Хлопець з нашого села.

Простий хлопчина з нашого села, 
тут народився тут ти жив і мріяв, 
але війну зненацька почала 
країна з підлим іменем росія. 
Напала, як колись фашистський звір, 
плекаючи підступні сподівання. 
По Україні лихо понеслось 
вбиваючи міста, людей, кохання.  
І ти пішов на захист рідних нив, 
на захист всіх, хто плакав в безнадії, 
щоб ворог,котрий убиває мрії 
від України швидше відступив. 
Ти з побратимами, як леви у бою 
тримали землю, волю боронили 
і в пекло відправляли ворогів 
їх знищуючи з усієї сили.  
Та не бува війни без тяжких втрат, 
залізо кляте серце розітнуло 
і впав додолу зранений солдат...  

Андрію, ти Герой як і всі ті, 
що полягли за Славу України.
Героям Слава з віку і понині, 
а Україна житиме віки!

Сумочки торбинки з різної тканинки.

Ось захопилася створенням торбинок. Не так легко, як гадалося, але цікаво. Квіткова вже знайшла хазяйку.  

Новий рік на порозі.

Час завмер у лютому і рухається лише у паралельній реальності по зовсім іншим законам і правилам. А реальному світі він зупинився на відмітці "війна" і знову рушить лише на відмітці "Перемога".  Кожен з нас робить свій крок до цієї відмітки, у кожного свій темп і напрямок, а загалом все буде Україна.  Вітаю всіх добрих людей з новорічними святами і нехай ваш дім буде теплим, ваші близькі живими і здоровими а ваші думки світлими. 

Запрошення до краси.


Це мій телеграм де я збираю свої забавки в нейромережі. Кому подобаються гарні картинки, прошу. 

Сьогодні.

Сьогодні начебто, неділя, а понеділок завтра,  зранку. 
Птахи у вирій полетіли, а вітер пил несе до ганку. 
Погода трохи прохолодна, а кава, зазвичай, гаряча.  
Вдягну я окуляри модні, бо є таке, погано бачу.  
Зайду у джунглі інтернету, тенета розгрібати звично, 
перечитаю, перегляну і визначусь, що все отлічно. 
Війна важка, та вої дужі, женуть і жарять тих нівроку. 
І все це тягнеться півроку, півроку моє серце тужить. 
Та кава є, гаряча й досі, є сенс життя і друзів коло 
і є душа, що в Бога просить лиш перемоги... 

Дивина.

Трохи дива трохи ночі, буде так, як сам захочеш. 
Трохи чудно, трохи дивно, закарбуйся мить чарівна. 
Мило мило, тихо тихо, наче вже немає лиха... 
Прошуміло, прогуло і з водою утекло.


Пам'ятаю.


Немає кращого, ніж пам'ять сколихнути, 
торкнутся забутого давно і, 
навіть, не згадати, пом'янути, 
всех тих, с ким було стрітитись дано. 
Идут роки, минають дні, неначе, 
дивлюсь у вікна потяга вночі,
іскриться думка, мабуть, щось та значить, 
майнула мимо, знов усе мовчить. 
Я опаную и думки и пам'ять,
а може, навіть, знову до пера, 
а поки що, згадаю тих, що з нами 
і те, що забувати не пора.

Нужна реклама!

Є люди, що допомагають лежачим хворим, роблячи дуже корисну і велику справу. Потрібно розповсюдити  інформацію, щоб допомога була більш дієвою. Проблема в тому, що люди, які попали в біду не схильні до зайвого спілкування. Але є волонтери, журналісти, небайдужі блогері і таке інше, що здатні допомогти в рекламі продукціїї, яка полегшує життя хворим і їх близьким. 

Самые обсуждаемые.

Ответы Mail.ru: Вы считаете пюрешку с котлеткой к обеду обычной  повседневной едой или для вас сие блюдо - изысканная роскошь?...

Армагеддон неизбежен,

когда, через сто даже лет,

на манеже все те же,

в единении мух и котлет.

До судного дня дожить

в согласии и без забот,

основная задача братства,

чье имя звучит: «народ».

Я вас люблю каннибально,

люблю до слез кровавых ,

лишь это на ум приходит,

читая: «тема часа» и «главную».


Сторінки:
1
2
3
4
5
6
7
8
171
попередня
наступна