Чарівно - дзвіночки конвалій почую в мелодії ночі, «Подалі від сірих реалій!», - дівчинка-мрія шепоче. Доводячи розум до сказу, сміливо іде за лаштунки - страхи поховались відразу від сміху малятки пустунки. Свій танець довершує співом - їй сум програє без баталій. Моє несподіване диво - дівча з дзвіночків конвалій.

Не залишай мене, коханий...Душа здригається від болюНадія плаче, стогне, тане«Надай їм шанс!» благає долю.На жаль цей вирок остаточнийНе буде більше щастя житиНе повернеться, знаю точноАле не можу розлюбити.

Всім любителям висловлювань "Я не хожу на вибори" "Я не збираюсь втручатися" "Це не моя справа"присвячується Не контролюєте владу - йдіть до загіну в стадо. Там пастухи радіють всіх, наче скот, закриють. Тихенько стояти класно, цікаво з рабом-собою? Заплющивши очі… Вчасно плювати на мир і волю? Поки в окопах гинуть наші герої кращі.Поки твою країну ворогу тягнуть в пащу?

[Приєднана картинка]Дай смолоскип! Тут замало світлаСила нечиста вночі розквітлаНужбо, не бійся! Гайда зі мною!Доля вирішує хід двобою.Битва найтяжча - заради миру,в ній головне просто бути щирим.Прапор відваги - вогонь кохання.За перемогою! Без вагання!Картинка звідси goodfon.ru

[Приєднана картинка]Ніжність. І поруч з прекрасним ельфомв шхуні казковій лечу над шельфом.Але наснилося. Я потвора.... Шрами і меч. Бій почнеться скоро.Знову по лікті в крові ворожійруки у троля. Помилуй Боже.Навіщо живу я в країні болю?Небо, благаю, пусти на волю!Картинка HaxOrran

Іноді соромно не за себе,соромно дуже мені за тих,хто промовляє «війни не треба»,мріючи знищити нас усіх.Тих, хто під гаслами «мір і скрєпи»хоче тут все зруйнувати вщент,тих, хто кричить «воєвалі дєди»,хоч сам огидний Кремля агент.Краще б збирали останні речіта забиралися звідси геть,ми коридор надамо безпечнийдосить тут сіяти лють і смерть.Знову під кулями люди гинутьбайдужість для волі несе труну.Не відвертайся - рятуй країнубез тебе не виграти цю війну.

Я будто девочка в младшей школе Вместо ответов одни вопросы Снова стою, замирая, в холле Только теперь я люблю осень. Жизнь - словно старой кассеты пленка Много царапин и звук шипящий Лишь иногда если грустно только Музыка кажется настоящей

Спрятаться не дыша скрыться в листве летящей осень за мной шурша в шали огнем горящей.Я выбираю жизньТолько не в этом миреБудешь со мной, скажи,В выдуманном эфире?

Выжить в тисках банальностиВыжать себя до краяМуками ирреальностиСлезы из снов роняяИстина позаброшенаМало ее на всехЖизни спираль изношенаБудет ли в ней успех?

Слова это пыль. Боль не могут они лечить. Стотысячный бой с собой с вопросом: "Зачем жить?" Реальность отдать за сон, В иллюзию бросить явь. С забвением в унисон. Вперед. Через Стикс. Вплавь...