Уха.

Сяду на ровер, виїду на світанку, і поїду ...

поїду, не куда, а на скільки ...

на скільки хватить сили, наскільки вистарчить часу ...

часу життя, буду їхати поки не впаду знесиленим ...

знесиленим настільки, щоб вже не до думок, тільки корчитись ...

корчитись як риба на березі, і чекатиму ...

чекатиму дощу, щоб оросив мої зябра, а далі ...

а далі в небо.