Я не знаю що таке кохання. Думаю нестерпне почуття. Намагаюся немов в останнє я його впустити до життя Іспит цей ніхто не подолає Крім мене самої. Дивний крок. Вчителька від мене вимагає Протилежний вивчити урок. Ця мадам не звикла до екстриму Ненависть плекає до людей Як вогню лякається інтиму Каже, що навколо світ звірей. Вона вчить ховатися від себе Злоба і підозри її мед, Лається неначе грішний ребе І плете з образ ажурний плед. Мрію я забути дивну тітку Її дім - ...

Читати далі...

Моя жизнь это пыль, больНежелание, стыд, страх.Изничтожена я в нольМеж ладоней души прахЗа спиною мешок летСаркастичный судьбы смехУгасает мечты светЯ устала от вас всехОбезуметь, кричать, вытьИ пощады просить у сновНе желаю собой бытьВ пепелище - любви остовЗадыхаюсь в своей бедеПодгоняет тоски плетьКто же спрячет меня? Где?На охоте сама смерть.

Що вам сказати любі мої я загубилась. Це ночі чи дні? Доля регоче, гаснуть вогні. Шлях мій життєвий, немов уві сні. Скільки підстав подарує сюжет? Мрії мої якесь бланманже бог ваш не дуже їх береже. Поразка вже близько? Чи вона вже?

Біль розриває. Я безпорадна. Скільки на світі залишилось нам? Хоч в цій реальності лячно та складно, страху я радість свою не віддам. Скільки вже можна страждати в неволі власних жахів й мерзенних хвороб? Доля влаштовує жнива у полі тут люди - колосся, а смерть - хлібороб.

Нащо потрібні писаки? Задля цікавих розваг? Так підкажіть же лайфгаки, щоб вєсєліть посіпак. Як мені вижити, люде? Як досягнути мети? Наче в пустелі верблюди Мрії, що звуться мєчти. Знов пробиваючи коло Власних обмежень и меж Наче малеча до школи Плентаюсь шляхом надєжд Суржик, русизми.. Що далі? Внутрішній цензор оре. Я розстібнула сандалі І босоніж по травє. Рушити правила круто. Світ - іподром заборон. Діє обмежень отрута, шикають з різних сторон. Чхати хотіла...

Читати далі...

Я маю владу лише над собою. Більше не треба фальшивих ролей. Я піднімаюсь. Не буде двобою. Я підкорила своїх королей. Геть з пантеону! Без вас тут так чисто! В храмі душі - переспіви надій. Мольфарка дарує натхнення намисто і заклик: "Не бийся, не бійся, а дій!".

Фенікс. Політ. Перелік фантазій. Я улітаю без евтаназій. Знову лікарня. Світло. Тунелі. Швидко співають мої менестрелі. Мозок римує. Всього лише вправа. Потяг наліво - потяг направо. Море. І я стою на порозі.Сонце в дорозі. Щастя в дорозі. Скільки я слів уже написала. Буде замало. Сонця замало. Темрява йде. За нами слідкує. Горлум, не треба мені поцілуя. Глечик висить на заборі грузина. Де полонина - там хуртовина. Холод. Смереки. Лякають сніги.Тепло. Будинки. Любов. Пироги. Може не треба в...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Кохання? А що це? Таке почуття?Не знаю. Не бачила. Може існує.Якщо я не люблю себе - то не я? То доля підступна? Це не хвилює.Всередині порожньо. Пастки надій.Розставлені марно. Я так обережна.Я так не потрібна собі. Вбивця мрій. Самотність мене поглинає. Безмежна.Як втратила десь я повагу до себе?Хіба це доречно - кохати нездару? Так хочу нарешті зробити як треба.Любити себе і знайти собі пару.

Я замахалась воюватисловами, діями, думками.Вкладатися, але не матинадії. Хибні результати. І якщо ви, мої хороші, нічого цій країні датине хочете. Дорожче грошіі блиск лише своєї хати, то вам ніхто не допоможе.Я замахалась воювати.

Вся наша жизнь - комедия Дель арте. Хотя порой бывает не смешно Не понимаем, кем мы есть на старте и что же нам от автора дано. Мы врем себе, чужие носим маски Не зная часто как же быть собой, А правила игры всего лишь сказки, Чтоб управлять веселою толпой.