бо він є шлях, та проведіння від отрути

Чому не люблять люди павуків
Вони ж такі маленькі, гaрненькі творіння
Своїми лапками крізь бігають між душ
Але вбивають інших завжди - в павутиннях


Гадюччя

Гадюччя повзає, безчестя
Серед сестер моїх крізь плечі 
Он по землі повзуть так тихо
Отруту щоб пускати вміло 

До тої нечисті, гидотно 
Всіляке павучіння лізе 
Сплочено виросте гнильє то
Зубами щоб кусати світло

Бодай живуть в чужій гой шкірі
Не розуміють вмісткість слова 
Життям бо знехтували, Бога
Перетворившись на чужого 

Не видно зовсім, але кажуть 
Що правда є для них брехнею 
В багно неправди досі вірять 
Настільки марні їх зусилля 

Повзе гадюка за змією
Та їздить в гості до невіри
Зигзагом шлях свій стелять всюди
Та прикидаються що білі 

Що є для людства в цьому світі 
Святим, коли серед цієї родини
Не буде мати, ні дитини 
Лиш власна гордість, его, ніби

Для тебе не існує Бога 
Ніби нема в житті святого 
Змії хай стане кістка в горлі 
Горить хай в пеклі, неістота 

Гадюччя повзає, шипить он
Серед сестер, що в церкву ходять 
По стінам Вавилону кодлом 
Свою отруту всюди гонять 


Rotten Clever

Ты мне проповедуешь похоть очей 
Немало своих фотографий покажешь 
Я выберу сам своих близких друзей 
И знать обо мне, ничего вам не надо 
 
Назавжди безглузда історія та 
Коли ти приховуєш суть свого серця
Я раджу тобі, не діли на сміття 
Людей, коли вдома розруха, підпілля
 
Will never I value your lies and deceit
The pride of you actions,hipocricy, cunning
You love yourself more than your sister again 
While swimming the seas,near Greece,rotten clever


Время

Время, оно, всех настолько меняет
Видишь как тело твое только тает
Оно не спросит: «Как хочешь ты лично»
Хочется жить на земле людям вечно

Движутся стрелки, секунды глотая
Из дымарей, словно дым, улетает
Хочет ребенок взрослеть поскорее
А пожилой, знает что, онемеет

Маятник лет, неустанный и строгий
Страж точных мер и невидимых молний
Каждый ему подчинятся точно
Хоть и не знает всех сроков, где точка

Время бушует, в покорном движении
Но существует лишь в рамках вселенной
Плазменной вспышкой, имеет начало
Верю в Того, кто есть Автор издания

Время оно, всех настолько пугает
Где же я буду и что за вратами?
Ты не смотри, что повсюду все сложно
Верю я будет иной храм в подножии

Будет иная нам жизнь, что от Бога
Счет упразднён, и отсчёту нет прока
Новая эра, эпоха, а времени
Больше не будет совсем применения

Время оно не настолько уж вечно
Оно творение, слуга, скоротечно
Ты не страшись от того что уходит
Будем мы жить! Но совсем по-иному

Страна больных людей

Я живу среди больных людей
В стране запутанных и слабых мозгом
Средь дядь и тёть, испорченных детей
Которым жизни цену знать несносно

Вон за углом ширяют героин
На перекрёстке парень греет ложку
Девчонки лапают друг друга без причин
ЛГБТ, трансгендерная бошка

И в воздухе витает витамин
Что вирусом зовём мы в мире просто
Им дышит каждый, погубил он кто-то мил
И слабоумными те ходят, словно зомби под гармошку

И ноет каждый поражённый той чумой
Что стал психически он больше нездоровый
Болеет папы, мама, сын твердит что голубой
Ведь надышались газу в воздухе негоже

И плачет небо от того что этот род
Не знает выхода из ситуаций бедствий
Меня зовут Антон, твердит всем Оля и не раз
Меня зовут Алиса всем расскажет мальчик Славик

Итак живу я, среди больных людей
Какими Бог не создавал, а поражённых в нервах
Средь дядь и тёть, испорченных детей
И лживого закона, исправить он не может просто

Поэтому расскажут вам: «У нас все хорошо,
Диверсификация, все разные, нам можно»
Сколько хотите называйте лошадью быка
Сколько угодно прикрывайте вы боль все ложью

Страна больных, страна увлечённых умов
Где слаб и старец, работяга, даже школьник
Витает дух, парит среди людей
А всем дышать для жизни важно, нужно

Терпи

Терпи, когда терпеть, как никогда столь нужно
Когда повсюду мгла и шум пытает жизнь
Когда душа пуста и может очень грустно
Вон видишь света луч, его всегда держись

Терпи когда одна, средь миллионов чуждых
Терпи когда ушёл вдруг близкий человек
И кажется порой, что ты больше не нужна
Терпи среди толпы, бушующих страстей

Смотри… на свой портрет, и не теряй надежды
Есть в мире этом все, что ищет человек
Я верю ты ещё, не раз обнявшись с дружбой
Улыбкой озаришь, упавших на пути

Есть скрытое в тебе, чего ещё не знаешь
Есть множество морей, где радость для людей
Не стоит резать вен , не стоит жить распутно
Держись смой себя и Бога жизни ввек

Терпи когда зола, рассыпана повсюду
Терпи когда в тарелке, супа больше нет
Терпи когда нет рядом, любимой мамы, друга
Свобода будет рядом с спасением в ответ

Найдёшь в разы ты лучше, о ком и не мечтала
Увидишь в жизни благо и радости елей
Я верю в силу свыше и то как мы однажды
Навеки зло забудем и истребим весь грех

Держись всего святого, и не впускай в дом вора
Храни всегда светильник свой чистым от грязи
Терпи. Сегодня плохо? Не так все это вовсе
Я знаю ты мой лучик, добра, любви и сил

Лучше помолчать

Не лучше просто помолчать?
Услышать звук своей природы
И погрузиться в неба даль
Там где пустотное фривольно

Я вижу день, я вижу ночь
И отрекаюсь быть беспечным
Слова излишни, в них порок
Насколько лучше сердцем в вечность

Столь неизведанных миров
И звезд, планет далреких предков
Читаешь букву - она столь
Пустой прохожим будет в сутках

А я пишу совсем не вам
Пускай мурашки тело косят
К горам хочу, к просторам, снам
Где бесконечное возможно

Хочу обьять всю даль морей
Границы их столь одиноки
И побывать среди земель
Которы девственны в истоках

Узнать глубины бы пещер
И то как движется планета
Настолько крошечна ты дверь
Кудою входишь в мир ответа

И не понять всей силы тел
Что в бесконечном танце воли
Творца небесных вечных мер
И необьятное вдруг просто

Я часть тебя, я снова смел
Я знаю звук моей природы
Отождествляюсь, не предел
Ведь все так создано - по воле

Хочу сегодня помолчать
Узнать себя, услышать сердце
Найти ответ свой и принять
Просто любить - это возможно!

Не нужно множества всех слов
Судить других не мое дело
Я обращаюсь к себе сам
Моя душа и мое тело

Скажу я просто: "Благо, храм"
И опускаю голову, чуть робко
Я так хочу с Тобой быть там
Где нет ни тления, ни боли

И созерцать красивый бал
Планет вращающихся в сонме
Средь многих красок, цвета гам
С Тобой сидяшщем на престоле

И знать созвучие всех нас
Тобою созданных творений
Что нет ошибки стрелок... час
Ведь не имеет больше пыток

Где в прошлом канет страх и боль
Где уничтожена неправда
Где смерти нет, и больше ложь
Не правит миром рабовластно

Я так хочу быть там где Ты
Даже сегодня собирая крохи
В надежде Боже, по-любви
Я в тишине прошу наш Отче

Слово

  • 09.07.19, 13:19
В начале было Слово (Ин 1:1)
И Слово стало плотью
(Ин 1:14)
И Слово есть наша жизнь и свидетельство о свете

Сколько тысяч слов мы произносим в течении дня и не задумываемся какая сила стоит за словом!!

В Европейской культуре его даже не считают за поступок, это всего-лишь слово... Но каждое сказанное слово формирует нас как личность, оно строит нас или каждое неправильное слово видоизменяет и разрушает нас.
Если я дал слово как я могу его преступить? От слов своих осудишься и от слов своих оправдаешься. Бог говорит, что человек который дает слово и держит его, то это слово - держит человека! Это слово инвестирует в человека огромный процент авторитета! Люди все видят! Я дал слово. Бог говорит - я такого человека приму в свое присутствие! Праведник даст твердость словам своим на суде (Пс 112) - слова его защищают, но слова сказанные двояко, опрометчиво - осудят человека. Поймать на слове - значит слово высказанное этим человеком осуждает и деградирует его.
Слова это не просто слова это дела, поступки и действия
Давайте в начало вернемся. Бог Словом и собой, создал и творил то что сотворил. Какова сила сокрыта в слове. Не страшно ли нам разбрасываться словами
- Исследуйте себя и исследуйте Писания
- У кого не хватает мудрости просите у Бога дающего всем даром
- Начало той же мудрости - страх перед самим Богом (Притчи 1:7)

Один мальчик сидел на руках отца, обняв его за шею, и сквозь зубы злословил свою сестренку. Мать, заметив это, говорит ему: “Убери руки с шеи отца. Ты не можешь одновременно любить своего отца и злословить его дочь”

“Течет ли из одного отверстия источника сладкая и горькая вода?” (Иак. 3:11) Прежде чем поставить диагноз, врач осматривает язык пациента и по его состоянию определяет наличие болезни. По словам, произносимыми нами, можно определить наше духовное состояние

“Говорю же вам, что за всякое праздное (даже!) слово, какое скажут люди, дадут они ответ в день суда”. (Мтф. 12:36) Придет время, когда мы увидим Господа лицом к лицу. И как осторожно должны мы пользоваться своим языком, укрощать его, больше говорить добрыx, ободряющиx и приветливыx слов, которые содействовали бы духовному росту и приносили пользу окружающим людям!
Сторінки:
1
2
3
4
5
6
7
8
33
попередня
наступна