Профіль

Ірина Сєдова

Ірина Сєдова

Україна, Вишневе

Рейтинг в розділі:

Останні статті

Дівчинка-мрія

Чарівно - дзвіночки конвалій
почую в мелодії ночі,
«Подалі від сірих реалій!», -
дівчинка-мрія шепоче.

Доводячи розум до сказу,
сміливо іде за лаштунки -
страхи поховались відразу
від сміху малятки пустунки.

Свій танець довершує співом - 
їй сум програє без баталій. 
Моє несподіване диво - 
дівча з дзвіночків конвалій.

Не залишай

Не залишай мене, коханий...
Душа здригається від болю
Надія плаче, стогне,  тане
«Надай їм шанс!» благає долю.
На жаль цей вирок остаточний
Не буде більше щастя жити
Не повернеться, знаю точно
Але не можу розлюбити.

Люди чи стадо?

Всім любителям висловлювань "Я не хожу на вибори" "Я не збираюсь втручатися" "Це не моя справа"
присвячується 

Не контролюєте владу - 
йдіть до загіну в стадо. 
Там пастухи радіють 
всіх, наче скот, закриють. 

Тихенько стояти класно, 
цікаво з рабом-собою? 
Заплющивши очі… Вчасно 
плювати на мир і волю? 

Поки в окопах гинуть 
наші герої кращі.
Поки твою країну 
ворогу тягнуть в пащу?

47%, 9 голосів

5%, 1 голос

11%, 2 голоси

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

11%, 2 голоси

11%, 2 голоси

16%, 3 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Перед битвою



Дай смолоскип! Тут замало світла
Сила нечиста вночі розквітла
Нужбо, не бійся!  Гайда зі мною!
Доля вирішує хід двобою.

Битва найтяжча - заради миру,
в ній головне просто бути щирим.
Прапор відваги - вогонь кохання.
За перемогою! Без вагання!



Картинка звідси goodfon.ru

Шрами і меч



Ніжність. І поруч з прекрасним ельфом
в шхуні казковій лечу над шельфом.
Але наснилося. Я потвора.... 
Шрами і меч. Бій почнеться скоро.
Знову по лікті в крові ворожій
руки у троля. Помилуй Боже.
Навіщо живу я в країні болю?
Небо, благаю, пусти на волю!

Картинка  HaxOrran

Не відвертайся!

Іноді соромно не за себе,
соромно дуже мені за тих,
хто промовляє «війни не треба»,
мріючи знищити нас усіх.

Тих, хто під гаслами «мір і скрєпи»
хоче тут все зруйнувати вщент,
тих, хто кричить «воєвалі дєди»,
хоч сам огидний Кремля агент.

Краще б збирали останні речі
та забиралися звідси геть,
ми коридор надамо безпечний
досить тут сіяти лють і смерть.

Знову під кулями люди гинуть
байдужість для волі несе труну.
Не відвертайся - рятуй країну
без тебе не виграти цю війну.

Царапины

Я будто девочка в младшей школе
Вместо ответов одни вопросы
Снова стою, замирая, в холле
Только теперь я люблю осень.

Жизнь - словно старой кассеты пленка
Много царапин и звук шипящий
Лишь иногда если грустно только
Музыка кажется настоящей

Бежать

Спрятаться не дыша 
скрыться в листве летящей 
осень за мной шурша 
в шали огнем горящей.
Я выбираю жизнь
Только не в этом мире
Будешь со мной, скажи,
В выдуманном эфире?

Осеннее обострение

Выжить в тисках банальности
Выжать себя до края
Муками ирреальности
Слезы из снов роняя

Истина позаброшена
Мало ее на всех
Жизни спираль изношена
Будет ли в ней успех?

Через Стикс

Слова это пыль. Боль
не могут они лечить.
Стотысячный бой с собой
с вопросом: "Зачем жить?"

Реальность отдать за сон,
В иллюзию бросить явь.
С забвением в унисон.
Вперед. Через Стикс. Вплавь...